РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ.
2.1. Наукові основи моделі сталого розвитку землекористування
2.1.1. Сутність проблеми сталого розвитку землекористування.
Відповідно до ідеї сталого розвитку, започаткованої конференцією Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро в 1992 році, в міжнародному масштабі має працювати система сталого розвитку, в основу якої слід покласти інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії з природою. Цей документ ставить для всіх країн світу головну мету на майбутнє - іти шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задовольняються потреби сучасності без загрози майбутнім поколінням задовольняти свої потреби. Сталий розвиток людства передбачає взаємне узгодження екологічних, економічних та соціальних чинників розвитку [86].
Така постановка питання дещо незвична, не завжди узгоджується з виробленими постулатами пріоритету питань захисту навколишнього середовища, екологічності організації і функціонування виробництва.
У наукових виданнях ведеться дискусія з приводу поняття "сталий розвиток". Пропонуються різні його варіанти, такі як усталений [3], збалансований [77], еволюційний [75], підтримуваний [90] тощо. Опоненти вважають, що поняття сталого розвитку з наукового погляду бути не може, оскільки в природі все змінюється, а розвиток є проявом нестійкості. Саме цьому, вважає Яблоков А.В., поняття стійкості стає двозначним, а сталий розвиток - нонсенсом [128]. Підкреслюється, що сама ідея сталого розвитку не несе в собі елементу новизни, оскільки у цьому випадку розглядається невиснажливе природокористування, яке необхідно поєднувати з програмами соціально-економічного розвитку.
Слід сказати, що поняття сталий розвиток запропоновано як альтернативу стихійному. Він є багатогранною концепцією, що охоплює екологічні, економічні, соціальні, демографічні та інші аспекти суспільства. Такий розвиток відповідає потребам сучасних поколінь і не повинен лишати можливості майбутніх поколінь отримати в користування незруйнований екологічний потенціал і відповідне йому навколишнє середовище. Запобігання негативним явищам є найефективнішим і найбільш економічним засобом досягнення екологічно виправданого, збалансованого розвитку [91].
Сьогодні перед людством постали глобальні екологічні проблеми: забруднення атмосфери; виснаження озону; зміни клімату; забруднення середовища, в якому мешкає людина; ресурси води та їх якість; деградація земель і лісів; втрати біологічного різноманіття; екологічні ризики; забруднення токсичними хімічними речовинами; небезпечні відходи. Це наслідки, передусім, стихійного зростання технічної могутності суспільства, які, на жаль, ще не всі ліквідуються [52].
Дисертант вважає, що поняття сталого розвитку має право на вживання і широке використання, як таке, що передбачає довготривалість, безперервність процесу такого, що не припиняється і не переривається. Це такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб нинішніх поколінь не повинна ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби, для чого необхідне узгодження екологічних, економічних та соціальних складових розвитку. Головне полягає в тому, що боротьба за екологічність виробництва, збереження навколишнього середовище не повинна ставати на шляху економічного та соціального розвитку. На практиці має домінувати інтенсивно-екологічний тип відтворення, за якого застосування факторів інтенсифікації буде здійснюватися в екологічно допустимих межах.
2.1.2. Підходи до розробки моделі сталого розвитку землекористування.
Україну поглинула економічна криза. За 1990 - 1999 рр. ВВП скоротився на 59,2%, обсяги промислової продукції - на 48,9, сільськогосподарського господарства - на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилась у 3,82%, а реальні виплати пенсій - у 4 рази. Світова економічна історія не знає подібних масштабів падіння економіки у мирний час [79]1).
Починаючи з 1997 року, валовий внутрішній продукт почав зростати і в 2000 році становив 373893 млн. грн. проти 204421 млн. грн. в 1997 році (182,9%), промислової продукції - 175532 і 85590 млн. грн. (205,1%); сільського господарства - 54356 і 30032 млн. грн. (181,0%) [94, 95] (табл. 2.1) [95]2).
Таблиця 2.1
Виробництво валового внутрішнього продукту
(у фактичних цінах, млн. грн.)
Галузі народного господарства та всьогоР о к и2000 рік в % до 1997 року1997199819992000Всього по Україні204421220679276246373893182,9Промисловість8559095561128516175532205,1Сільське господарство30032327583768354356181,0
Результати аналізу свідчать, що в країні склалася вкрай нераціональна структура виробництва і природокористування. Домінують природомісткі галузі промисловості, ресурсо- та енергоємні технології, переважає використання невідновлюваних природних ресурсів, сировинної орієнтації експорту, надмірної концентрації виробництва в окремих районах держави.
Нинішня структура економіки в цілому залишається неефективною та екологічно небезпечною. Енергоємність валового внутрішнього продукту залишається високою.
У 1999 році енергоємність виробництва продукції (копійок на одну гривню до обсягів виробництва) всього по економіці країни становила 6,4, в чорній металургії - 11,0, хімічній та нафтохімічній промисловості - 13,6, паливній промисловості - 10,5 (табл. 2.2) [79]3).
Таблиця 2.2
Енергоємність виробництва продукції (робіт, послуг)
за галузями економіки [79]4)
(до обсягів виробництва, копійок на одну гривню)
Показники1996199719981999Всього по економіці7,16,27,56,4Промисловість8,37,78,77,6з неїелектроенергетична3,41,42,21,6паливна11,010,110,710,5чорна металургія11,411,813,311,0хімічна та нафтохімічна 15,213,614,613,6машинобудування й металообробна8,17,16,96,8деревообробна і целюлозно-паперова