РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН В ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Вплив стану електроенергетики в Україні на формування розміру тарифів на енергетичні ресурси в аграрній сфері
Енергетика України переживає загальну системну кризу, що підрозділяється на ряд складових, серед яких криза енергогенеруючого парку, паливна, фінансова, інвестиційна, екологічна тощо. Вирішити тривалий вузол проблем традиційними методами неможливо - вимагаються нетривіальні підходи.
Задачі реформування енергетики, а ще ширше паливно-енергетичного комплексу, властиві не тільки Україні, але практично кожній країні, будь вона що розвивається чи дуже процвітаючої. Енергетичну кризу, що вразила Каліфорнію на початку XXI століття - тому підтвердження. Коло, що стоять перед державними чиновниками, менеджерами, вченими і підприємцями питань охоплює аспекти ринкової трансформації енергетики, вибору технологічної основи виробництва електроенергії, виду енергоносіїв і забезпечення ними енергогенеруючего парку та інші.
Разом з тим, аналіз пропонованих антикризових мір і довгострокових планів розвитку енергетики породжує сумніву щодо їхньої реальності. Наприклад, як програмні напрямки державної енергетичної політики України на період до 2020 р. [41, с. 37] передбачені такі, як:
-створення лібералізованих конкурентних ринків енергоносіїв;
-глибокі структурні зміни у виробництві і споживанні енергоносіїв;
-збільшення виробництва (видобутку) власних енергоносіїв;
-максимальна реалізація потенціалу енергозбереження;
-підвищення рівня безпеки, стійкості і живучості енергетичних об'єктів;
-залучення для розвитку ПЕК зовнішніх інвестицій;
-нарощування експортного потенціалу ПЕК;
-диверсифікованість зовнішніх джерел постачання енергоносіїв;
-наближення параметрів ПЕК до норм і стандартів ЄС.
В країні, де основна частина електростанцій відробила не тільки регламентний термін (100 тис. год), але і всі 200 тис.год, мова повинна вестися про глобальну стратегію і тактику високого рівня. У противному випадку Україна ризикує залишитися без власної енергетики і стати імпортером електроенергії. А в сучасному світі наростає вплив транснаціональних енергокомпаній. Електрисіті де Франс (Ed) уже веде домовленості щодо входу на український ринок, AES (США) приватизувало ряд українських обленерго. Словацька компанія VSE виграла ряд конкурсів по придбанню пакетів акцій українських обленерго, існує на російські капітали. Наріжним каменем існування і розвитку української енергетики є інвестиції.
У середині 90-х років XX століття були розроблені проекти розвитку ПЕК України на основі ідеї створення технологічних блоків; "Шахта-ТЕС". У розробках брали участь науково-дослідні і проектні інститути тодішніх Мінвуглепрому, Міненерго України й Інститут економіки промисловості НАН України (усього 13 організацій). Було підготовлено кілька варіантів створення єдиних паливно-енергетичних комплексів, що відрізняються потужністю, компонуванням, технічним оснащенням і іншими деталями, але загальним для них було застосування найбільш сучасних проектних рішень, що дозволяють домогтися високої ефективності й екологічної прийнятності.
Економічні розрахунки підтвердили рентабельність створюваних паливно-енергетичних систем, але фінансові дослідження, що відповідають сучасним правилам проектного аналізу, виконані не були. Проведені в 2002 р. розрахунки за даними, що характеризує пропоновані блоки "Шахта-ТЕС", показали, що для інвесторів вони не привабливі, оскільки внутрішня норма прибутку (IRR) не перевищує 5 %. Це порозумівається високої капіталоємкістю об'єктів, тривалим терміном дії проектів (30 років і більш), відсутністю дешевих фінансових засобів. Інвестиційна оцінка, зроблена окремо для будівництва електростанції (без шахти), не набагато поліпшує картину. Але у вітчизняних реаліях залучення фінансових засобів зі ставкою менш 5% дуже проблематично, а, скоріше, просто неможливо. Залишається надія тільки на бюджетне фінансування.
Світова практика показує, що лібералізація в паливно-енергетичному комплексі породжує далеко не однозначні тенденції [84]. Насамперед, відбувається зниження резервів і обсягів будівництва нових потужностей, що генерують, і електричних мереж. Для лібералізованої енергетики характерна орієнтація на нові маловитратні високоефективні технології, відмовлення від уведень капіталомістких гідравлічних, атомних і вугільних електростанцій, розвиток установок розподіленої генерації (УРГ).
Зважаючи на те, що в енергетиці XXI ст. будуть набувати розвитку технології виробництва синтетичних палив і одержання водню з природного газу і вугілля, децентралізація одержання енергії, дерегуляція і лібералізація ринків електроенергії, варто очікувати , збільшення в енергогенеруючому комплексі країни частки ТЭЦ малої і середньої потужності. Але це не означає відмовлення від використання базової ("великої") енергетики. Ринок локального виробництва електроенергії вважається найбільш перспективним у Великобританії, Німеччині, Нідерландах. Іспанії й Італії. Компанії Volvo, Allied Signal, Toyota, Ford General Motors, Chrysler, Daimler Benz уже готують до випуску нове покоління двигунів внутрішнього згоряння (мікро- і міні-), що роблять виробництво електроенергії дуже прибутковим.
Існує думка про оптимальний набір потужностей, що генерують, у системі енергетичного сектора: 60 % - могутні базові ТЕС; 25-30 % - маневрові ТЭЦ потужністю порядку 100Мвт; 10-15 % - пікові електростанції. Виходячи з цього, видна станова роль держави в розвитку національної енергетики. Локальні енергосистеми - область залучення недержавних капіталів.
Якщо провести аналіз структури паливно-енергетичних ресурсів Запорізької області то можна виявити такі тенденції (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура паливно-енергетичних ресурсів
в перерахунку на умовне паливо по Запорізькій області
1995 р.2000 р.2001 р.2