РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні основи визначення сутності політичних та громадянських цінностей
2.1. Зміст та способи вияву цінностей антропологічного характеру.
Історія розвитку суспільства на практиці показала необхідність звернення до вивчення основних норм існування суспільства, держави, людини. На основі пошуку основних джерел, норм і теоретичного обґрунтування їхнього походження сформувалася теорія одного з найголовніших принципів існування системи, принципу цінностей. Процеси глобалізації суспільства спричинилися до його концептуалізації, визначень, означень і застосувань в політичному аналізі для кращого розуміння і співставлення різних культурних систем, державних утворень чи процесів, що проходять в міжнародній політиці.
Термін цінності, як ми вже дослідили вище у першому розділі, будучи загальновживаним, змінював своє концептуальне значення багато разів. Функціонують цінності на різних рівнях - як принцип регулятивних основ держави, як норми впорядкування відносин в суспільстві, умова формування комунікативних зв'язків, як система впорядкування та самоствердження особистісних начал людини.
Для початку, як ми вважаємо, необхідно з'ясувати принципи формування початкових каналів появи цінностей - їх індивідуальне, антропологічне коріння. Хоча, зразу ж зауважимо, що ми свідомі того, що лише системно на рівні схеми "індивід - соціум - держава" стає можливим свого роду конституювання цінностей, хоча б якесь їх системне визначення. Але гносеологічна необхідність потребує і дає можливість хоча б на пізнавальному рівні виокремити антропологічний зріз проблеми цінності, можливо, не стільки у їх означенні та найменуванні, скільки у пошуках первинних механізмів становлення. Тим більше, без звернення до цього мало ймовірним стає адекватне розуміння сутності цінностей такого порядку як "свобода", "справедливість", "солідарність", "право" тощо.
Загалом, як ми дослідили вище, цінності виступають загальнообов'язковими нормами існування в середині спільноти, що формують з неї цілісну і єднісну систему, і їх прийнято визнавати як загальнообов'язкове правило поведінки. Будучи елементом компромісу, вони опосередковано визначають структуру суспільства, формують систему узгодженості як вимогу існування єдиної системи, а отже і політичності людської спільноти. Вони, будучи сформовані в певну логічну структуру, визначають способи взаємодії суб'єктів в суспільстві, виступаючи компромісом між усіма членами людської спільноти, бо є такими, що, з одного боку, здатні поєднати в собі консервативні позитивні сторони, захищаючи людину від різких змін, що травмують свідомість і спричиняють відчуття загубленості і страху, а з другого боку, мають велику здатність до трансформацій, що закладено в структурі їхнього утворення. Цінності володіють високим мобільним потенціалом, так як створюються кожною одиницею спільноти - людиною, сім'єю, родом, "вулицею", містом, регіоном, країною, групою держав чи світовою спільнотою [84] - отже володіють діяльнісним аспектом, який відображає всю дійсну практику, але одночасно формується через призму практик, що відбулися, і володіють не тільки прогностичними характеристиками, але і відчуттям одержаного результату.
Різні культури надавали цінностям своє трактування, актуалізуючи ті компоненти, які становили найбільший інтерес для їхнього розвитку. Тому під ними найчастіше розумілася сукупність трактувань інших термінів (таких як свобода, рівність, справедливість), і відповідно надавалася логічна структура саме їм. Ці домінанти дуже часто нівелювали інші цінності людського існування, такі як чесність, порядність, вірність чи приналежність до чогось чи когось, не зважаючи на їх більшу актуальність і здатність до визначень, формувань інтеракцій між людьми, а, отже, і існування структурних взаємозв'язків.
Це заміщення форм реальних взаємовідносин системою абстрактних відчуттів-бажань виступає способом створення політичної системи буття, формування політичних відносин. Це дає можливість виділити з-поміж інших цінностей політичні, як такі, що визначають саме політичну сферу буття і формують політичний розвиток.
Ми розглянемо політичні цінності як концептуальне явище, яке, будучи за своєю суттю абстрактним, вдало формує, визначає, впливає на зміст, форму, структуру і способи існування суспільства.
Цінності, зокрема політичні цінності, для власного дослідження вимагають віднаходження їх в певних прикладних сферах, де вони найбільш яскраво проявляють себе. Такими можуть виступити три системи існування людини: сама людина, суспільство і реальність (дійсність, об'єктивне буття). Під реальністю (об'єктивним буттям) ми розуміємо сферу, де втілилися економічно-соціальна ситуація, яка може бути відмінна від її розуміння як конкретною людиною, так і суспільством, а то й обома загалом. Взаємодія в цих областях і надає концептуальності трактуванню політичним цінностям. Ми розглянемо історичну ретроспективу розвитку політичних цінностей для визначення елементів, які формують їх, і окреслимо найбільш актуальні і найбільш важливі на сьогоднішній день, визначимо змінюваність пріоритетів і домінант у різних суспільствах.
Для людини цінності виступають в двох основних іпостасіях: як цінності-цілі і як цінності-засоби (хоча онтологічно складно відокремити ту ж державу як засіб від держави як мети, свободу як засіб від свободи як цілі і т.п., - вони тісно і нерозривно поєднані, але в гносеологічному варто наголошувати на їх іпостасності, адже лише таким чином ми щось зможемо знати про суть цінностей ). Вони задають одну із можливих рамок людської соціокультурної активності людини, проявляють себе в діях, при чому виступають як їх суб'єктом, так і їх об'єктом. Вони є невід"ємною атрибутивною складовою частиною людської діяльності, формою трансформації і реалізації людських бажань. Їх сприйняття творить межу сприйняття людини, відтворюється в її внутрішньому світі і способі визначення власних потреб.
Вони і визначают
- Київ+380960830922