розділ 2.2.3). Будову ізомерних 7(6)-арил-3-ацетил-5-гідрокси-2-метилбензо[b]фуранів встановлено за даними ЯМР 1Н спектроскопії (табл. 2.28).
Таблиця 2.27 -
Виходи, дані аналізу та співвідношення ізомерних 7(6)-арил-3-ацетил-
5-гідрокси-2-метилбензо[b]фуранів 147-159
спо-луки
Вихід,
%Співвідно-шення
ізомерів*Знайдено,
Формула
Вирахувано, %СНСН147
154
H33
15147:154 =
69:31
76.51
5.25
С17Н14О3
76.68
5.30
148*2
4-Me
45
77.03
5.69
С18Н16О3
77.12
5.75149
155
4-COOH25
15149:155 =
62:38
69.49
4.63
С18Н14О5
69.67
4.55150
156
4-F44
18150:156 =
71:29
71.99
4.70
С17Н13FО3
71.82
4.61151
157
3-Cl40
16151:157 =
71:29
67.80
4.45
С17Н13ClО3
67.89
4.36152
158
4-Br27
10152:158 =
73:27
58.98
3.77
С17Н13BrО3
59.15
3.80153
159
4-SCHF222
15153:159 =
59:41
62.19
4.13
С18Н14F2О3S
62.06
4.05
* Дані ЯМР 1Н спектроскопії; *2 T. топл. = 263-264оС.
Отже, характер взаємодії ?-кетоестерів та 1,3-дикарбонільних сполук з 2-арил-1,4-бензохінонами схожий: нуклеофільний ?-карбоновий атом молекули СН-кислоти атакує арилхінон переважно в положення 6 хінонового циклу і
Таблиця 2.28 -
Дані спектрів ЯМР 1Н 7(6)-арил-3-ацетил-5-гідрокси-2-метилбензо[b]фуранів 147-159
сполу-ки
RХімічні зміщення ?, м. ч.*CH3CO,
3H, cСН3С=,
3Н, с
4-H
6-H, д
7-H, сJ4, 6,
Гц
RC6H4
OH, c147
154
2.57
2.767.35 д (0.7Н)
7.33 с (0.3)6.88 (0.7Н)
--
7.46 (0.3Н)
2.4
7.50 м (2.1Н),
7.74 д (1.4Н),
7.39 м (0.9Н),
7.57 д (0.6Н)9.13 (0.7Н)
9.22 (0.3Н)
148
4-Me
2.57
2.76
7.31 д (1Н)
6.85 д (1Н)
2.42.40 с (3Н, СН3), 7.28 д (2Н),
7.63 д (2Н)
9.10 (1Н)149
155
4-COOH2.582.77
7.40 м (1Н)6.95 (0.6Н)
7.54 (0.4Н)
2.1
7.85 д (1.2Н),
8.07 д (1.2Н);
7.69 д (0.8Н),
7.97 д (0.8Н)9.18 (0.6Н)
9.36 (0.4Н)150
156
4-F
2.57
2.767.34 д (0.7Н)
7.33 с (0.3)6.85 (0.7Н)
--
7.51 (0.3Н)
2.1
7.25 м (1.4Н),
7.78 м (1.4Н);
7.13 м (0.6Н),
7.59 м (0.6Н)9.16 (0.7Н)
9.30 (0.3Н)
Продовження табл. 2.28
151
157
3-Cl
2.57
2.777.39 д (0.7Н)
7.36 с (0.3Н)6.89 (0.7Н)
--
2.4
7.40-7.80 м
(4.3Н, 7-Н, С6Н4)9.18 (0.7Н)
9.38 (0.3Н)152
158
4-Br
2.57
2.767.37 д (0.7Н)
7.35 с (0.3Н)6.87 (0.7Н)
--
2.1
7.64 д (1.4Н),
7.70 д (1.4Н);
7.53 ш.с
(1.5Н, 7-Н, С6Н4)9.20 (0.7Н)
9.38 (0.3Н)153
159
4-SCHF2
2.58
2.77-
-6.92 (0.6Н)
--
1.5
7.10-7.90 м
(6.4Н, SCHF2, 4-H, 7-H, C6H4)9.17 (0.6Н)
9.37 (0.4Н)
*300 МГц, розчинник - ДМСО-d6+CCl4.
