РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
2.1. Загальна характеристика правової захищеності працівників органів державної податкової служби
Проблеми захисту і безпеки суспільства та людини мають складну структуру і вимагають вивчення з використанням системи методологічних принципів. Головні з них - гуманізм, рівноправність інтересів, законність, гласність, рівність усіх перед законом, взаємна відповідальність держави та громадян, дієвість і адекватність, паритетність, динамічність тощо.
Надійність захисту життєво важливих інтересів України залежить від створення ефективної системи забезпечення національної безпеки та механізмів її реалізації.
Національні інтереси України зобов'язують приділяти проблемі безпеки працівників податкової служби велику увагу. Молода Українська держава закріпила в своїй Конституції (ст.1) положення про те , що "Україна є суверена і незалежна, демократична, соціальна, правова держава" [110]. Для ефективної реалізації цього положення потрібно враховувати людський потенціал у державі, який в необхідному обсязі мав би знання в галузі особистої безпеки, більш того - доцільно їх застосувати в практичній діяльності. Іншими словами, необхідно мати в суспільстві достатню кількість людей, здатних забезпечувати економічні та податкові інтереси держави, а також при вирішені цих завдань дотримуватись необхідних заходів безпеки.
У сучасних умовах потреба у фахівцях податкової служби стала суттєвою проблемою для нашої держави, тому що податкова практика - це, в першу чергу, своєрідна служба економічної безпеки. З цього випливає, що діяльність працівників податкової служби, як правило, пов'язана з аномальними, ризикованими, екстремальними, незвичайними життєвими ситуаціями.
Навколишнє середовище завжди характеризується наявністю певних небезпечних та шкідливих для здоров'я людини факторів. Джерела небезпеки оточують людину всюди: на виробництві, в побуті, під час праці і відпочинку. Потреба в безпеці закладена в біологічній та соціальній природі людини і є невід'ємною категорією її життєдіяльності.
Розглядаючи людину як особистість, необхідно враховувати, що в її структурі завжди взаємодіють два чинники: біологічний, тобто природний, спадковий, і соціальний, придбаний у процесі спілкування, взаємодії з навколишнім світом. Той чи інший чинник повинен враховуватися при визначенні критеріїв, які ставлять той чи інший напрям діяльності перед особистістю, яка вибрала ту чи іншу професію [111, с. 47].
Вивчаючи проблему особистої безпеки спеціаліста податкової служби ДПА України, необхідно зазначити, що ця категорія набагато ширша, ніж поняття "робітник податкової міліції". За Законом "Про державну податкову службу в Україні" [35] до категорії "спеціаліст податкової служби" входить як інспектор податкової адміністрації так і співробітник податкової міліції. На кожного з них покладено ряд притаманних лише йому завдань.
Головними завданнями Державної податкової адміністрації України є: здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов'язкових платежів, установлених законодавством; прийняття рішень щодо накладення фінансових санкцій та адміністративних штрафів на порушників податкового законодавства та забезпечення їх стягнення, захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; прийняття нормативних і методичних документів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності на виконання відповідних законодавчих актів [112, с. 17].
На сучасному етапі будівництва вітчизняної правової держави концептуальним є завдання органічного поєднання української національної ідеї з проблемами стабілізації, суттєвого оздоровлення економіки в умовах бурхливого розвитку підприємництва [113, с. 80]. Саме в процесі формування ринкової економіки необхідно створити ефективні механізми і належні умови для реалізації термінових економічних завдань. Перш за все, мається на увазі правове забезпечення складної системи трудових прав громадян, де особлива увага приділялася б не тільки підприємницькій діяльності взагалі, але й справді безпечним умовам такої праці, її правовій охороні, в тому числі й заходами кримінально-правового впливу [114, с. 8].
Конституція України оголосила людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи - визначаючими сенс і мету діяльності держави. Але негативні явища так званого перехідного періоду більше заважили перетворенню в життя цих орієнтирів. Економічна криза, що затягнулась, соціальні проблеми, ріст злочинності, особливо найбільш корисних і жорстоких її проявів, підірвали віру людей у законність та можливість захистити свої права та свободи [115, с. 4].
Рівень безпеки особистості, що існує в суспільстві, є таким же загальним надбанням, як рівень демократії, освіти, культури. Він не може бути підвищений водночас із введенням тієї чи іншої постанови Уряду, тому що залежить від багатьох факторів: історичного минулого народу, його менталітету, рівня розвитку економіки, рівня знань та добробуту людини, індивідуальних особливостей людини, психології поведінки людей в екстремальних і стресових ситуаціях.
Безпека людини є складовою частиною безпеки держав, яка повинна дбати про безпеку своїх громадян. Тому перед нею стоїть надзвичайно важливе завдання - пов'язати та узгодити інтереси кожного громадянина з інтересами держави. Ці завдання, повною мірою, покладаються на безпеку життєдіяльності.
Безпека життєдіяльності - це рівень захисту людини від надзвичайної небезпеки, де під терміном " небезпека" розуміється вплив на людину факторів, які можуть викликати відхилення стану його здоров'я від середньостатистичного значення. Природа цих факторів може бути пов'язана з низьким економічним