РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
2.1. Аналіз масштабів розвитку інтернаціоналізаційних процесів у галузях промисловості в умовах глобалізації
Головною рисою сучасного світового розвитку стала глобалізація. Дослідження у сфері глоболістики, глобальних трансформацій і глобальної економіки відкрили нові її закономірності. Глобальна трансформація й інтеграція - це об'єктивні процеси [10, с.4].
В теперішній час інтернаціоналізація виробництва набуває комплексного характеру, тобто охоплює всі підсистеми господарства. Вона поширюється практично на всі країни світу, всі галузі виробничої і невиробничих сфер. Саме завдяки інтернаціоналізації виконуються головні умови збалансованого економічного розвитку: реалізація в матеріально-речовій і вартісній формах усіх складових валового національного продукту, підвищення якості людського розвитку і та ін.
Вузькість внутрішніх ринків, нехватка ресурсів, сировини, палива, засобів виробництва компенсуються широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення інтернаціоналізації виробництва й обігу. Інтернаціоналізація об'єднує структурні елементи і суб'єкти світового господарства в єдине ціле. В зв'язку з цим, вона є одним із системоутворюючих чинників світового господарства. З поглибленням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність.
Складність визначення рівня інтернаціоналізації обумовлюється двома причинами: перша стосується вибору кількісного критерію, яким можуть бути продаж, виробництво, фінансування, зайнятість, активи; друга стосується
обсягу діяльності що аналізується.
Незважаючи на значне зростання протягом останніх років, загальний рівень інтернаціоналізації залишається незначним. Окрім того, його величина залежить від галузі промисловості, країни походження, розміру компанії, а також корпоративної функції що розглядається (рис.2.1).
Рис. 2.1. Показники інтернаціоналізації за 2002 р., %% [144].
Європейські компанії в середньому більш інтернаціональні, ніж компанії США і Японії за рівнем продажів, за міжнародною присутністю, зайнятістю, активами і виробництвом (рис. 2.2). Це підтверджується даними UNCTAD, за результатами досліджень 100 великих транснаціональних компаній (UNCTAD, 1997).
Великі компанії є в середньому більш міжнародними за кордоном за таким показником, як продаж, ніж малі і середні компанії. Більш того, найбільш великі компанії проявляють значну зацікавленість до інвестицій і виробництва за кордоном, у той час як більш дрібні компанії більше покладаються на експорт.
Рис. 2.2. Комплексний індекс інтернаціоналізації по регіонах світу наприкінці 90-х рр. ХХ століття , %% [144].
Виробники капітальних товарів і фармацевтики є більш міжнародними не тільки за продажами, але і виробництву, на відміну від спеціалізованих обслуговуючих фірм, особливо підприємств комунальної власності, що також приділяють мало уваги експорту. Існує дві причини цих галузевих особливостей: перша - ступінь відкритості національних ринків для імпорту і прямих іноземних інвестицій; друга - легкість, з якою можуть транспортуватися продукти або послуги, що аналізуються.
Нарешті, ступінь інтернаціоналізації значно коливається від однієї корпоративної функції до іншої (рис.2.3). Все ще обмежена у фундаментальних дослідженнях і управлінні, вона набагато вище у виробництві і досягає самого високого рівня в продажах, розподілі і логістиці. Отже, функції, найбільше близькі до ринку і кінцевих споживачів більш інтернаціоналізовані, у той час як стратегічно важливі функції, такі як прийняття рішень і науково-дослідні роботи залишаються прив'язаними до своєї країни.
Рис. 2.3. Інтернаціоналізація по корпоративних функціях (0=немає інтернаціоналізації; 3= повна інтернаціоналізація), 2002 р.
У сукупності ці результати передбачають цикл інтернаціоналізації, що починається з дослідження нових перспектив для експорту, які продовжуються при створенні мереж розподілу і дослідження міжнародних джерел фінансування для експансії. Інтернаціоналізація досліджень і прийняття рішень, що є ознакою істиної глобалізації, являється останньою стадією цього процесу.
Компанії знаходяться на різноманітних стадіях цього процесу і зараз стикаються з різноманітними проблемами. У цьому відношенні, можна розрізнити три основних категорії компаній:
- високо інтернаціоналізовані компанії, які одержують понад половину продажів від іноземних ділових операцій: утримують міцні позиції в кожному із провідних економічних регіонів світу, зосереджують увагу на більш тісному регіональному і світовому співробітництві філій з виробництва, розподілу і, в деяких випадках, у дослідженнях;
- компанії, що знаходяться в процесі інтернаціоналізації, найчастіше в
результаті останніх придбань за кордоном у розвинених регіонах і одержують
від 25 до 50% продажів від діяльності за кордоном, звичайно бажають розширюватися на ринках, де їхня присутність обмежена або відсутня;
- і нарешті, існують компанії з низьким рівнем інтернаціоналізації, які прагнуть розширити свою присутність у розвинутих країнах і в деяких випадках на відсталих ринках.
Процес інтернаціоналізації в теперішній час поєднує в собі три основних тенденції: по-перше, концентрація промисловості, по-друге, реструктуризація бізнесу; по-третє розширення географічної сфери діяльності компанії, що веде за собою збільшення інвестицій за кордон. Цим тенденціям сприяють технічні і законодавчі зміни, які усунули бар'єри на світовому ринку і створили нові перспективи.
Чинники, що сприяють інтернаціоналізації бізнесу протягом останніх десятьох років були об'єктом великої кількості досліджень. Вони включають зміни в національному законодавстві, що за допомогою приватизації і ліквідації державних монополій роблять конкуренцію більш вільною і полегшують доступ дл