Розділ 2
сучаснА статистична методологія і практика Аналізу міжнародного трансферу
технологій
2.1. Методологічні основи статистичного спостереження та аналізу міжнародного
трансферу технологій в країнах ОЕСР
Серед існуючих сьогодні стандартних методів збору та аналізу статистичних даних
щодо міжнародного трансферу технологій в країнах, що належать до Організації
економічного співробітництва і розвитку, основним є Керівництво із складання
платіжного балансу технологій (Керівництво ПБТ). Керівництво з використання
патентних даних у якості показників науки і техніки (Патентне керівництво) та
Методологія і практика використання бібліометричних показників для з аналізу
дослідницьких систем виконують функції допоміжних засобів для спостереження за
розповсюдженням технологій на світовому рівні.
2.1.1. Керівництво із складання платіжного балансу технологій
Керівництво ПБТ являє собою стандартний метод збирання даних у сфері
міжнародного торговельного обміну технологіями [23]. В ньому подані чіткі та
докладні визначення видів операцій, які підлягають включенню до ПБТ, а також
характеристика (реквізити) учасників операцій та договорів, які оформлені (в
т.ч. форми оплати, фінансові або нефінансові). В Керівництві подано метод
обстеження та збору даних, повністю співставний з визначеннями та посиланнями.
В ньому також розглянуті особливі проблеми, зумовлені конвертацією валют та
дефляцією, а також запропоновані їх можливі вирішення як на довготерміновий,
так і на короткотерміновий проміжок часу. В цілому рекомендації з Керівництва
ПБТ можна поділити на п’ять блоків (рис. 2.1).
У першому блоці подано загальні характеристики технологій та трансферу
технологій на міжнародному рівні. З метою відокремлення технологій із загальної
великої маси знань, а потім встановлення типології і форми, за якими
відбувається поширення технології на світовому ринку, Керівництво з ПБТ
рекомендує характеризувати технології по трьом основним областям: призначення
(кінцеве використання); ступінь розповсюдження; новизна і виключність
(унікальність).
Рис. 2.1 Структурна схема рекомендацій, поданих у Керівництві ПБТ.
Призначення технології може бути наступним: технологія може використовуватися
для виробництва продукції, тобто промислова технологія, яка підлягає
патентуванню на певних умовах, та технологія непромислового характеру,
необхідна для надання послуг, котра не підлягає патентуванню, але може бути
захищеною авторським правом.
За широтою застосування, технології поділяються на три категорії:
а) технологія, характерна для галузі в цілому – втілює в собі технічну
інформацію, загальну для всіх підприємств однієї і тієї ж галузі;
б) так звані, “проблемно-орієнтовані” технології – втілюють в собі знання,
накопичені конкретною фірмою в ході вирішення певних проблем, подібні
технології пов’язані з певним видом продукції або процесом;
в) технології, притаманні окремим фірмам – втілюють в собі всі навички,
отримані фірмою в ході проведених робіт або накопичені в результаті її
діяльності, але які не можуть бути пов‘язані з будь-яким конкретним видом
діяльності фірми.
Новизна захищеної та незахищеної патентом технології є її внутрішньою
характеристикою, а унікальність – характеристикою загального плану, проте
обидві характеристики нівелюються під час процесу розповсюдження. По мірі
поширення застосування технології її призначення стає загальним, а сама
технологія стає рутинною (традиційною).
Технологія переноситься одним із трьох шляхів, а саме: через устаткування,
машини чи продукцію (технологія, що має матеріальне втілення), через людей
(технологія, що має "людське" втілення) або ж шляхом письмової, аудіовізуальної
документації чи інших інформаційних засобів (технологія, що не має
матеріального втілення). Ці носії забезпечують можливість передачі технології
на міжнародному рівні через безліч каналів. Технологія, що має матеріальне
втілення, передається шляхом продажу машин і інструментів. Технологія, що має
"людське" втілення, передається шляхом (організації) програм навчання,
формального технічного співробітництва і технічної допомоги між підприємствами,
проведення конгресів, семінарів і особових контактів. Технологія у вигляді
інформації, поданої в письмовому виді, передається шляхом періодичних видань,
наданням консультацій, угод про патенти. Критерій, який використовується в
цілях визначення, що ж таке передача технологій на міжнародному рівні, а також
виділення її з інших технологічних потоків, такий, де об'єктом передачі має
бути технологічне знання, що знаходиться у винятковому володінні одного
підприємства. Із точки зору форми договору передача знань відбувається в рамках
ліцензійної угоди або ж угоди про передачу ноу-хау.
Але на практиці ці угоди є лише частиною складних договорів, зокрема, в тих
випадках, коли передача технології здійснюється на підприємстві, що функціонує
в менш розвиненому економічному середовищі, ніж її постачальник. В даному
випадку ліцензійна угода може бути доповнена забезпеченням технічної допомоги,
продажем устаткування, технологічних розробок і, можливо, навчанням персоналу.
Міжнародні потоки технологій, можна підрозділити на чотири основні категорії:
- процеси передачі технологій (технічних засобів чи ноу-хау), що припускають
також передачу прав власності, що супроводжуються наданням технічної допомоги;
- надання послуг технічного характеру, наприклад, технологічних розробок,
консультацій тощо;
- продаж товарів, що мають технологічний зміст і використовуються в цілях
виробництва інших товарів, іншими словами, продаж основних засобів;
- розповсю
- Київ+380960830922