РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкт дослідження та організація експериментів
В дослідженнях брали участь 107 практично здорових молодих людей у віці від 18
до 27 років обох статей, які пройшли попереднє тестування вестибулярного
апарату і мали рівень функціональної стабільності вестибулярної сенсорної
системи близький до середніх статистичних норм.
Під час дослідження випробувані знаходилися у екранованій камері в положенні
лежачи на спині, досліджувана нога розташовувалася на спеціальній підставці, що
дозволяла контролювати роботу ступні. Дослідження проводились при температурі
навколишнього повітря від 19 до 22 0С.
В експериментах використовували біполярні поверхневі електроди площею 25 мм2
(відстань між двома пластинами 15 мм), пластини яких покриті шаром зі срібла.
Місця накладення електродів ретельно протиралися спиртом до легкого
почервоніння шкіри, а для зменшення електричного опору і кращого контакту, між
електродом та шкірою, активні електроди змазувалися електродною пастою.
Біполярні електроди, що відводять, розташовувалися в медіальній області лівого
камбалоподібного м’яза черевця (m. soleus). Подразнення наносилися за допомогою
нашкірного уніполярного срібного електрода з площею 5 мм2 (n. tibialis).
Індиферентний електрод площею 2000 мм2 накладали на шкіру передньої поверхні
стегна вище колінної чашечки. Заземляючий електрод (платівка площею 20 см2)
накладався на зовнішню поверхню нижньої третини стопи. Під індиферентний та
заземлюючий електроди підкладалися марлеві прокладки, змочені в розчині
кухонної солі (для зменшення опору шкіри).
Після попереднього посилення біоелектричний потенціал реєструвався і заносився
в комп'ютерну базу за допомогою спеціального аналого-цифрового перетворювача
(АЦП). Для її візуалізації і запам'ятовування застосовували персональний
комп'ютер. Отримані результати обробляли статистичними методами [4, 202] за
допомогою ПЕОМ. Відмінності оцінювали як вірогідні при р?вн? значимості не
більше 0,05.
2.2. Вивчення рефлекторної збудливості мотонейронного пулу m. soleus в умовах
модуляції вестибулярних подразнень
На першому етапі дослідження ми проводили вивчення функціонального стану
вестибулярної системи обстежуваних за допомогою спеціальних методик. Для
тестування обстежуваних були вибрані методики, які часто застосовуються у
клініці [7, 192 - 200] і визначають функціональний стан вестибулярного
аналізатора оцінюючи спонтанні вестибулярні симптоми та спеціальні вестибулярні
проби з подразненням вестибулярного апарата :
a) за допомогою “пози Ромберга” досліджується збудливість вестибулярного
аналізатору використовуючи статичну рівновагу тіла в просторі (звичайна та
сенсибілізована) [203 - 204];
b) дослідження стато-динамічної стійкості вестибулярної системи вивчали за
допомогою проби ходьби (пряма і флангова хода). З відкритими та закритими очима
досліджували стан вестибуло-соматичної реактивності піддослідного [205];
c) для характеристики кінетичної функції при різних порушеннях організму
людини, у тому числі і при вестибулярних порушеннях -“Крокуючий“ тест Фукуда
[205];
d) стабільність вестибулярного апарата оцінювалась за допомогою обертальної
проби Яроцького, яка дає найбільш об'єктивну оцінку даного відділу аналізатора
[204];
e) для оцінки впливів рефлексів мішечків передодня на тонус м’язів була
використана проба “отолітової” ходи [204];
f) при виявлені стійкості статокінетичної рівноваги застосовували метод
кількісної оцінки функції статичної рівноваги - “Кефалографія” [205].
Після тестування вестибулярної системи другий етап нашого дослідження було
спрямовано на виявлення ваги вестибулярних впливів при вивченні рефлекторної
збудливості мотонейронного пула m. soleus людини. Стимуляцію рецепторів
півколових каналів проводили постійним током за допомогою спеціально приладу
для гальванічного подразнення вестибулярного апарату [206].
Гальванічне подразнення проводили плоскими хлорованими срібними електродами
(диски діаметром 10 і товщиною 0,5 мм), які притискалися до скроневої області
обстежуваних попереду вушних козельків. Індиферентний електрод розташовувався
на поверхні навколо шиї обстежуваного за допомогою гумового джгута. Шкіра під
електродами знежирювалась сумішшю спирту з ефіром.
Гальванічна стимуляція вестибулярного апарата обстежуваного проводилась
постійним током силою 2 мА при міжелектродному опорі 5 – 7 кОм.
Однак загальною задачею наших досліджень було вивчення процесів збудження і
гальмування на рівні спинного мозку людини в стані спокою та зразу після
подразнень вестибулярної системи. Для виконання цієї задачі була використана
методика Н-рефлексометрії [5, 10, 11, 12]. Методика Н-рефлексометрії базується
на тому, що основним компонентом Н-рефлекса є моносинаптичний рефлекс від
аферентів 1а, які йдуть від первинних закінчень веретен м’язів та закінчуються
безпосередньо на мотонейронах.
2.3. Дослідження гальмівних процесів мотонейронних пулів m. soleus людини в
умовах вестибулярного навантаження при закритих та відкритих очах
Для вивчення гальмівних процесів мотонейронного пулу m. soleus у людини та
дослідження динаміки Iа реципрокної взаємодії між екстензорними і флексорними
м’язами нами була використана методика парних подразнень нервів антагоністів
[12 - 14]. Вивчення гальмівних процесів відбувалося в умовах вестибулярного
навантаження при закритих та відкритих очах за допомогою методу
Н-рефлексометрії Дослідження проводили в декілька етапів.
На першому етапі дослідження у вихідному стані випробуваний знаходився в
положенні лежачи на спині, голова прямо, руки і ноги випрямлені, м'язи
розслаблені.
- Київ+380960830922