РОЗДІЛ 2. Докази та доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності податкових органів
2.1. Поняття, види та джерела доказів в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів державної податкової служби.
Безпосереднім і єдиними засобом пізнання істини в адміністративно-юрисдикційній діяльності, в тому числі, і органів державної податкової служби, по справах про адміністративні правопорушення є докази, що визначаються в юридичній літературі як "фактичні дані" і які використовуються для встановлення обставин справи відповідно з принципами об'єктивної істинні [30].
Головна функція будь-яких доказів - пояснити рішення, яке приймається, шляхом встановлення об'єктивної істини. Докази спрямовані на встановлення обставин справи. Ними користуються уповноважені та зацікавлені особи. Вони й встановлюють ті фактичні обставини, які лягають в основу рішень, що приймаються по справі.
Розвитку проблеми юридичних доказів приділяє увагу значна кількість вчених - юристів, але основну увагу доказам присвячують кримінально-процесуальна, цивільно-процесуальна галузі науки та криміналістика. Саме цими науками і обґрунтовано поняття доказу. Необхідно зазначити, що незважаючи на значимість цієї проблеми , у теорії права проблема доказів ще не дістала належного розвитку [31].
Згідно з найпоширенішою у кримінально-процесуальній літературі концепцією, докази становлять собою будь-які фактичні дані, що містяться у вказаних законом джерелах на основі яких у визначеному законом порядку органи дізнання, слідчий та суд встановлюють наявність чи відсутність суспільно-небезпечного діяння,
винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи [32].
У цивільно-процесуальному праві дається таке визначення доказів: докази по цивільній справі є фактичні дані, які мають форму пояснення сторін, третіх осіб, свідчення свідків, речові, письмові докази, висновки експертів, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи [33, 34].
Вказані визначення найточніше відповідають діючому законодавству. Так, відповідно до ст. 16 Основ кримінального судочинства і ст.65 Кримінально-процесуального кодексу України, будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку органи дізнання, слідчий та суд встановлюють наявність чи відсутність суспільно-небезпечних дій, вину особи, яка скоїла ці дії, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих та судових дій [35].
Подібне твердження міститься і в Основах цивільного судочинства (ст.17) та у ст. 27 Цивільно-процесуального кодексу України: "Доказами по цивільних справах є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін і мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами та висновками експертів [35].
Докази - це фактичні дані. Це свідчить про те, що мова йдеться не про будь-які аргументи, а лише про ті дані, які торкаються фактів, тобто відомостей про факти, інформації про них [30].
Дискусійними в юридичній літературі й сьогодні є питання про те, що треба розуміти під "фактичними даними". Якщо розглянути дослівно це поняття, то С.І. Ожегов дає такі визначення: "Фактичний - такий, що відображає дійсний стан будь-чого, відповідає фактам.", "Факт - дійсна подія, явище.", "Дані - свідчення необхідні для будь-якого висновку".[36].
Дехто з авторів вважає, що під терміном "фактичні дані" розуміються факти об'єктивної реальності [37].
В той же час М.С.Строгович пише, що докази - це ті факти, на основі яких встановлюється злочин чи його відсутність, винність чи невинність тієї чи іншої особи в його скоєнні та інші обставини справи, від яких залежить ступінь відповідальності цієї особи [38]. Інші автори стверджують, що "фактичні дані" - це відомості про факти [39, 40], або це і відомості про факти і самі факти [41].
Варто погодитися з тими фахівцями, які розглядають питання доказу, а саме "фактичних даних" за допомогою теорії відображення [31]. При цьому властивість відображення характеризує здатність будь-якого предмету, будь-якого явища в процесі взаємодії створювати зміну станів іншого предмету, створювати конкретні відбитки, сліди, за своєю структурою схожі на деякі із сторін взаємодіючого предмету.
Базуючись на спільній взаємодії процесів, речей та явищ відображення передбачає залишення різних слідів, відбитків. Правопорушення, що скоюються в навколишньому середовищі, "доторкуються" (будучи сукупністю явищ, предметів, процесів) до інших явищ, предметів, процесів. Завдяки відображенню, як результату взаємодії, стає можливим пізнання самого правопорушення. Обставини, створюючи подію правопорушення, запам'ятовуються у вигляді змін матеріальних об'єктів (як результат спільної можливості відбиття всіх видів матерії), а також у свідомості майбутніх свідків, як результат психічного відбиття характерного високоорганізованій матерії. Зазначені відомості про обставини (факти), будучи відповідним чином зафіксовані, відновлюють картину правопорушення [31].
Тому слід погодитися з думкою тих вчених, які вважають, що під "фактичними даними" слід розуміти лише відомості про факти [32, 39].
Аналіз законодавства про адміністративні правопорушення доводить, що у першому варіанті Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення не було дано визначення доказів по справі про адміністративне правопорушення. У нині діючому КУпАП ст.251 (із змінами, внесеними згідно з Указами Пленуму Верховної Ради № 1369-12 в
- Київ+380960830922