Ви є тут

Гуманістичні параметри самореалізації особистості: потреби, інтереси, цінності.

Автор: 
Юхименко Наталія Федорівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U000119
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2 ПОТРЕБИ, ІНТЕРЕСИ ТА ЦІННОСТІ В КОНТЕКСТІ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

2.1. Діяльно-творча сутність особистості (діалектика потреб, інтересів, цінностей)
Протягом життя людина часто потрапляє в ситуації, коли постає проблема вибору альтернативних потреб та інтересів серед багатьох інших. Людина вирішує від чого слід відмовитися а чому надати перевагу, тобто виникає необхідність порівнювати різні мотиви подальших дій людини. І саме в таких випадках типові для суб'єкта потреби, інтереси і переживання виконують роль орієнтира. Так виникають цінності.
Взагалі, "цінність - це філософське поняття, з допомогою якого і характеризується соціально-історичне значення певних явищ дійсності для суспільства, індивідів" [162, 551].
Кожна людина формує свою, індивідуальну ієрархію цінностей, тобто проводить своєрідну диференціацію, що допомагає вибудовувати свої ціннісні орієнтації, серед яких - орієнтації на самоствердження, самореалізацію, самодіяльність людини.
А починається все з потреб. Не секрет, що існує об'єктивна залежність людини від оточуючого природного і соціального середовища, адже існує співвідношення між тим, що є об'єктивно необхідним для людського існування та розвитку, і тим, що реально вона може використовувати. Т.Й.Захарова потребу визначає "...як процес, що виникає під впливом порушення внутрішньої рівноваги організму, що спонукає і спрямовує до здійснення вчинків, які їй відповідають. З появою потреби у індивіда виникає напруження організму, який інтенсивно "переживає" об'єктивну нужду. За допомогою свідомості "висвітлюється" об'єкт потреби і вона набуває усвідомленого характеру" [53, 86]. Але найбільш об'єктивним є розуміння потреб як синтезу та єдності залежності людини і від природного та соціального середовища, і від суб'єктивно пережитого прагнення до задоволення актуальних нужд.
К.А.Гельвецій потребу визначає як принцип і діяльності, і щастя людського. Щоб бути щасливим, треба мати бажання, задовольняти їх з певним трудом, але доклавши зусиль, бути певним, що матимеш від цього задоволення [32, 286].
А.Г.Маслоу у своїй праці "Мотивация і особистість" [96] усі потреби поділяє на базові та вищі. Він радить раз і назавжди відмовитися від спроб перерахувати та зробити "каталог" людських потреб і бажань, адже потреби так тісно переплітаються між собою, що відділити одну від іншої практично неможливо. Але учений наголошує, що коли базові потреби індивідума не задоволені, то всі інші потреби можуть навіть не відчуватися людиною. Людину, яка відчуває смертельний голод, не зацікавить нічого, окрім їжі.
Після задоволення фізіологічних потреб на перший план у мотиваційному житті індивідума виступають потреби іншого рівня, які в самому загальному вигляді можна об'єднати в категорію безпечності (потреба в безпеці; в стабільності; в захисті; у свободі від страху, тривоги та хаосу і багато ін.). Як твердить учений, потреба в безпеці рідко стає активною силою, вона домінує тільки в критичних ситуаціях, екстремальних, змушуючи організм мобілізувати всі сили для боротьби із загрозою. До таких критичних чи екстремальних ситуацій слід віднести війни, епідемії, стихійні лиха, спалахи злочинності, соціальні кризи, неврози, ураження мозку, а також ситуації, що характеризуються як хронічно несприятливі, загрозливі умови. До речі, чи не про наше сучасне суспільство йде мова, особливо після трагічного для США і всієї цивілізації 11 вересня 2001 року? Адже саме ці події змусили увесь цивілізований світ пригадати, що існує таке явище в суспільстві як міжнародний тероризм, і що саме бідні країни є найбільш підготовленими для бойових дій (наприклад азіатські країни, СРСР 1945 р.). Мова йде не про технічну базу, а про ідеологію, моральну готовність як окремої особистості, так і всього суспільства захищатися. "Природною і передбачуваною реакцією суспільства на такі ситуації бувають заклики навести порядок, при чому за будь-яку ціну, навіть засобами диктатури і насилля" [96; 86]. Дивно тільки, чому суспільство уже всієї планети й досі не сприймає всерйоз небезпеку через зміну екологічної ситуації не на нашу (людини) користь.
Після того, як потреби фізіологічного рівня та потреби рівня безпеки достатньо задоволені, актуалізується потреба в належності та любові, і мотиваційна спіраль розпочинає свій новий виток. І хоча саме ця тема є улюбленою для поетів, музикантів, художників і взагалі творчих людей, але наукових даних про таку потребу, на жаль, дуже мало.
Далі А.Г.Маслоу шикує в ряд одна за одною такі потреби, як потребу у визнанні, самоактуалізації. І навіть при повному задоволенні перерахованих раніше потреб людина знову може відчути незадоволення від того, що займається не тим, до чого є хист. Ще Г.Сковорода свого часу радив кожній особистості пізнати себе, пізнати Бога в собі й займатися "спорідненою працею", тією, яка перебуватиме в гармонії із станом душі. Адже сьогодні ніхто не заперечить, що людина зобов'язана бути тим, ким вона може бути. Зрозуміло, що музикант має займатися музикою, художник - писати картини, поет - складати вірші, звичайно, якщо вони хочуть жити в мирі з собою і не відчувати внутрішньої боротьби. Людина повинна відповідати власній природі, і таку потребу Маслоу називає потребою в самоактуалізації.
Е.Шостром у праці "Антикарнегі" взагалі усіх людей поділяє на актуалізаторів та маніпуляторів. Актуалізатори - це ті люди, які визначили мету свого життя, точно знають що вони хочуть зробити і які засоби краще для цього використати. Такі люди є досить плідними у своїй праці та й взагалі у своєму житті. Тоді як маніпулятори намагаються самоствердитись за рахунок оточуючих людей, вони постійно перебувають у певній залежності від обставин, оточуючого середовища, рідко належать самі собі і тому не можуть знайти свій внутрішній спокій [187].
У кожній людині закладено потенції, які вона прагне актуалізувати, прагне до самовираження, самовтілення. І "як правило, людина починає відчувати потребу в самоактуалізації т