Ви є тут

Соціальна адаптація особистості в умовах пострадянського суспільства

Автор: 
Бондаренко Олена Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U001569
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
ПОСТРАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК СФЕРА СОЦІАЛЬНО-
АДАПТАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 98
2.1 Особливості українського пострадянського
суспільства на сучасному етапі його
функціонування 98
2.2 Динаміка соціально-адаптаційних процесів
в умовах пострадянського суспільства 125
2.3 Соціальна адаптація в системі інших
соціальних процесів 151
Висновки по другому розділу 172
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 180
ВСТУП
Становлення української державності у пострадянський період супроводжується ще й по сьогодні різноманітними соціальними змінами, що характеризуються як позитивними, так і негативними показниками, кризовими явищами не лише в економічній та політичній сферах, але і в соціальному бутті індивідів, соціальних груп, всього суспільства. Суспільствознавці констатують, що цей, так званий ?перехідний період?, надто довго затягується і поки що чітко не окреслені ні в директивних документах, ні в теоретичних концепціях його прикінцеві орієнтири. Людина ж осягає і переживає усі ці ?надбання? трансформації різних сфер життєдіяльності через процес адаптації до них, який на кожному етапі суспільного розвитку здійснюється по-різному, має свої своєрідні особливості, зумовлені конкретними ситуаціями у суспільному бутті.
Щоб оптимізувати адаптаційні процеси, сприяти їх позитивній результативності, необхідно вивчати і осмислювати як самі зміни, що відбулися в різних сферах життя людини в наслідок трансформації, так і виявляти характер, спрямованість і тенденції адаптування до них членів суспільства.
Оскільки пострадянське українське суспільство зазнає постійних кардинальних перетворень в суспільному устрої держави, у принципах організації виробництва, методологічних засадах регулювання суспільних відносин, які безпосередньо зачіпають щоденне життя людей, то процеси адаптації такій ситуації також охоплюють широкий спектр найрізноманітніших сторін їх способу буття, а це, в свою чергу, зумовлює той факт, що до вивчення адаптаційних процесів звертаються дослідники різних галузей наукового пізнання.
Таке всестороннє дослідження адаптації людини до корінним чином змінених умов життя не окремих індивідів чи соціальних груп, а всього суспільства зумовлюється необхідністю виявлення основних тенденцій адаптаційних процесів в межах всього соціуму, адже від того, який характер вони носять, залежить подальша доля суспільного розвитку. Суспільство, як відомо, детермінує соціальне середовище, у якому перебувають індивіди, здійснюється їхнє буття, діяльність, поведінка, реалізується соціальна роль саме в тій соціальній ситуації, яка властива для певного історичного періоду. Тому зміни, які відбуваються в суспільстві, спонукають кожну людину або ж адаптуватися до них, або ж ставати на шлях їх заперечення, несприйняття, вичікування, адже кожна ситуація, в яку попадає індивід, вимагає від нього певних реакцій. Ці реакції у різних індивідів чи соціальних груп завжди є не ідентичними: одні в процесі соціалізації пристосовуються до змінених умов буття, стаючи активними їх пропагандистами і творцями, сприяючи впровадженню їх у життя, інші ж, втрачаючи те, що було властиве їхнім соціальним статусам у попередньому стані суспільства, їхній матеріальній забезпеченості, соціокультурній позиції, реагують негативно, часто розчаровуючись у нововведеннях, протидіючи їм усією своєю поведінкою, своїми переконаннями, що позначається на фізичному здоров?ї людини, її психічному стані та психологічному настрої. Ось чому процеси адаптації особистості, соціальних груп, всього соціуму привертають до себе увагу не лише філософів, але і психологів, психіатрів, соціологів та представників інших галузей науки. Все це сприяло тому, що адаптація особистості до змінених умов буття типологізується на психологічну, екологічну, психічну, медичну, соціокультурну та ін. Соціальна ж адаптація особистості включає в себе усі ці аспекти адаптаційних процесів, чому й досліджується, як правило, на грані усіх тих наук, які цікавляться ними як соціальним явищем.
З різних точок зору проблему адаптації особистості досліджували відомі зарубіжні вчені, зокрема П.Сорокін пов?язував її сутність і різновиди з системою цінностей суспільства і окремого індивіда, з проблемою соціальної мобільності. Значну увагу цій проблемі приділяли необіхевіористи /Г.Айзенка, Р.Хенкі та ін./, інтеракціоністи /Л.Філіпс/, психоаналітики /З.Фрейд, Г.Гартман/, антропологи /Е.Вестермарк, А.Редкліфф-Браун, Б.Маліновський та ін/ та вчені інших філософських напрямків і течій.
В різні періоди в колишній радянській філософії проблеми адаптації досліджувалися також в різних аспектах. Їм присвячували свої праці С.Артемов, А.Борискін, А.Налчаджян, І.Нікітіна, Є.Маркарян, Є.Ошевська, Л.Растова, В.Шубкін та інші.
Окремі вчені /П.Бєлкін, В.Верещагін, А.Георгієвський, Н.Іларіонова, А.Сахно, А.Субочева та інші/ намагалися розробити окрему науку - адаптологію, тому багато уваги приділяли методологічним аспектам адаптації, різним теоретичним концепціям тощо.
В сучасній філософії, в тому числі і українській цей аспект адаптації розглядався і розглядається у працях П.Копніна, В.Шинкарука, В.Куценка, І.Бичко, В.Іванова, М.Мокляка, В.Табачковського та інших. У загально філософському аспекті проблеми адаптації досліджують І.Бойченко, В.Горський, Л.Губернський, А.І Кавалеров, А.Мисуно, М.Верников, Г.Горак, О.Панченко, А.Чунаєва та ін.
Адаптаційні процеси група вчених /М.Аітов, Е.Гансова, М.Дмітрієва, М.Лапін, І.Маяк, С.Наумкіна, Ж.Тощенко, А.Уйомов та ін./ розглядають через проблеми соціального проектування, соціального управління, структурно-системні дослідження суспільного розвитку, через потребу в самореалізації тощо.
Соціально-психологічні, соціокультурні, аксіологічні аспекти соціальної адаптації розкриті в дослідженнях Є.Боринштейна, Ю.В?югова, О.Зотова, А.А Кавалерова, І.Калайкова, В.Куценка, Л.Шпака, О.Чаплигіна та інших.
Проблема адаптації індивіда, соціаль