РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Економіко-екологічні наслідки інтенсифікації сільського господарства
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва є причиною багатьох
екологічних проблем, що зв'язані в основному з нераціональним використанням
різних видів матеріально енергетичних ресурсів, мінеральних й органічних
добрив, пестицидів, нафтопродуктів, а також водних ресурсів. Забруднення
навколишнього середовища шкідливими речовинами накопичується й приводить до
погіршення умов життя населення, впливає на здоров'я людей, ускладнює
виробництво доброякісних продуктів [7].
Для регулювання стану природного середовища та якості сільськогосподарських
продуктів застосовується система державних загальнотехнічних стандартів.
Стандартизація здійснюється за санітарно-гігієнічними показниками якостей того
чи іншого компонента природного середовища, нормативи яких визначають межі для
нормального існування людини і є базою для розрахунку гранично припустимої
концентрації (ГПК) і гранично припустимого рівня (ГПР) вмісту шкідливих
речовин.
У зарубіжній літературі найбільш часто вживається термін МПР –максимально
припустимий рівень вмісту шкідливих речовин.
Нормативи містять загальні вимоги до складу та властивостей окремих компонентів
природи (води, повітря, ґрунту), сільськогосподарської продукції та перелік ГПК
і ГПР шкідливих речовин. Вміст шкідливих речовин, для яких ГПК чи ГПР не
встановлені, не допускається. Наприклад, вмісту пестицидів у воді й повітрі не
передбачено.
Стандарти змінюються залежно від реальної ситуації, збільшення кількості
забруднювачів, але загалом передбачають поетапну жорсткість ГПК та ГПР.
Встановлення стандартів на охорону навколишнього середовища тісно пов'язане з
економічними можливостями держави. Сучасні стандарти, розраховані на створення
тільки нормальних, припустимих для здоров'я населення умов. У перспективі ж, із
зростанням економічних можливостей, будуть діяти стандарти, покликані
забезпечити комфортні умови для життя людей.
Для вдосконалення системи стандартів використовують дані медико-біологічних,
медичних, медико-економічних, соціально-економічних досліджень. Слід зазначити,
що стандарти єдині по країні і встановлені з урахуванням загального фонового
забруднення, але не диференційовані в залежності від регіональних особливостей
структури дестабілізаторів якості навколишнього середовища. Тому на практиці
допускаються численні відступи, а синергетичний ефект характеру місцевого
фонового забруднення, безумовно, істотно видозмінює дію конкретних
забруднювачів.
Первинні екологічні проблеми при використанні мінеральних добрив у польових
умовах пов'язані із забрудненням поверхневих ґрунтових вод, атмосфери і
ґрунтового покриву.
Поживні речовини, що містяться в мінеральних добривах, не цілком утилізуються
сільськогосподарськими культурами. Так, коефіцієнт використання азоту складає
50-60 %, фосфору 11-25 і калію 50-60 %. Змив поживних речовин разом із
ґрунтовим покривом приводить до забруднення ґрунтових вод. Найбільш серйозною
екологічною проблемою є підвищення концентрації нітратів у поверхневих і
ґрунтових водах. У результаті забруднюється питна й технічна вода, призначена
для іригації.
За результатами оцінювання, проведеного у США в 1977 р., надходження нітратів
(у перерахуванні на азот) у поверхневі та ґрунтові води в сільській місцевості
варіює від 0,9 – 8,0 млн.т, у тому числі на сільськогосподарське виробництво
припадає 77 – 78 % [35]. У середньому винос азоту у водоймища становить близько
43 % від загального обсягу внесених азотних добрив.
Втрати азоту й фосфору приводять до надлишку поживних речовин у водоймах, що
спричиняє зміни в структурі водяних фітоценозів (зокрема, до прискорене
зростання деяких видів водоростей) і як наслідок зниження вмісту розчиненого у
воді кисню. Подібне явище одержало назву процесу евторифікації, що стосується
не тільки внутрішніх водоймів, але й прибережних мілководних ділянок морів.
Забруднення атмосфери при використанні мінеральних добрив відбувається за
рахунок утрат азотних добрив. Газоподібні втрати азоту оцінюються в 10 – 50 %
від внесеної кількості й зумовлені в основному процесами денітрифікації та
гемоденітрифікації.
Крім зазначених причин, забруднення атмосфери мінеральними добривами може
відбутися в результаті втрат при збереженні й розподілі польових умов.
Надлишкове й незбалансоване внесення мінеральних добрив позначається також на
процесах, що відбуваються в ґрунтовому покриві. У результаті забруднення
ґрунтів нітратами, а також супутніми важкими металами відбувається видове й
кількісне скорочення представників ґрунтової фауни (наприклад хробаків і
азотофіксованих бактерій), що сприяють підтриманню природної родючості
ґрунтів.
При збільшенні концентрації кадмію спостерігається зокрема, ослаблення процесів
фіксації азоту й нітрифікації. Нагромадження в ґрунті важких металів з
баластових компонентом мінеральних добрив, звичайно, має місце при внесенні
фосфорних і калійних добрив. Серед розповсюджених елементів, що надходять із
фосфорними добривами, виділяють свинець, кадмій, нікель, уран. Екологічні
проблеми, пов'язані з надлишковим використання гною, багато в чому подібні з
проблемами, що виникають при використанні мінеральних добрив.
Гранично припустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті та припустимі рівні
їх вмісту за показниками шкідливості наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Гранично припустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті та припустимі рівні
їх вмісту за показниками шкідливості
Найменування речовини
Форма
вмісту
П
- Київ+380960830922