Операції банків з цінними паперами та перспективи їх розвитку.

РОЗДІЛ 2
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ, ЇХ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
2.1. Операції Центрального банку на ринку цінних паперів
Основні засади монетарного регулювання Центрального банку є невід’ємною
складовою економічної політики держави, що забезпечують національну безпеку та
стабільність суспільних відносин, а також повноправне членство в світовому
співтоваристві.
Для здійснення регуляторної діяльності Центральний банк використовує такі
інструменти: 1) встановлення мінімальних обов’язкових резервів від залучених
коштів для комерційних банків; 2) облікову політику; 3) операції на відкритому
ринку; 4) надання кредитів комерційним банкам.
При використанні цих підходів до регуляторної діяльності в грошово-кредитному
аспекті основним інструментом впливу на величину грошової маси в світовій
практиці є операції Центрального банку на відкритому ринку. Виникли ці операції
на початку 1920-х рр. у США, коли Федеральна резервна система (ФРС) не могла
ефективно вплинути на ринок з допомогою дисконтних позичок і, використавши
операції з ЦП, виявила, що резерви в банківській системі зросли та відбулось
значне розширення обсягу депозитів і кредитів [116, с.542].
Суть даного виду операцій полягає в регулюванні обсягу грошової маси та
ліквідності банківської системи шляхом прямої купівлі-продажу ДЦП або їх
продажу із зобов’язанням зворотного викупу (операцій РЕПО). Їх перевагами в
порівнянні з іншими монетарними інструментами є легка передбачуваність
результатів, гнучкість, а також незначний лаг між моментом використання та
отриманням необхідних результатів. Операції на відкритому ринку називають
“інструментом точного налаштування”, оскільки вони дозволяють досягати
тактичних та проміжних цілей грошово-кредитної політики з високою точністю [77,
с.154].
Іншим доказом, що підтверджує важливість операцій на відкритому ринку, є аналіз
елементів грошової маси, яка складається з наступних частин: 1) грошова маса,
що контролюється Центробанком (МВn); 2) грошова маса, що контролюється менш
суворо (DL), тобто та, яка створюється дисконтними позичками. Емпіричні факти
показують, що понад ѕ коливань пропозиції грошей можна віднести на рахунок
операцій Центрального банку на відкритому ринку, які визначають МВn [116,
с.432-433].
В українській практиці поняття операцій на відкритому ринку дещо ширше ніж в
інших країнах. Так, згідно Положення НБУ “Про механізми рефінансування банків
України” операції на відкритому ринку здійснюються шляхом: 1) рефінансування
банків на строк до 14 днів; 2) рефінансування банків на строк до 365 днів; 3)
використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів
“овернайт” [17, с.9]. Рефінансування здійснюється через надання комерційним
банкам кредитів під заставу ДЦП, векселів та майнових прав, що виникли в банку
в результаті укладання кредитного договору між ним та відповідним суб’єктом
господарської діяльності. Крім того, до складу операцій на відкритому ринку,
згідно Положення НБУ “Про порядок здійснення Національним банком України з
банками операцій репо”, віднесено продаж ЦП зі зворотнім викупом [19, с.37].
Такий склад даних операцій не узгоджується зі світовою практикою. Наприклад, у
США до операцій на відкритому ринку як інструменту грошово-кредитної політики,
відносять процедуру безпосередньої купівлі-продажу ЦП на ринку, а також
операції РЕПО. Операції ж з рефінансування комерційних банків через надання
кредитів під заставу ЦП відносять до іншого монетарного інструменту –
дисконтних позичок [116, с.514]. Аналогічний підхід існує в Італії. До складу
операцій на відкритому ринку відносяться: 1) операції РЕПО; 2) купівля
казначейських векселів (строк погашення до 1-го року) на умовах “аутрайт”,
тобто з негайною поставкою ЦП; 3) операції “аутрайт” з середньо- та
довгостроковими ЦП [97, с.73-74].
У роботі до операцій на відкритому ринку ми не відносимо механізми
рефінансування через надання кредитів під заставу ЦП, оскільки вони мають
позичковий характер та не належать до операцій банку з ЦП.
Таким чином, Національний банк України здійснює регулювання грошової маси та
ліквідності комерційних банків через операції на відкритому ринку з допомогою
безпосередньої купівлі-продажу ЦП на ринку та через механізм операцій РЕПО.
Торгівля ЦП на біржовому та позабіржовому ринку здійснюються НБУ з його
портфеля на продаж. Беручи участь у торгах ДЦП, Національний банк України
впливає на встановлення цін щодо даних інструментів та на ліквідність
комерційних банків України.
Аналіз показників діяльності НБУ дозволяє обчислити структуру його портфеля ЦП
(табл.2.1).
Таблиця 2.1
Структура портфеля цінних паперів Національного банку України [166, с.20]
Склад
2002 р., млн.грн.
Частка в загальній сумі цінних паперів, %
2001 р., млн.грн.
Частка в загальній сумі цінних паперів, %
Процентні облігації внут­рішньої державної позики 2000 року
8509,0
94,0
8809,0
94,3
Векселі Державного казна­чейства України
395,0
4,4
395,0
4,2
Облігації зовнішньої дер­жавної позики 1995 року
26,0
0,3
25,0
0,3
Облігації зовнішньої дер­жавної позики 2000 року
121,0
1,3
114,0
1,2
Усього цінні папери Уряду
9042,0
100,0
9343,0
100,0
Частка цінних паперів Уряду в сукупних активах НБУ, %
15,8
19,1
В структурі портфеля цінних паперів НБУ основну роль відіграють процентні
облігації внутрішньої державної позики (ПОВДП) – 94 %. Ці боргові зобов’язання,
емітовані в результаті реструктуризації боргу Міністерства фінансів у 2000 році
за портфелем облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), що був в НБУ в
обсязі 9560 млн. грн. Такий значний обсяг ПОВДП викликаний фінансуванням