лише частково - в положення 5, а в результаті внутрішньомолекулярної конденсації моноадуктів утворюються похідні бензо[b]фурану. Більша активність положення 6 в реакціях з нуклеофілами вже обговорювалась (пункт 2.2.3), а зменшення селективності порівняно з ціаноцтовим естером та малонодинітрилом (пункт 2.3.1) пояснюється, мабуть, більш жорсткими умовами реакції.
При використанні ацетооцтового естеру, бензоїлоцтового естеру і ацетилацетону незалежно від співвідношення вихідних речовин, утворюються переважно похідні бензофурану. Натомість при застосуванні ціаноцтового естеру і малонодинітрилу виділено похідні фуробензофурану. Найімовірніше, на результат реакції впливає конкурентність двох процесів: циклізації адукту XIX до бензофурану XVIII і окиснення цього ж адукту до хінону XX. Очевидно, конденсація XIX?XVIII (у випадку ацетооцтового і бензоїлоцтового естерів та ацетилацетону) проходить легше, ніж внутрішньомолекулярна взаємодія OH і CN груп (застосування ціаноцтового естеру і малонодинітрилу). Тому в останньому випадку гідрохінон XIX "встигає" окиснитись до XX і далі утворюються похідні бензодифурану XXII.
2.3.3. Циклізації з єнамінами
Однією з найбільш відомих і вивчених реакцій хінонів, що приводить до утворення бензогетероциклів, є реакція Неніцеску [96] (див. підпункт 1.1.2.3). Завдяки проведеним різноплановим дослідженням стало відомо, що конденсація хінонів з єнамінами може проходити в кількох напрямах. Найчастіше утворюються 5- чи 6-гідроксиіндоли та 5-гідроксибензофурани, що залежить від умов проведення реакції, типу розчинника, впливу замісників у вихідних речовинах [97, 118]. При застосуванні монозаміщених 1,4-бензохінонів крім того потрібно враховувати можливість утворення регіоізомерів. Інтерес до цієї реакції не зменшується й до сьогодні, оскільки вона є зручним і простим методом формування індольного чи бензофуранового фрагментів для багатьох лікарських препаратів та біологічно активних речовин [93, 254]. Серед похідних індолу відомі, зокрема нейромедіатор серотонін, нестероїдні протизапальні засоби, антивірусний препарат арбідол, інгібітори фосфоліпази та інші лікарські препарати [93, 122].
В праці [123] повідомляється про те, що при взаємодії деяких арилхінонів з 3-амінокротоновими естерами утворюються похідні 6-арил-5-гідроксиіндолу. Ми дослідили взаємодію 2-арил-1,4-бензохінонів з етил(3-метиламіно)-кротонатом, вплив розчинника та будови хінону на її хемо- та регіоселективність, а також зробили спробу розширення синтетичного використання арилхінонів в реакціях з різними типами єнамінів.
Встановлено, що взаємодія 2-арил-1,4-бензохінонів з етил(3-метиламіно)-кротонатом 160 в середовищі 1,2-дихлоретану проходить із замиканням індольного циклу і утворенням 6-арил-5-гідрокси-3-етоксикарбоніл-1,2-диметиліндолів 161-166:
В спектрах ЯМР 1Н синтезованих сполук наявні сигнали протонів 4-Н і
7-Н, які виявляються у вигляді синглетів, що характерно для протонів ароматичного ядра, які знаходяться в пара-положенні один до одного. Лише при використанні у реакції 2-(4-метил-2-нітрофеніл)-1,4-бензохінону 25 утворилася суміш двох ізомерних індолів 167 і 168 з арильним замісником в положеннях 6 і 4 індольного циклу відповідно (співвідношення 167:168 = 56:44