РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ
ДЕРЖАВНОГО ВНУТРІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ
2.1. Організаційно-правові засади державних внутрішніх запозичень
Внутрішні державні запозичення здійснюються в Україні на відповідних правових та організаційних засадах. До правових засад належать основні законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність держави-позичальника, а також її взаємовідносини з кредиторами, до організаційних - інститути, що забезпечують функціонування системи державних позик, механізми їхньої взаємодії, методологічна та інформаційна підтримка процесу формування і управління державним внутрішнім боргом.
Відповідно до міжнародної практики правову основу внутрішніх державних запозичень, як правило, становлять [51,C.119]:
- окремі статті в конституції країни або спеціальні закони щодо цілей, управління та контролю державної заборгованості;
- положення законів про державний бюджет на певний рік;
- спеціальні статті у законі про центральний банк або законі про банківську систему;
- постанови органів державної влади, які відповідають за виконання бюджету й регулюють ситуацію на ринку капіталів.
В Україні порядок, умови, механізм і процедура здійснення внутрішніх державних запозичень визначаються такими законами і нормативно-правовими актами (рис. 2.1):
- Бюджетним кодексом України;
- Законом України "Про державний внутрішній борг України";
- законами про Державний бюджет України;
- Законом України "Про цінні папери і фондову біржу";
- постановами Кабінету Міністрів України;
- постановами Національного банку України;
- наказами Міністерства фінансів України.
Бюджетний кодекс України
Визначає головні засади здійснення внутрішніх державних запозиченьЗакон України
"Про державний внутрішній
борг України" Встановлює правові рамки урядових запозичень, закладає основи управління внутрішнім державним боргомзакони
про Державний бюджет України Містять дані щодо граничних обсягів державної заборгованості та планових запозичень, можливі заходи з управління внутрішнім державним боргом на поточний рікЗакон України
"Про цінні папери
і фондову біржу"
Визначає загальні умови та порядок випуску цінних паперів, шляхи регулювання їх обігу
Постанови КМУ
Містять умови випуску та порядок розміщення боргових зобов'язань, параметри конкретної позики
Постанови НБУ
Встановлюють порядок проведення аукціонів і здійснення операцій на ринку внутрішніх державних позик
накази Мінфіну
Регламентують процедурні питання урядових запозичень Рис. 2.1 Система нормативно-правових актів, що визначають правові засади державних внутрішніх запозичень в Україні Крім зазначених документів, які безпосередньо регламентують діяльність держави щодо залучення внутрішніх позик, певні аспекти кредитного фінансування відображено в окремих положеннях інших законів і підзаконних актів.
Бюджетний кодекс України становить правову першооснову державного кредиту. Він визначає такі поняття, як державний борг і запозичення та містить положення про шляхи та способи фінансування бюджетного дефіциту. Зокрема, згідно з Кодексом джерелами покриття дефіциту державного бюджету є внутрішні та зовнішні запозичення, право здійснення яких належить державі в особі Міністра фінансів [1,C.6]. Бюджетний кодекс передбачає включення до державного боргу, крім заборгованості за позиками, зобов'язань, що вступають у дію внаслідок виданих урядом гарантій за кредитами. Зростання боргу обмежується шляхом щорічного встановлення законом про Державний бюджет його граничного обсягу. При цьому величина основної суми державного боргу не має перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України.
Закон про Державний бюджет України містить дані про обсяги державної заборгованості та планових запозичень, способи залучення нових позик та їх характеристики, а також можливі заходи з управління внутрішнім державним боргом на поточний рік. Зокрема, при складанні проекту бюджету враховуються:
- стан внутрішнього державного боргу та його деталізована структура за видами заборгованості;
- показники позикового фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання;
- видатки на погашення основної суми боргу та його обслуговування, а саме, видатки на обслуговування урядових боргових зобов'язань, сплата комісій, витрати, пов'язані з друкуванням державних цінних паперів.
Закон "Про державний внутрішній борг України", прийнятий у 1992 р., є головним інструментом правового забезпечення державних внутрішніх позик і основою для розробки інших відповідних нормативних документів. Він визначає види та форми внутрішньої заборгованості, правові рамки державних запозичень, органи, відповідальні за управління внутрішнім боргом. Зокрема, у ньому зазначено, що боргові зобов'язання українського уряду випускаються у формі облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП) і казначейських зобов'язань [2,C.64]. Згідно з законом, до органів, які беруть участь у регулюванні процесу внутрішнього урядового запозичення, належать Міністерство фінансів, Національний банк України, Верховна Рада та Рахункова палата України. Зазначений документ передбачає також створення фонду обслуговування державного внутрішнього боргу, куди має зараховуватися 50% коштів, одержаних від приватизації майна підприємств.
Необхідно зауважити, що чинний Закон "Про державний внутрішній борг України" містить ряд моментів, які потребують більш докладного правового регулювання. Перш за все, це стосується визначення таких основних понять, як державний борг, боргові зобов'язання уряду і державні гарантії, та їх змісту. Зокрема, згідно з Законом "державним внутрішнім боргом України є строкові урядові боргові зобов'язання у грошовій формі" [2,C.62]. При цьому до складу внутрішнього державного боргу віднесено не лише безпосередні запозичення уряду, а й позики, здійснені при його гарантії. О