РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ЗА УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ УСТАТКУВАННЯ
2.1. Теоретичні основи спеціалізації виробництва
Спеціалізація виробництва є однією з форм суспільного розподілу праці та раціональної його організації. Основна її тенденція полягає в тому, щоб перетворити в особливу галузь виробництво не тільки кожного окремого продукту, а навіть кожної окремої частини продукту, і не тільки виробництво продукту, а й окремі операції по підготовці продукту до споживання. Головною характерною ознакою спеціалізованої галузі, підприємства (об'єднання), в тому числі їх виробництв, підрозділів, є однорідність продукції, що випускається. Спеціалізація виробництва разом з кооперуванням і матеріально-технічним забезпеченням визначає рівень розвитку структури виробничого об'єкта [82].
В нашій країні спеціалізація виробництва здійснюється планомірно в інтересах всього суспільства та економіки і виражається в уособленні або виділенні окремих самостійних виробництв. В межах кожної галузі відбувається спеціалізація окремих підприємств. Вона проявляється в упорядкуванні номенклатури, в створенні спеціалізованих цехів, участків і робочих місць, в підвищенні технологічної однорідності виробництва, його стандартизації.
Процес спеціалізації в промисловості, будучи одним із проявів усуспільненої праці, характеризується концентрацією випуску однорідної, однотипної продукції в окремих виробництвах. Ця сторона процесу спеціалізації призводить до розуміння економічної доцільності її як умови впровадження високопродуктивної техніки. В сучасних умовах питання про концентрацію виробництва не можна розглядати поза спеціалізацією, тому що ефективність використання високопродуктивного устаткування залежить не тільки від кількості видів продукції, що виробляється, але й від ступеня однорідності виробництва, тобто рівня спеціалізації [85].
Доцільність концентрації виробництва, якою супроводжується спеціалізація підприємств, безпосередньо визначається характером сучасного устаткування, більшість якого може бути ефективно використана лише при значних обсягах виробництва. Концентрація зв'язана з укрупненням підприємств, появою крупних виробничих комплексів. Цей процес відображує подальше усуспільнення виробництва і тісно зв'язаний з технічним прогресом. На основі концентрації виробництва створюються оптимальні за розмірами підприємства, які спроможні систематично підвищувати технічний рівень і якість продукції, забезпечувати високу ефективність виробництва.
Концентрація виробництва відбувається в двох основних формах: по-перше, шляхом збільшення масштабів уособлених підприємств із зростанням чисельності працюючих і виробничих фондів; по-друге, шляхом включення раніше самостійних, уособлених підприємств в різного роду об'єднання, які є єдиними господарськими комплексами. Впродовж довгого часу в промисловості переважала перша форма концентрації. Починаючи з 80-х років ХХ століття на перший план вийшла друга форма, хоча й перша форма не втратила своєї значущості [7].
Особливо ефективним є об'єднання спеціалізованих підприємств, яке має такі переваги:
більша маневреність в оновленні продукції при відносно менших витратах живої і уречевленої праці;
раціональне використання і закріплення трудових ресурсів;
розвиток спеціалізації в виробничих підрозділах і підвищення продуктивності праці.
Спеціалізація виробництва не може бути виконана тільки шляхом скорочення номенклатури виробів, що випускаються на кожному підприємстві, оскільки асортимент і число типорозмірів виробів збільшується значно швидше, ніж кількість нових підприємств. Скорочення номенклатури продукції підприємства нерідко являє собою лише зовнішнє вираження підвищення рівня його спеціалізації. Необхідний раціональний розподіл виробництва виробів, окремих вузлів і деталей між підприємствами.
Процес спеціалізації є таким же безкінечним, як безкінечні можливості технічного прогресу. Але це не означає, що чим більш вузько спеціалізовані підприємства, тим вигідніше для економіки. Більш вузька спеціалізація підприємств зв'язана із збільшенням витрат на транспортування продукції, які нерідко перевищують економію у собівартості продукції, що досягається за рахунок спеціалізації виробництва, збільшенням витрат, зв'язаних із зміною асортименту продукції, що випускається, тощо. Зазначені чинники, в свою чергу, залежать від рівня організації виробництва і рівня розвитку продуктивних сил країни. Тому для кожного етапу розвитку економіки країни, очевидно, існує свій об'єктивний рівень спеціалізації виробництва, який забезпечує найбільш ефективний його розвиток, тобто існує оптимальний рівень спеціалізації підприємств.
Радикальні зміни рівня спеціалізації промислових підприємтсв повинні передбачатися в довгострокових прогнозах розвитку виробництва. Перспективні проблеми спеціалізації зв'язані з оптимізацією виробничого профілю підприємств. Рішення, що приймаються в цьому напрямі, зводяться до пристосування елементів виробництва на підприємстві до характеру продукції, що випускається, шляхом заміни устаткування, зміни технологічних режимів, перекваліфікації кадрів тощо.
В поточних (річних) прогнозах, або в індикативних планах задача спеціалізації виробництва в значній мірі зводиться до пристосування асортименту продукції, що випускається, до існуючого профілю підприємств шляхом перерозподілу асортименту, устаткування і матеріалів. В подальшому буде розглянута саме остання задача: як найкращим чином розподілити номенклатуру виробів, що випускаються, між підприємствами, враховуючи їх існуючий виробничий профіль.
Головною метою, яка досягається шляхом пристосування номенклатури продукції, що випускається, до існуючого профілю підприємств, є забезпечення найбільш повного завантаження діючого устаткування на підприємствах і, як наслідок цього, забезпечення мінімальної допоміжної потреби в устаткуванні для виконання річної виробничої програми. Отже, спеціаліз
- Київ+380960830922