РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ЕКОНОМІКИ
2.1. Структурно-логічна модель педагогічних умов запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
Економічна освіта у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації має за мету підготувати фахівців-економістів із сучасним світоглядом, професійними знаннями інноваційного характеру, вміннями їх практичного використання при розв'язанні соціально-економічних проблем на базі постійної самоосвіти [125, с.4].
Ефективність діяльності вищого навчального закладу з фахової підготовки конкурентоспроможних спеціалістів значною мірою залежить від результативності запроваджених технологій навчання, що ґрунтуються на методичних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях.
В Україні нагромаджено значний досвід підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, проте "реформуючи систему освіти, неможливо залишити старі підходи до проектування новітніх освітніх систем" [146, с.115-122].
В умовах реформування системи вищої освіти, руху України до європейського освітнього простору, прагнення приєднатися до Болонської декларації, характерними стали пошуки нового в педагогічній теорії та практиці під загальною назвою "інноваційні процеси".
Аналіз наукових джерел у контексті сформульованої проблематики дає можливість констатувати, що пошук оптимальних шляхів навчання студентів перебуває в центрі уваги таких дослідників, як О.Андрусь [5], С.Вітвицька [44], О.Вітковська [43], Л.Дунець, О.Дунець [82], В.Лозовецька [150], П.Мітіна [171], П.Олійник [203], П.Сікорський [272].
Етимологія слова "технологія" означає "знання обробки матеріалу" (techne - мистецтво, ремесло, наука + logos - поняття, вчення). Технологія включає також і мистецтво володіння процесом, завдяки чому персоналізується. Технологічний процес завжди передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) і умов. У процесуальному розумінні технологія відповідає на питання : "Як зробити (з чого і якими засобами)?"
Поняття "освітня технологія" останнім часом набуває розповсюдження в теорії учіння [215, с.4]. У середині 60-х років ХХ століття визначилося два напрямки його тлумачення:
* освітня технологія як використання технічних засобів і засобів програмованого навчання;
* освітня технологія як засіб підвищення організації навчального процесу, як засіб подолання відставання педагогічних ідей від стрімкого розвитку техніки.
З кінця 70-х - початку 80-х років відбувається осмислення педагогічного процесу з різними деталізаціями поняття "педагогічні технології":
* це системний, концептуальний, об'єктивний , інваріантний опис діяльності учителя й учня, спрямований на досягнення освітньої мети. Це завжди квінтесенція виховної системи, базове утворення, в якому фіксується її своєрідність і специфічні особливості теоретичного складу і категоріального апарату;
* це спосіб організації, спосіб думок про матеріали, людей, моделі і системи типу "людина - машина", це перевірка екологічних можливостей проблеми. Педагогічна технологія передбачає визначення цілей через результати освіти, вираження в діях учнів, ними усвідомлюваних і визначуваних";
* це проект повної педагогічної системи, яка реалізується практично [215, с.4-5].
Аналізуючи різні дефініції поняття технологічності у дидактиці, П.Сікорський виділяє такі його основні ознаки:
* постановка конкретних цілей, планування та організація їх виконання;
* використання системи раціональних способів у досягненні поставлених цілей навчання;
* система науково обґрунтованих дій активних учасників процесу навчання;
* взаємодія і цілісність трьох компонентів: організаційної форми, дидактичного процесу і кваліфікації вчителя;
* проектування навчального процесу і гарантований кінцевий результат;
* педагогічна система, яка підвищує ефективність навчання через використання відповідних засобів;
* системний метод організації процесу навчання через взаємодію технічних і людських ресурсів;
* алгоритмізація спільної діяльності вчителя та учнів.
Виходячи з того, що навчання - цілеспрямована педагогічна взаємодія, яка забезпечує виховання, розвиток і саморозвиток суб'єктів учіння, засвоєння ними необхідних знань, навичок і вмінь, методів і способів пізнання навколишнього світу, а навчальний процес - конкретна, певним чином зорганізована, модель навчання, зі своєю внутрішньою алгоритмізованою структурою, потрібно визначити такі суттєві ознаки технологічності навчання, які не дублюють його процесуальності, а, вочевидь, посилюють її. Оскільки процесуальність у навчанні - це сукупність послідовних навчальних дій та кроків, то технологізація передбачає цілісне використання в навчальному процесі оптимальної кількості навчальних компонентів, певним чином упорядкованих і адаптованих до суб'єктів учіння, які доводять навчання до відповідного рівня майстерності та досконалості, що оцінюється гарантованим досягненням наперед заданих результатів у вихованні, розвитку і засвоєнні знань. Причому залежно від віку дітей, їхніх індивідуальних особливостей, цільових установок навчальних закладів у структурі кінцевих результатів можуть переважати розвивальні або освітні компоненти, проте виховання актуалізується в усіх закладах освіти [272, с.235].
Визначальними у технологізацій навчального процесу П.Сікорський називає такі компоненти: суб'єкти навчання (педагог, учні), зміст, методи, форми, засоби. Важливе значення має також ефективна структурна взаємодія всіх навчальних елементів, використання раціональних і надійних засобів, рівень педагогічної майстерності та кваліфікації вчителя, викладача. Суттєвий вплив на різновид технології навчання справляє обрана навчальна форма (індивідуальна, індивідуально-групова чи групова), а також домінуючі методи: лекція чи діалогічні методи (бесіда