Ви є тут

Клініко-патогенетичні особливості та лікування хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику

Автор: 
Лінніченко Олена Ростиславівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U001254
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика досліджених хворих
Під спостереженням знаходилося 157 хворих на ХОБ II стадії у віці 42-56 років, що лікувалися в пульмонологічному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні в 2001-2003 рр.: 110 (70,1 %) чоловіків і 47 (29,9 %) жінок. Під даною нозологічною формою ми, як і інші автори [212, 268], розуміли захворювання, що характеризувалося дифузним неалергічним запаленням бронхів, яке веде до прогресуючого порушення легеневої вентиляції і газообміну по обструктивному типі і проявляється кашлем, задишкою і виділенням мокротиння, не зв'язаними з ураженням інших органів і систем. Більшість обстежених мали несприятливі екзогенні впливи: 49 чоловік - професійний контакт з агресивними полютантами, 39 - курили протягом 6-18 років, 18 - систематично піддавалися тривалому переохолодженню. Найчастіше зазначені фактори сполучалися. Серед обстежених переважали чоловіки у віці старше 40 років. Переважна більшість пацієнтів хворіла на ХОБ менш 15 років, у 16 чоловік захворювання вперше було веріфіковано під час госпіталізації (табл. 2.1.). Діагноз і стадія ХОБ установлювалися відповідно до опублікованих критеріїв [54, 127, 133]. У перші дні госпіталізації в пацієнтів мали місце астено-невротичний синдром, кашель з відділенням мокротиння слизувато-гнійного або гнійного характеру, у легенях вислухувалися сухі і, періодично, вологі різнокаліберні хрипи; у 1/3 хворих мало місце підвищення температури тіла. Лабораторне дослідження виявляло в них у гемограмі збільшений вміст лейкоцитів, ШОЕ; фібробронхоскопічне - ендобронхіт різної активності.
Із обстежених були сформовані дві групи: I (37 пацієнтів), у яких були відсутні клінічні прояви ДБК і зміни кишкового мікробіоценозу, і II (120) - у зазначених осіб одночасно з основним захворюванням був виявлений різної виразності ДБК. У плані проведеного дослідження під діагнозом "дисбіоз" ми розуміли

Таблиця 2.1.

Характеристика досліджених хворих на ХОБ - (М±m)
Аналізовані
показникиI група (n=37)II група (n=120)абс.%абс.%1. Стать: - чоловіки
- жінки26
1170,3±7,5
29,7±7,583
3769,2±4,2
30,8±4,22. Професія: - робітники
- службовці
- не працюючі6
15
1616,2±6,1
40,5±8,1
43,2±8,111
65
449,2±4,6
54,2±4,5
36,6±4,43. Місце проживання: - місто
- село18
1948,6±8,2
51,4±8,267
5355,8±4,5
44,2±4,54. Тривалість ХОБ (років)15,9±1,4-16,3±1,3-5. Дисбіоз товстого відділу кишечнику:
- ІІ ступеня
- ІІІ ступеня
73
47
60,8±4,5
39,2±4,56. Наявність супутніх захворювань
16
43,2±8,1
46
38,3±4,4
Примітка. Різниця між групами не достовірна (Р>0,05).
кількісну і/ або якісну зміну кишкового мікробіоценозу і появу мікроорганізмів у невластивих для їхнього находження місцях. Діагноз установлювався відповідно до опублікованих критеріїв [5, 8, 64, 83, 187, 200], ступінь виразності - відповідно до прийнятої класифікації [50]. У зв'язку з загостренням ХОБ усі пацієнти одержували комплексне лікування, спрямоване на відновлення основних функцій уражених органів, підвищення неспецифічної реактивності організму: селективні антихолінергічні препарати, ?2-агоністи короткої дії чи комбінації цих препаратів, мукорегуляторні препарати, за показаннями - антибактеріальні, дезинтоксикаційні, імунокорегуючі засоби, антиоксиданти; їм проводилася ендобронхіальна санація, за показаннями - корекція водно-електролітного обміну, відновлення реології крові, лікування супутніх захворювань (табл. 2.2.). Подібне лікування ми умовно позначили як "базисне". У залежності від лікування обстежені II групи були розділені на підгрупи: II-a включала 44 пацієнта, у яких використовувалися тільки засоби базисної терапії ХОБ і II-б (76), лікування яких доповнювалося призначенням циклоферону ("Полісан") у вигляді внутрішньом'я-
Таблиця 2.2.
Використані методи лікування хворих на ХОБ
Лікувальна діяI група (n=37)II група (n=120)абс.%абс.%1. Антибактеріальні препарати (антибіотики, сульфаніламіди, 8-оксихіноліни та ін.)
30
81,1
108
90,02. Бронхолітичні засоби (холінолітики, ?2-агоністи короткої та тривалої дії, метилксантини та ін.)
37
100,0
118
98,33. Нестероїдні протизапальні засоби--1210,04. Муколітичні засоби (лазольван, мукосолвін, бромгексин та ін.)
35
94,6
98
81,75. Відхаркуючі засоби3081,18369,26. Інші препарати (серцеві глікозиди, засоби гепатопротекторної дії, вітаміни)
26
70,3
76
63,37. Бронхоскопічна санація3081,18873,38. Немедикаментозні засоби лікування (фізіопроцедури, масаж та інш.)
37
100,0
115
95,89. Гепарин513,5108,310. Симбітер-концентрат--7663,311. Циклоферон--7663,3

зових ін'єкцій по 2 мл 12,5% (0,25 г) стерильного водного розчину один раз на добу базовим курсом 7 ін'єкцій на 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дні перебування пацієнтів у стаціонарі (при уповільненій динаміці покращення стану введення циклоферону продовжувалося також у 17, 20 і 23 дні) і симбітеру-концентрату усередину (після завершення антибактеріальної терапії щодня 1 раз у добу по 1 флакону в 50 мл фізіологічного розчину). При уповільненій позитивній динаміці клінічних проявів ДБК прийом симбітеру продовжувався в амбулаторному періоді до 40 днів. Включення до лікування циклоферону і симбітеру-концентрату переносилося добре, побічної дії препаратів зареєстровано не було. Підгрупи були репрезентативні між собою (табл. 2.3.).
Таблиця 2.3.
Характеристика хворих на ХОБ, сполучений з ДБК, серед яких проводилося диференційоване лікування (М±m)
Аналізовані показникиПідгрупи хворихII-а (n=44)II-б (n=76)Стать (%): - чоловіки
- жінки79,5
20,571,4
28,6Вік (років)44,7±3,743,9±2,8Тривалість ХОБ (років)16,80±1,4516,10±1,36Число рецидивів ХОБ за останні 3 роки3,70±0,483,50±0,47Наяв