РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
2.1. Проблема самостійної роботи студентів у практиці вищих навчальних закладів
Роль самостійних занять має значущість не лише тому, що в межах аудиторних годин не можна подати і засвоїти обсяг знань, який постійно зростає. Є й інші причини. По-перше, будь-яка аудиторна робота включає елемент самостійної роботи, оскільки людина завжди засвоює матеріал сама. По-друге, самостійна робота з цілком зрозумілих причин передбачає найбільшу різноманітність форм діяльності тих, кого навчають, значить, забезпечує найвищий рівень засвоєння. По-третє, тільки самостійне опрацювання матеріалу забезпечує злиття знання і переконання, хоча фундамент тут може бути закладений іншими заняттями. По-четверте, самостійна робота є основою майбутньої самоосвіти спеціаліста, формує відповідну мотивацію та навички самоосвіти. У спеціальних роботах показано: якщо студент не навчиться самостійно працювати з урахуванням як мотиваційного, так і технологічного компонентів упродовж терміну навчання у вищому навчальному закладі, то до фази самоосвіти він часто так і не приходить, або ж вона дається йому великими зусиллями.
Проблему підготовки студентів до самостійної роботи і керівництва нею можна, дещо спростивши, але не спотворюючи суті справи, розподілити на три великі блоки: мотиваційний, технологічний і організаційний. Іншими словами, необхідно розвинути у студентів високу мотивацію до самостійних занять, організувати відповідну діяльність.
Що стосується першого блоку, то для створення високого рівня мотивації буде сприяти цілеспрямоване акцентування викладача на особливу значущість самостійної роботи серед інших форм навчання. Неабияке значення має відведення достатньої кількості часу на самостійну роботу як сплановану в часі частину навчального процесу. За даними ряду вищих навчальних закладів кількість годин, коли студенти працюють самостійно, зменшується від курсу до курсу. Цей факт може мати оптимістичне пояснення: від курсу до курсу зростає "кваліфікація" студента, і він встигає зробити більше за меншу кількість часу. Однак самі студенти в приватних бесідах говорять інше. Перевантажені, знаючи, що виконати все неможливо, вони орієнтуються на мінімум роботи, вміло (або не зовсім) відсіваючи те, що вимагається від них не досить принципово, або не викликає інтересу. Таким чином, враховуючи відсутність точних даних, 6 годин аудиторної плюс 4 години самостійної роботи слід розглядати як мету. Доцільне і деяке зменшення аудиторного навантаження, те, на що, до речі, орієнтують відповідні інструктивні вказівки. Мотиваційний аспект через фактор часу тісно пов'язаний з організаційним. Йдеться про те, аби запропонувати студентам обґрунтовані норми часу на ті чи інші види робіт, а також задавати їм домашні завдання з урахуванням цих норм. Наявність і цілеспрямоване дотримання нехай не досить точних, але погоджених норм дисциплінує і організовує студента.
Зараз багато говориться про перевантаження студентів. Скоординованими між окремими кафедрами години самостійної роботи, домашнього завдання, що спираються на обґрунтовані норми, - надійна основа для охорони організму студентів від перевтоми.
Варто відзначити, що пояснення студентам важливості дотримання психофізіологічних, психогігієнічних і психопрофілактичних норм, режиму дня, створення умов для їх дотримання в самому навчальному закладі також є необхідною передумовою для раціональної організації самостійної роботи, як і всього навчального процесу.
Дослідження психологів довели, що в пізній юності психічний розвиток людини відбувається за рахунок перебудови структурних компонентів психіки, а це однаково стосується і окремих психічних функцій, і міжфункціональних зв'язків. Що ж до розвитку мислення, то в цьому періоді особливо помітна "пульсація". Спади в мисленні змінюються підйомами кожні три роки. "Піки" припадають на вік 20 років, 23 роки, 25 років, "спади" - в 22 і в 24 роки. Як бачимо, у наведених даних спостерігається часове розходження між підйомами і спадами в розвитку пам'яті та мислення. Зміни в пам'яті готують зміни в розвитку мислення. У віці від 18 до 21 року рівень уваги стабільний; пізніше коливання виражені значніше. Оптимальні точки розвитку інтелекту припадають на 19 років, 22 роки і 25 років. Ці дані засвідчують протирічний характер розвитку психічних функцій та інтелекту в цілому; у пізнішій юності протиріччя виражено яскравіше і не може не позначитися на навчальних успіхах. Так, у вісімнадцятирічному віці студент може запам'ятати на другому курсі обсяг навчальної інформації, яка увесь час збільшується (пам'ять у цей час досягає високого рівня розвитку), але не може здійснити мислительне переопрацювання всього одержаного навчального матеріалу, оскільки мислен-ня в той час відстає від пам'яті. У результаті студенти на екзаменаційній сесії за ІІІ семестр дають нижчу успішність порівняно з першими двома (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Результати успішності студентів на екзаменаційній сесії
СеместриУніверситетПедуніверситетТехнічний університет?7,38,216,2??5,97,014,0???7,58,817,2?V7,55,415,2
Дослідження проведено нами в декількох вищих навчальних закладах Дніпропетровської області і м. Кривого Рогу. Цифри - відсоток "двійок" до всіх оцінок, одержаних студентами.
Успішність у переведенні на середній бал має також тенденцію до зниження по ІІІ семестр включно. Відсоток відрахованих за академічну заборгованість збільшується і в ІІІ семестрі досягає найвищого рівня (табл. 2.2).
Дані успішності студентів вказують на необхідність урахування вікових
змін психофізіологічних функцій під час організації самостійної роботи студента, яка має бути спрямована передусім на осмислення навчальної інформації, а не тільки на її запам'ятовування. Саме в організації самостійної розумової праці студенти відчувають неабиякі труднощі, які виражаються через невміння спланувати позаудиторний час. Усі, хто навчається, відзначають про