РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА СИСТЕМИ СУЧАСНОГО ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ
2.1. Сутність структури системи трудового права
Кожна галузь національного права існує й функціонує як єдина, юридично цілісна, внутрішньо узгоджена система загальнообов'язкових норм, що виражають вимоги "економічного базису" суспільства. Найважливішим елементом внутрішньо узгодженої системи є її структура - "закономірна організація її компонентів" [54, с.10-11]. "Структура системи трудового права - це об'єктивно обумовлена внутрішня організація галузі права, що виявляється в єдності, узгодженості і розподілі правових норм за інститутами й іншими галузевими явищами та структурними утвореннями" [2, с.35].
Безперечно, з'ясування сутності структури трудового права України передбачає розгляд стану вивчення даного поняття у філософській та загальнотеоретичній літературі. "Структура - це сукупність усталених відносин і зв'язків між елементами. Сюди включається загальна організація елементів, їх розташування, зв'язки між етапами розвитку", - вказують П.В. Алексєєв і А.В. Панін [55, с.385]. А.Н. Авер??янов відзначає, що система - це "комплекс взаємодіючих елементів" [47, с.43]. Отже, поняття "структура" тісно пов'язане з поняттям "елемент". На думку А.С. Мамзіна, елемент являє собою не просто частину предмета або процесу, отриману шляхом довільного поділу, а такі складові цілого, які в своїй взаємодії утворюють зміст даного об'єкта [56, с.136]. В якості елемента будь-якої структури, вважає Г.М. Єфімов, може виступати лише такий компонент, функціональні можливості якого не нижче рівня зв'язків, відрізняючих структуру [57, с.11]. Елементами системи можуть бути статичні утворення, процеси, етапи розвитку, а також властивості і зв'язки речей, відмічає В.С Тюхтин [58, с.49]. Відтак, критеріальна якість елемента - його необхідна безпосередня участь в створенні системи. Без нього система не може існувати. Елемент - це неподільний компонент системи за певного способу її розгляду.
У філософії права вчені доводять, що під правовою структурою слід розуміти ідеальну цілісність явищ права. Правова структура це те, що надає різним явищам правову форму. "Структура права є тією єдністю, яка полягає в основі різнорідних явищ та відрізняє їх від інших явищ, індивіалізує їх. Феномен права має власну цілісність і власне обличчя. Тому його можна характеризувати лише суворо визначеними поняттями. Неможна сказати, наприклад, що право може бути зеленим або круглим. Однак право може мати безліч своїх визначень, які неможна застосувати до предметів природи або до математичних величин. Так, не існує справедливого атома або примусового трикутника, - характеристики, які ми постійно застосовуємо до права. Вивчаючи ці різні визначення права, ми бачимо, що вони так або інакше прямо чи побічно пов'язані з правовою структурою і обертаються коло неї, як біля центру" [59, с.197]. Д.А. Керімов підкреслює, що зовнішня форма - це виявлена зовні цілісність правового утворення. Внутрішня форма - це структура, спосіб організації, певна упорядкованість частин даного цілого. Інакше кажучи, якщо зовнішня форма є обличчям, зовнішнім видом правового будинку (або організму), то внутрішня форма - його каркасом [12, с.189]. Звідси, основною ознакою структури є те, що вона є внутрішньою формою певного об'єкта. Як наслідок, структура, по-перше, не може мати самостійного існування поза тим об'єктом, зміст якого нею певним чином цементується, організується, упорядковується, та, по-друге, характер її побудови та зміни безпосередньо залежить від природи й закономірностей даного об'єкта. На думку, В.І. Свидерського, структура - це принцип, спосіб, закон зв'язку елементів цілого, система відносин елементів в рамках даного цілого [60, с.135]. Водночас, ще не знайдено єдиної точки зору щодо співвідношення частини і елемента. Деякі автори, по суті, ототожнюють ці категорії [61, с.161]. Інші, навпаки, заперечуючи їх тотожність, вказують, що елемент означає лише предмети, явища і процеси, які знаходяться у відповідному взаємозв'язку, утвореному в межах певної структури цілого, у той же час як частина може існувати в певному поєднанні між собою в рамках цілого, а також і до цілого поєднання. Та або інша частина перетворюється в елемент лише після її входження в певне поєднання, що утворює ціле. До цього частина не може бути елементом [62, с.45-46]. Є вчені, які вважають, що елементи - це все, з чого складається ціле, що відноситься до компонентів, які його складають, безвідносно до того, відображають вони специфіку даного цілого чи ні. Але частиною є не усякий компонент, а лише такий, який наділений специфічними особливостями цілого, безпосередньо виконує функції, характерні лише для даного цілого [63, с.93]. Четверті доводять, що частина ширше від елемента, постільки частинами цілого є не тільки елементи, які знаходяться між собою в певному взаємозв'язку, але й самі взаємозв'язки між елементами, тобто структура. Якщо елементи, володіючи певною самостійністю і якісною уособленістю, відрізняються від зв'язку, в якому вони знаходяться поміж собою, то специфічний зміст частин виявляється не в співвідношенні зі зв'язком, існуючим між ними, а в співвідношенні з цілим. Тому вони не можуть протиставлятись зв'язкам, які складають структуру цілого, бо останні самі є частинами цілого [64, с.284]. Нарешті є такі дослідники, які виходять з того, що поняття елемента має глибший сенс, ніж поняття частини, хоча вони обидва характеризують предмет з боку його складових компонентів. Елементи - це ті ж самі частини, але частини найбільше суттєві, які в найбільшій мірі відображають зв'язки та відносини, специфічні для предметів як цілісного утворення. Тому відмінною особливістю елементів є те, що вони володіють цілком визначеними властивостями, які не змінюються в межах досліджуваного відношення. Елемент - більш багате, конкретне поняття, визначення якого зберігає особливості змісту, що виражається категорією частини, і включає також і нові ознаки, які дозволяють відносити їх до найбільш важливих,