РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Матеріал дослідження. Матеріал для дослідження (стегнова кістка, груднина, останнє ребро, скелет хвоста і тимус) відібрали від 22 теличок віком одна, 5, 10 і 20 діб (табл. 2.1). Добові телички були із високим (І група) і середнім (ІІ група) морфофункціональним статусом, а телички старшого віку при народженні мали середній морфофункціональний статус. Телички червоної степової породи вирощувались в ЗАТ "Октябрское" с. Олександрівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим за загальноприйнятою технологією стійлового утримання.
Морфофункціональний статус добових телят визначали за 100 бальною тестовою системою [268]. При цьому враховували їх живу масу, довжину хвоста (відстань від його кінчика до вершини п'яткового горба без врахування волосяного покриву), довжину останнього ребра (відстань від його вентрального кінця до фронтальної лінії проведеної через лопатко-плечовий суглоб), стан шкіри і волосяного покриву, час реалізації пози вставання, кількість різцевих зубів, час прояву рефлексу смоктання і кількість еритроцитів і лейкоцитів в 1 мкл крові. Кров для підрахунку еритроцитів і лейкоцитів брали із зовнішньої яремної вени. Кількість еритроцитів і лейкоцитів визначали за допомогою камери Горяєва [288, 289].
Перед забоєм (методом гострого знекровлення) у теличок визначали живу масу, проміри статей тіла (висота в холці, висота попереку, висота в крижах, коса довжина тулуба, глибина грудної клітки, ширина та обхват грудної клітки за лопатками, довжина голови, найбільша ширина лоба, глибина голови, кути з'єднання ліктьового і заплеснового суглобів, довжина останнього ребра і хвоста) та загальні клінічні показники організму.
Методи дослідження. При виконанні роботи використовували макро- і мікроскопічні методи морфологічних досліджень (табл. 2.2). Макроскопічні - анатомічне препарування, морфометрія і рентгенографія.
Таблиця 2.1.
Матеріал досліджень
ОрганВік телят, дібВсього1(І)1(ІІ)51020Стегнова кістка4644422Груднина3533317Останнє ребро3533317Скелет хвоста3533317Тимус4644422
Таблиця 2.2.
Розподіл матеріалу по методам морфологічних досліджень
Анатомічне препару-
ванняМорфо-
метріяІн'єкція кровонос-
них судин тушшюРентгено-
графіяГістологічні методи з фарбуваннямГематокси-
ліном і еозиномФукселіном
ВейгертаПікроінді-
гокарміномІмпрегнація
AgNO3Стегнова кістка2217517255153153153Груднина1717-1785515151Останнє ребро1717-17170102102102Скелет хвоста1717-17170102102102Тимус22175-255153153153Всього95851068935561561561
Анатомічним препаруванням відбирали необхідні органи і визначали їх АМ і ВМ. Зважування органів проводили на електронних вагах "ВЛКТ-500".
При морфометрії стегнової кістки визначали її довжину, висоту, периметри середньої ділянки діафіза, проксимального і дистального епіфізів, а при морфометрії груднини - довжину і ширину, останнього ребра і скелета хвоста - довжину, тимуса - довжину і ширину грудної, проміжної і парної шийної частин. Морфометрію проводили за допомогою штангенциркуля і лінійки ГОСТ 17485-72.
Рентгенографічні дослідження КО (стегнова кістка, груднина, останнє ребро і скелет хвоста) проводили за допомогою рентгенапарату "Актюбрентген 12П5", при напрузі току 40 кV, його силі 40 мА, фокусні відстані 70 см, експозиціх 2-4-6 секунд із використанням стандартної рентгенплівки. Шляхом крапкового підрахунку [290] на рентгенограмах стегнових кісток встановлювали площу КТ і ХТ, кістково-мозкової порожнини, губчастої КТ і компактної КТ діафіза, а також площу окостеніння апофіза, проксимального і дистального епіфізів. На рентгенограмах груднини, останнього ребра і скелета хвоста визначали тільки площу КТ і ХТ.
Абсолютну масу скелета визначали за Сироткіним А.М. [291]:
У= 2,7 + (0,11 ? Х), де У - маса скелета, Х - жива маса.
Мікроскопічними методами визначали особливості будови КС та паренхіматозно-стромальних компонентів центральних органів імуногенезу телят, параметри діаметра, калібру і товщини стінки КС, а також діаметра судин МЦР, площу КС і тканинних компонентів КО та тимуса телят усіх досліджуваних груп. Для цього використовували гістологічні методи досліджень і методи ін'єкції КС.
Ін'єкцію КС стегнової кістки виконували шляхом введення в стегнову артерію, при її вході у стегновий канал, дрібнодисперсної суспензії чорної туші на 3% водному розчині желатину. КС тимуса наповнювали цією ж масою, яку вводили у спільну сонну і внутрішню грудну артерії [292].
Ін'єктований матеріал фіксували до 5 діб у 5%, а потім у 10% водному розчині формаліну, де і зберігали під час дослідження. Декальцинацію КО з ін'єктованими КС проводили у 5% розчині азотної кислоти на 10% розчині формаліну. Після декальцинації з них виготовляли пластини товщиною 2-3 мм, які просвітляли у ксилолі. Гістологічні зрізи тимуса товщиною 30-120 мкм готовили на мікротом-кріостаті МК-25 М. Одержані зрізи також просвітляли у ксилолі. Архітектоніку КС в стегновій кістці і тимусі вивчали за допомогою мікроскопів МБС-10 і МБІ-6.
Матеріал для гістологічних досліджень фіксували у 5-10% розчині формаліну. Частину матеріалу заливали у парафін з послідуючим виготовленням гістозрізів товщиною 5-11 мкм на санному мікротомі МПС-2 [293]. КО попередньо декальцинували як описано вище. Гістозрізи КО і тимуса товщиною 30-60 мкм також готовили на заморожувальному мікротом-кріостаті МК-25 М із використанням гліцерин-желатинової суміші [294].
Отримані гістозрізи фарбували гематоксиліном і еозином - для визначення особливостей будови КС і тканинних компонентів, фукселіном Вейгерта - для виявлення еластичних волокон, пікроіндігокарміном із попереднім фарбуванням ядер літієвим карміном Орта і без нього - для визначення колагенових волокон [295] та імпрегнували AgNO3 - для виявлення КС [296].
Дослід