РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Під час виконання комплексних досліджень із з'ясування особливостей виникнення переломів кісток кисті проводили:
1. Клінічний аналіз випадків переломів кісток кисті.
2. Виявлення анатомо-структурних особливостей основних відділів коротких трубчастих кісток кисті.
3. Аналіз випадків переломів кісток кисті за даними експериментального моделювання та результатів судово-медичних експертиз.
Так, клінічний аналіз умов виникнення та морфологічних особливостей переломів був проведений при вивченні 339 переломів коротких трубчастих кісток кисті за випадками звернень громадян у травмпункт Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги. При цьому використовували аналіз анамнезу, вивчення рентгенограм (візуально та за допомогою негатоскопа і лупи), статистичну обробку отриманих результатів.
Проводячи аналіз, визначали відсоток ушкоджень кісток кисті серед усіх травм опорно-рухового апарату, залежність переломів коротких трубчастих кісток кисті від статі, віку, руки, фаланг кисті та окремих її відділів, діючої сили, лінії перелому, видів зміщень. Таким чином, вивченню та аналізу підлягало 9 показників.
Зважаючи на те, що виникнення переломів тісно пов'язано з анатомо-структурними особливостями кісток, нами проведено вивчення цих особливостей.
Так, нами було досліджено 10 правих кистей, вилучених від трупів чоловічої статі віком від 30 до 60 років без кісткової патології. Дослідження анатомо-структурних особливостей проведено на зразках із різних ділянок коротких трубчастих кісток різних відділів кисті.
Зразки кісток отримували за допомогою розробленого нами пристрою, який запатентовано. Загальний вигляд цього пристрою показано на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Загальний вигляд пристрою:
1 - перший мікротом;
2 - з'єднані супорти;
3 - електродвигун;
4 - хомут-фіксатор;
5 - циркулярна фреза;
6 - столик другого мікротома з об'єктом;
7 - другий мікротом.
Принцип роботи нашого пристрою полягає в тому, що першопочатково беруть станини двох мікротомів, які використовують для виготовлення гістологічних зразків. Із них знімають супорти (деталі, що дозволяють плавно ковзати закріпленим на них об'єктам по станині мікротома) та з'єднують один з одним шляхом вбивання металевого штифта в їх пази. З'єднані супорти кладуть на станину одного мікротома. На них, за допомогою металевої дуги (хомута-фіксатора) та гвинтів, закріплюють двохфазний електродвигун (220V, 350 об/хв., 600 Вт.) Закріплений таким чином та завдяки кавзальним супортам електродвигун має можливість плавно рухатися вздовж станини мікротома.
На валику електродвигуна, що обертається, закріплена насадка, на іншому кінці якої фіксують циркулярну фрезу з дрібними зубчиками.
Другий мікротом ставлять перпендикулярно до першого. Він містить тільки власний гістологічний столик з оснащенням для фіксації об'єкта та зміни його положення.
Порядок роботи на описаному пристрої для отримання зразків кісток складається з наступних етапів: після очищення свіжих коротких трубчастих кісток кисті механічним способом від м'яких тканин, одну з них вставляють у стисний пристрій столика другого мікротома; об'єкт фіксують затискачем і за допомогою регулювальних гвинтів положення столика задають висоту розташування кістки на рівні фрези й одночасно встановлюють рівень та площину перерізу кістки відносно її поздовжньої осі; взявши ручки супортів, плавним рухом переміщують увімкнутий електродвигун по станині першого мікротома в напрямку обертів фрези (зліва направо), розпилюючи коротку трубчасту кістку, як показано на рис.2.2.
Рис. 2.2. Вузол розпилу:
1 - циркулярна фреза;
2 - стисний пристрій столика другого мікротома;
3 - гвинти столика;
4 - об'єкт (коротка трубчаста кістка).
Потім на кістці через необхідний інтервал роблять помітку і процедуру повторюють, отримуючи зразок короткої трубчастої кістки для подальших морфологічних досліджень.
Таким чином, із 190 трубчастих кісток кисті нами було отримано 570 кісткових зразків та визначено наступні параметри:
- найбільшу довжину кістки;
- довжину голівки, тіла та основи;
- висоту і ширину голівки та основи;
- висоту і ширину тіла в середній третині;
- товщину компактної речовини;
- медулярний показник;
- об'єм пор твердого матриксу;
- об'єм і густину мінеральної та органічної частин;
- значення загальної густини кістки;
- відносний за масою вміст мінеральної речовини.
Дослідження кісток та отриманих із них зразків проводили за допомогою розробленого та запатентованого нами способу комплексного дослідження кісток, суть якого полягала в наступному.
Після очищення свіжих коротких трубчастих кісток кисті механічним способом від м'яких тканин за допомогою штангенциркуля знімали серію метричних вимірів, реєструючи найбільшу довжину кістки, висоту і ширину голівки, висоту та ширину тіла в середній третині, висоту і ширину основи, довжину голівки, основи та тіла. Після зняття з них метричних характеристик та окістя за допомогою вищеописаного пристрою проводили розпили різних відділів кісток (від голівки до основи). Кісткові зразки після цього маркували із зазначенням поверхонь і сторін. Зразки з однієї кістки укладали в ряд на білому папері протилежними поверхнями доверху і за допомогою штангенциркуля вимірювали товщину компактної речовини (Тк) на різних рівнях досліджуваних кісток та вираховували медулярний показник (МП). Потім ці ж зразки досліджували в чотирьох станах, що послідовно змінюються: нативному, з видаленими залишками рідких фракцій, зневодненому і з видаленою органікою, і шляхом співвідношення та комбінації отримуваних у процесі даних за допомогою формул вираховували ще сім об'ємно-масових показників кісткової тканини: об'єм пор твердого матриксу, об'єм органічної частини, об'єм мінеральної частини, густину мінеральної частини, гу