Ви є тут

Аеротехногенна трансформація соснових екосистем середньої течії басейну р. Сіверський Донець

Автор: 
Распопіна Світлана Петрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U000104
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Об’єкти досліджень - урочища соснових насаджень лісокультурного походження,
розташовані на другій (боровій) терасі долини середньої течії р. Сіверській
Донець (Харківська область). За фізико-географічним районуванням – це Східна
степова провінція Донецького терасового району.
2.1. Кліматичні умови
Клімат Східної степової провінції помірно континентальний. На нього впливають
відроги сибірського антициклону та азорський максимум. Взимку переважають вітри
східних румбів, влітку - північно-західних та західних. Середньорічна швидкість
вітрів - 4 м/с [71].
Зима починається з середини листопада (перехід середньодобових температур через
0°). Холодний період з температурою повітря < 0° продовжується в середньому 135
днів. Взимку переважає хмарна погода з вологістю - 80-90 %. Після переходу
температури через 0°С найчастіше утворюється стійкий сніговий покрив середня
висота якого - 7-9 см, максимальна - 67 см. Тривалість періоду з стійким
сніговим покривом 80-85 днів. Опадів взимку небагато - 20-25 % річної
кількості. В цілому зима досить тривала, але не сувора, з частими відлигами.
Безморозний період - 150-165 днів. Найхолодніший місяць - січень. Взимку
середня температура складає 6,8-7,5°С, абсолютний мінімум “- 40°С” (Ізюм).
Весна (перехід температур через 0°) наступає 20-21 березня. Почавшись рано,
вона не прогресує. Велику роль при цьому відіграють вторгнення арктичних мас,
які приносять з собою морозну погоду. В першій декаді квітня відбувається
перехід середньодобової температури повітря через 5 °С.
Літо помірно тепле, іноді жарке. Найтепліший місяць - липень. Його середня
температура - 20,6-21,4°C, абсолютний максимум + 38°С (Ізюм).
Середньорічна кількість опадів - 510-640 мм. В окремі роки вона може досягати
800 мм, а іноді й до 250 мм. Більшість опадів припадає на теплий час року - в
літній період випадає 35-40 % всіх опадів, весною – 22-25 %, восени – 16-20 %.
Максимум опадів спостерігається у червні - 66 мм, мінімум – у лютому – 20 мм.
При зниженні середньодобових температур повітря до 10°С (в жовтні) літо
закінчується та починається осінь. Восени часто утворюються тумани, краплі
яких, в умовах аеротехногенезу являють собою ядра конденсації забруднюючих
речовин, що нерідко спричиняють пошкодження лісових насаджень. Взагалі осінь,
особливо друга її половина, характеризується затяжними опадами та погодою без
сонця. Морозна погода у жовтні відноситься ще до класу слабко-морозної та
помірно-морозної погоди, а у листопаді вона вже превалює.
Розповсюдження промислових емісій в значній мірі обумовлюється метеорологічними
характеристиками приземного шарі атмосфери. Небезпечному рівню забруднення
відповідають антициклонні умови погоди з частими штилями чи слабкими вітрами,
стійка стратифікація атмосфери, приземні інверсії. При циклонічній ситуації,
яка супроводжується великими швидкостями вітрів, опадами та інтенсивним
перемішуванням повітря, навпаки, полютанти активно розсіюються.
Вітровий режим на Харківщині, а саме часта повторюваність східних (19%),
західних (15), північно-східних ті північно-західних (12), південно-східних та
південно-західних (10) сприяє розповсюдженню емісій у цих напрямках.
Повторюваність штилів в середньому за рік складає 16 %, вітрів швидкістю 0-1
м/с - 21- 42 % (в період вегетації – 23-46%), а швидкістю 2-5 м/с - в
середньому 40-65 %% за рік. Тобто протягом року та у вегетаційний період
помірні вітри (0-5 м/с) переважають – відповідно 66-84 % та 43-90 %, в той час
як сильні вітри (10 м/с) складають за рік всього 2-10 %, а в період вегетації –
1-7 % [109].
Таким чином, для Харківщині ймовірність швидкого розсіювання емісій відносно
невелика, що в умовах аеротехногенного забруднення робить цей регіон зоною
підвищеної екологічної небезпеки.
2.2. Гідрографія та геоморфологія
Головною річкою Східної степової провінції та найкрупнішою на Сході України є
Сіверський Донець (найбільша притока Дону). Загальна її довжина - 1053 км,
площа басейну 98800 км2, середній річний стік води до 51,5 м3/с. Значні притоки
- Оскіл, Ізюмець, Балаклійка, Великий Бурлук, Вовча та ін. Водний режим річок
басейну Сіверського Дінця характеризується досить вираженим весняним паводком,
який в багатоводні роки складає 70-80 % річного стоку, в середні по водності
роки – 60-70, в маловодні – 50-60 % та літньо-осінньою меженню.
Сіверський Донець дуже багатий на придаткову систему – затоки, протоки, рукави,
заплавні озера, стави. Найбільшим озером є Лиман (довжина біля 5 км, ширина до
3 км, глибина до 2 м), що служить водоймищем-охолоджувачем Зміївської ТЕС.
Зміївський лиман, що живиться водами Сіверського Донця, забруднений стічними
водами промислових і сільськогосподарських підприємств та вміщує в собі значну
кількість біогенних елементів (мінералізація води 0,7-1,2 %).
Через Харківську область проходить вододіл, який розділяє басейни Дону та
Дніпра. Донецька алювіальна рівнина чи долина р. Сіверський Донець, перетинає
територію Харківщини з півночі на південь і південний схід, має глибину 100-150
м, ширину - до 68 км (приблизно на широті м. Зміїв) та добре виражену асиметрію
схилів. Правий схил долини високий та стрімкий з численними оголеннями
третинних та мезозойських порід, глибоко розчленований балками та ярами, лівий
- низький терасований. Тераси добре розвинені. Заплавна та горбкувата піщана
(борова) тераси тягнуться безперервно вздовж ріки, далі - молодші (четвертині)
тераси, а три найвищі - неогенові. Детальніше зупинимось на описанні борової
тераси, де зосереджені досліджувані нами соснові ліси.
Друга тераса долини р. Сіверській Донець від Змієва до Балаклії простяглася
широкою с