РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ВПЛИВ ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ НА ЇЇ ФОРМУВАННЯ
2.1. Природно-ресурсний потенціал Житомирської області і його
вплив на продовольчу безпеку регіону
Агропромисловий комплекс як основний виробник сировини та продовольства тісно взаємопов'язаний з природно-ресурсним потенціалом, зокрема з аграрним природно-ресурсним потенціалом. За сутністю та змістом природно-ресурсний потенціал є сукупністю природних ресурсів території, які можуть бути використані у народному господарстві. Обсяг формується з суми потенціалів окремих видів природних ресурсів незалежно від характеру їх використання. Аграрний природно-ресурсний потенціал є ні чим іншим як потенційною здатністю природних ресурсів безпосередньо або опосередкова-но виробляти сільськогосподарську продукцію та продовольство [75, с. 140].
Комплекс природних умов та ресурсів як в історичній ретроспективі, так і в сучасному суспільстві є провідним фактором регіонального розвитку. Вони формують природно-економічні передумови господарювання на регіональному рівні. Виходячи з впливу природних ресурсів на формування регіональних територіально-господарських виробничих комплексів та зворотного впливу суспільного виробництва на довкілля, можна оцінити також й еколого-економічні передумови господарювання з точки зору їх впливу на регіональну диференціацію розвитку продуктивних сил [66, с.106].
Житомирська область розташована в центральній частині Східно-Європейської рівнини на півночі правобережної України у двох природних зонах, північна її частина - у зоні Полісся, південна - у межах Лісостепу. Клімат області помірно-континентальний, середня річна температура повітря становить 6-7 градусів тепла. Середня температура найхолоднішого місяця (січня) становить мінус 60С, а найтеплішого (липня) плюс 180С. Найнижча температура зареєстрована в межах 340С морозу, а найвища 360С тепла.
Середньорічні суми опадів становлять 600-680 мм, збільшуючись з півдня на південний захід. Відносна вологість повітря в середньому за рік знаходиться в межах 78-79%, змінюючись в осінньо-зимовий та весняний періоди від 90-95% до 50-75% в літній період. На формування клімату найбільш впливають повітряні маси з північного заходу та заходу (33%). Частка південних та південно-східних вітрів складає 26, східних - 8%.
Земельний фонд Житомирської області складає 2982,7 тис. га (4,9% території України). У загальній структурі 56% зайнято сільськогоспо-дарськими землями, що на 15 в.п. менше, ніж загалом в державі, з них сільськогосподарських угідь - 54%, у тому числі ріллі - 36%, перелогів - 5%, сіножатей і пасовищ - 12% (табл.2.1). На ліси і лісовкриті площі припадає 35% території (в середньому по Україні - 17%), забудовані землі - 3%, відкриті заболочені землі - 2,7%.
Таблиця 2.1
Розподіл земельної площі і сільськогосподарських угідь Житомирської області
на 01.01.2004 р., тис. га
ПоказникиЗагальна
земельна
площаВсі сільськогос-подарські угіддя
(рілля, сади,вино-градники,сіножаті
і пасовища)у тому числіріллябагаторічні насаджен-нясіножаті та пасо-вища
Всього земель2982,71591,21079,223,2354,0 у тому числі:
землі сільськогоспо-
дарських підприємств,
включаючи фермерсь-
кі господарства894,2862,9675,38,7146,2 землі громадян616,1598,0367,713,1135,4 землі інших
користувачів1472,4130,336,21,472,4 Джерело: [124].
Кількість сільгоспугідь і ріллі по адміністративних районах значно відрізняється. Найбільші за площею райони та господарства розташовані в зоні Полісся (Ємільчинський - 131,8 тис. га, Овруцький - 124,1 тис. га, Коростенський - 121 тис. га). Значно меншими за розмірами є райони зони Лісостепу (Брусилівський - 49,8 тис. га, Любарський - 60,5 тис. га). Розміри земель в розрахунку на одну людину залежать від розмірів адміністративних районів, населених пунктів в них та кількістю населення. Так, в Лісостеповій зоні в четвертій частині населених пунктів на одну людину припадає до 1 га ріллі, тоді як на Поліссі кількість таких сіл складає лише 13%. Менша тут і питома вага сіл з середніми розмірами ріллі на людину від 1 до 2 га. В зоні Полісся навпаки: питома вага населених пунктів з розмірами ріллі на людину більше 2 га в 1,6 рази більша ніж в зоні Лісостепу.
Протягом останніх 10 років відбулося зменшення площі сільськогоспо-дарських угідь, зокрема ріллі. Сільськогосподарські угіддя за вказаний період зменшилися на 30,9 тис.га, в тому числі ріллі на 161,4 тис.га. Збільшилися площі земель, зайняті перелогами - на 141,1 тис.га, кормовими угіддями - на 24,1 тис.га, лісами на 30,5 тис.га, відкритими заболоченими землями на 3,0 тис.га та ін. Загалом в області нараховується майже 142 тис.га перелогів, або третина усіх перелогів України. Це пояснюється поверненням малопродук-тивних земель, особливо в зоні Полісся, до свого природного стану. Ґрунтовий покрив області просторово дуже складний і відзначається дрібноконтурністю, високим ступенем диференціації величин ґрунтових контурів і великою контрастністю, як в генетичному, так і агровиробничому відношенні. В структурі ґрунтового покриву домінують малопродуктивні дерново-підзолисті ґрунти, що займають 50% сільськогосподарських угідь, характеризуються незначним вмістом органічних речовин і мають кислу реакцію ґрунтового розчину.
В умовах Поліської зони області одні ґрунти, не займаючи великої площі, часто включаються в інші з протилежними фізико-хімічними властивостями, що в значній мірі ускладнює застосування однакових агротехнічних прийомів в одному масиві. Істотним моментом, що погіршує якість ґрунтового покриву регіону, є розміщення його території в межах Українського кристалічного щита, на якому широко розповсюджені щебенисто-кам'янисті малорозвинуті ґрунти (особливо у Володарсько-Волинському, Ємільчинському, Коростенському районах). Знижує якісний склад ґрунтів поширення "блюдцеподібних" западин, в яких сформувалис