Ви є тут

Формування професійної усталеності майбутніх учителів історії у процесі навчання у вищих педагогічних закладах

Автор: 
Яновська Лариса Григорівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U002396
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ УСТАЛЕНОСТІ МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ ТА ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
2.1. Критерії і показники професійної усталеності вчителя історії
Якщо говорити про критеріальний підхід до діагностики професійної усталеності
вчителя історії, то критерій – це мірило оцінки, судження, необхідна і достатня
умова прояву або здійснення якогось явища чи процесу. Розглядання будь–якої
дослідної величини повинно включати не тільки її показники, але й критерії, які
визначають прояв того чи іншого показника у процесі або явищі, що
розглядається. Однією з найважливіших вимог до експерименту визначення ступеня
(критерію) тієї властивості, на визначення якої спрямоване дослідження. Цей
ступінь носить назву критерію валідності. Як такий критерій на практиці частіше
всього використовують:
- об’єктивні біографічні відомості (стать, вік, обрана спеціальність, вступ до
ВЗО тощо);
- показники успішності, які найчастіше є критеріями рівня знань, ступенем
тестів здібності до педагогічної діяльності;
- результати реальної діяльності (виконання завдань під час педагогічної
практики);
- контрольні іспити знань та вмінь;
- дані інших методик і тестів, валідність яких (тобто придатність до
вимірювання того, що вони хочуть виміряти) вважається встановленою.
Можна виділити об’єктивні критерії, які незалежні від суб’єктивних ознак і
поглядів людей. Однак, якщо, наприклад, у фізиці об’єктивними критеріями
величини, яку вимірюють, можуть служити показники приладів, то у сфері
педагогіки дуже важко заміряти що-небудь. Тому, найчастіше в психодіагностиці,
психології, педагогіці використовують суб’єктивні критерії. До таких критеріїв
належать оцінки, судження, висновки про об’єкт дослідження, зроблені експертом
(викладачем ВЗО, психологом, наставником тощо). Для більшої об’єктивізації цієї
оцінки зазвичай використовують метод середньо виваженої оцінки. Кожний, хто
підпадає під дослідження, під час нього оцінюється кількома незалежними
експертами, отримані результати усереднюються шляхом знаходження середнього
арифметичного.
За критерії сформованості професійної усталеності вчителя історії ми взяли
ознаки цієї усталеності. Усередині кожного критерію ми виділили бальні
показники ознак професійної усталеності вчителя історії. Саме наявність цих
ознак ми спостерігали в експерименті і проводили їх оцінку у такий спосіб:
4 бали –ознака виражена дуже сильно,
3 бали – ознака виражена у достатній мірі,
2 бали – ознака виражена слабо,
1 бал – ознака виражена надзвичайно слабо.
При цьому ми використовували метод експертної оцінки.
Далі ми виводили середній бал із сумарної оцінки, який служив критерієм рівня
цієї ознаки професійної усталеності вчителя історії до педагогічної діяльності.
Середнє значення рівнів усіх ознак професійної усталеності ми прийняли за
рівень сформованості професійної усталеності студентів-істориків.
Межі розподілу професійної усталеності за рівнями ми прийняли такі:
від 4,0 до 3,0 балів – високий рівень;
від 2,9 до 2,1 бала – середній рівень;
від 2,0 до 1,0 бала – низький рівень.
Подамо змістову характеристику рівнів професійної усталеності вчителя історії.
Високий рівень – студент твердо впевнений у собі як учителі історії;
педагогічна, ідейна та пізнавальна спрямованість оцінюється не нижче, ніж
“добре”; він добре вміє регулювати свій емоційний стан (упевнено володіє собою,
своїм настроєм, голосом, мімікою, жестами); миттєво реагує на поведінку класу
та окремих учнів; уміє швидко приймати правильні рішення у непередбачуваних
ситуаціях; знання і вміння вчителя історії на досить високому рівні; показник
наявності потреби в самоосвіті не нижче як “добре”; чітко виражені вольові
якості та комунікативна компетентність.
Середній рівень – студент упевнений у собі як учителеві історії, але не твердо;
має місце спрямованість педагогічна, пізнавальна та ідейна; вміє регулювати
свій емоційний стан (володіє собою, своїм настроєм, голосом, мімікою, жестами),
але невпевнено; швидкість реакції на поведінку класу та окремих учнів
задовільна; вміє приймати правильні рішення у не передбачуваних ситуаціях;
знання і вміння вчителя історії задовільні; наявність потреби в самоосвіті
присутня, але не завжди виконується; прослідковується наявність вольових
якостей; комунікативна компетентність потребує вдосконалення.
Низький рівень – студент не впевнений у собі як учителі історії; педагогічна,
ідейна та пізнавальна спрямованості на досить низькому рівні; не вміє
регулювати свій емоційний стан (погано володіє собою, своїм настроєм, голосом,
мімікою, жестами); зреагувати на поведінку класу та окремого учня завжди
запізнюється; рідко приймає правильні рішення в непередбачуваних ситуаціях;
знання та вміння вчителя історії задовільні; наявність потреби в самоосвіті
відсутня; наявність вольових якостей не прослідковується; комунікативна
компетентність на низькому рівні.
У такий спосіб нами визначено критерії професійної усталеності вчителя історії
до педагогічної діяльності, а також надано змістову та бальну характеристику
рівнів сформованості професійної усталеності, що дозволило з достатньою
точністю провести експериментальне дослідження та діагностичні зрізи.
2.2. Діагностика ознак професійної усталеності майбутніх учителів історії
Для діагностики та визначення сформованості професійної усталеності, нами було
використано низку методик, як-от:
1) метод самооцінки на діагностичному етапі експерименту;
2) оцінка мотивації досягнення готовності та оцінка мотивації ставлення;
3) опитувач “САН”;
4) опитувач Айзенка для визначення темпераменту;
5) карта оцінки поведінки та діяльності студента на уроці;
6) ш