РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обстежено 90 жінок репродуктивного віку з лейоміомою матки, які були госпіталізовані у гінекологічне та акушерське відділення Львівської обласної клінічної лікарні напротязі 1996 - 2003 рр. Усіх обстежуваних жінок розділено на три групи. У І групу увійшло 53 жінки репродуктивного віку, хворих на лейоміому матки, які поступили на лікування у гінекологічне відділення. Інші - 37 ва-гітних жінок з лейоміомою матки - були поділені на дві групи залежно від характеру профілактично-лікувальних заходів, які їм проводили під час вагітності. До ІІ групи увійшло 19 вагітних жінок з лейоміомою матки, які були скеровані у відділення фізіології та патології вагітності для родорозв'язання? під час вагітності їх спостерігали за місцем проживання та у випадках виникнення різноманітних ускладнень призначали традиційне лікування. До ІІІ групи увійшло 18 вагітних жінок з лейоміомою матки, які з профілактичною метою, починаючи з ранніх термінів вагітності, та у разі виникнення ускладнень були госпіталізовані в гінекологічний або акушерський стаціонар та отримували запропоновану патогенетично обґрунтовану консервативну терапію.
Для вирішення поставлених у роботі завдань усі жінки підлягали динамічному клінічно-лабораторному та інструментальному обстеженню перед та після проведеного запропонованого комплексного лікування. Матеріал, який був вилучений під час проведення операційних втручань, піддавали морфологічному дослідженню. У 23 жінок І групи проводили гормональні дослідження перед та у віддалений період після запропонованого комплексного лікування. Отримані результати обробляли за методом варіаційної статистики ?45,70?.
2.1. Клінічно-лабораторні методи обстеження
Клінічне обстеження містило ретельне вивчення скарг, анамнестичного матеріалу та об'єктивне посистемне соматичне дослідження. Звертали увагу на вік жінок, перенесені у дитинстві та напротязі життя інфекційні, соматичні захворювання, наявність екстрагенітальної патології, спадковість. При проведенні оцінки менструальної функції з'ясовували наступне: вік появи першої менструації; характер менструального циклу; зміни менструального циклу після початку статевого життя, абортів, родів; зв'язок порушень менструальної функції з гінекологiчними захворюваннями та її стан при цьому захворюванні.
Особливу увагу приділяли вивченню репродуктивного анамнезу, характеру та тривалості неплідності. Також враховували супровідні гінекологічні захворювання, особливо запальні процеси геніталій, перенесені внутрішньоматкові маніпуляції, хірургічні втручання на органах малого тазу та черевної порожнини. Оцінювали тривалість захворювання лейоміомою матки, застосовані раніше методи обстеження та лікування, їх результати. У вагітних жінок з лейоміомою мaтки особливе значення надавали вивченню перебігу цієї вагітності, особливостей її ускладнень.
У жінок І групи проводили гінекологічне обстеження. У вагітних жінок ІІ та ІІІ груп - зовнішнє та внутрішнє акушерське обстеження. У тих випадках, коли можно було провести пальпаторне дослідження лейоміомних вузлів, оцінювали їх розміри, розміщення, консистенцію, чутливість, рухомість. Усім обстежуваним жінкам проводили цитологічне дослідження мазків з цервікального каналу, визначали ступінь чистоти піхвового вмісту.
Обов'язково досліджували розгорнений аналіз крові, коагулограму, біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі перед та після проведеного комплексного лікування. Із метою оцінки ступеня вираженості анемізації та порушення системи гемостазу у жінок хворих на лейоміому матки та із метою виявлення ускладнень з боку лейоміомних вузлів особливу увагу приділяли вивченню показників загальноклінічного аналізу крові та коагулограми. Досліджували показники гемоглобіну, кількість еритроцитів, ретикулоцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, кольоровий показник, швидкість осідання еритроцитів, лейкоцитарну формулу. Показники загальноклінічного аналізу крові визначали з допомогою традиційних лабораторних методів ?47,61?.
Вивчення коагуляційного гемостазу проводили з допомогою визначення концентрації фібриногену за Рутберг (1961), фібриногену ?Б? у плазмі крові при додаванні бета-нафтолону (1974), протромбінового індексу за В.Н. Туголуковим (1974), протромбінового часу при додаванні до плазми тромбопластину та хлориду кальцію (1974) ?40?. Наявність у плазмі розчинних фібрин-мономерних комплексів виявляли з допомогою етанолового тесту ?40,47?.
Обов'язковим було обстеження на наявність хронічних інфекційних захворювань жіночих статевих органів (хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз). При необхідності жінок консультували суміжні спеціалісти.
2.2. Морфологічні методи дослідження
Із метою діагностики та обґрунтування застосованого обсягу операційного втручання вилучений під час операції матеріал (лейоміомні вузли, фрагменти резектованих яєчників, плаценти) піддавали гістологічному та гістохімічному дoслідженню. Результати цих досліджень покладені в основу розпрацювання комплексного лікування та контролю за ефективністю його проведення.
Забір тканин лейоміомних вузлів проводили з центральних та периферійних відділів. Забір тканин плацент проводили з центральної, парацентральної та периферійної зон у вигляді 6-8 шматочків розмірами 1,0х0,5х0,5 см, чергуючи їх: один шматочок із хоріальною пластинкою, другий - з материнською поверхнею ?66?.
Фіксовані у 10% нейтральному розчині формаліну тканини підлягали гіcтологічній обробці з подальшим виготовленням парафінових зрізів товщиною 5 мкм. Для оглядової морфології зрізи тканин лейоміомних вузлів, фрагментів резектованих яєчників, плацент забарвлювали гематоксилін-еозином та досліlжували у світловому мікроскопі.
Для детального вивчення стану лейоміомних вузлів застосовували гістохімічні методи дослідження. Із метою виявлення колагенової сполучної тканини проводили забарвлення зрізів за трьохкольоровим методом Масона та азаном за Гейденгайном. Для морфологічного виявлення петрифікатів використ
- Київ+380960830922