розділ 2). При виборі пацієнток для комплексної імуномодулюючої терапії ми керувалися "найгіршими" результатами морфологічного дослідження ШМ. Лікували переважно тих, у кого після традиційної протизапальної терапії реєструвалися цервікоцитограми ІІ, ІІІ, ІV типів за Папаніколау та було верифіковано диспластичний процес, ускладнюючий ендоцервікоз. У кожній групі утворилися 2 підгрупи порівняння: перша підгрупа - жінки, проліковані традиційно без імуномодуляції, друга підгрупа - жінки після комплексної імуномодуляції. Спочатку ми порівнювали результати первинного та повторного дослідження ШМ (кольпоскопічного, цитологічного, гістологічного та імуногістохімічного) після І етапу імунокорекції до деструкції ШМ. Далі, після деструкції, по закінченню ІІ етапу імунокорекції, для оцінки ефективності імуномодулюючого комплексу та переваги його перед традиційною тактикою ведення ендоцервікозу, ми порівняли результати клінічного видужання та цитологічного скринінгу пацієнток із першої та другої підгруп, різних за способом лікування, через 3, 6, 12 місяців. Окремо були проаналізовані дані вірусологічного дослідження на предмет виявлення 16 та 18 типів ВПЛ методом ПЛР.
4.1.1. Вірусологічний контроль.
Через 3 місяці після завершення курсу комплексної імуномодулюючої терапії полімеразна ланцюгова реакція не виявила папіломавірус онкогенних типів у 22 із 65 (33,8±5,9%) ВПЛ-носіїв, пролікованих імуномодуляторами, та у 4 із 35 (11,4±5,4%) ВПЛ-носіїв, хто отримував лише противірусний препарат ацикловір. Противірусний ефект імуномодулюючого комплексу виявився у 3 рази достовірно вищим, ніж противірусна дія ацикловіру (p<0,05) (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Вірусологічний контроль у ВПЛ-носіїв після терапії
Із 22 ВПЛ-носіїв, що звільнились від папіломавірусу після імуномодуляції, 8 із клінічно здоровою ШМ та 14 із ендоцервікозом, що відповідно склало 12,3 % та 21,5% серед пролікованих. У решти 43 (66,2%) елімінації вірусу не досягнуто, але у всіх пролікованих імуномодуляторами відбулися морфологічні зміни із тенденцією до нормалізацію структури шийкового епітелію.
4.1.2. Кольпоскопічний контроль.
Після І етапу імуномодуляції кольпоскопічна картина відповідала нормі у всіх (100%) комплексно пролікованих жінок із клінічно здоровою ШМ, та достовірно змінилась (р<0,05) у 47,8-100 % пацієнток із ендоцервікозом ВПЛ-негативної ІІІ групи, та у 40,5-84,2% пацієнток ВПЛ-позитивної ІV групи. Зміни полягали у зникненні адаптаційної судинної гіпертрофії, полів дисплазії, бляшок лейкоплакії, плоских папілом, поширенні зони доброякісної трансформації (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Кольпоскопічна семіотика після курсу імуномодуляції
Кольпоскопічні
картиниВПЛ-негативний
ендоцервікоз, n = 28 ВПЛ-позитивний ендоцервікоз, n= 45Абс. число
?n(%) Абс. число
?n(%)До лікув.Після
лікув.До лікув.До лікув.Судинна гіпертрофія231247,8%
від 23 311745,2%
від 31Ектопія2624
50%
від 264240
40,5%
від
42Трансформація:
незакінчена
закінчена
11
16
34
42
13Плоска папілома,
проста лейкоплакія
175%
від 4 Поля, папілярна зона
дисплазії
0100%
від 3
17
570,6
від 17 Атипічна трансформація
0100%
від 2
14
378,5%
від 14ЦІН всього
(кольпоскопічно) 3/
10,7%0/*
0 100%
від 317/
37,7%5/*
11,1%70,6%
від 17Примітки: 1. ?n - % жінок, у яких змінилась кольпоскопічна картина після імунокорекції; 2. *- порівняно із результатами до лікування (р<0,05).
Кольпоскопічний маркер, ацедобілий епітелій, зник після імуномодуляції у 84,2% пролікованих ВПЛ-носіїв. Після комплексної імуномодуляції у 11 із 26 (42,3%) пацієнток із ектопією призматичного епітелію почалась епітелізація ектоцервікса різного ступеня, у 7 спостерігалась часткова епітелізація, у 4 - завершена зона трансформації з поодинокими острівками ектопії та закритими вічками залоз. Кольпоскопічна семіотика, яка до лікування відповідала ЦІН, зникла у 100% пролікованих жінок із ВПЛ-негативним та у 70,6% із ВПЛ-позитивним ендоцервікозом.
4.1.3. Цитологічний контроль.
Після І етапу імунокорекції, призначеної 108 пацієнткам, у 65 (60,2%±4,7%) спостерігалась нормалізація цитологічної картини мазків-відбитків із ектоцервіксу, яка полягала у відновленні кількісно-якісного складу клітин (табл. 4.2), та зміні типів цервікоцитограм за Папаніколау (табл. 4.3).
Таблиця 4. 2
Цитологічні маркери ЦІН та ВПЛ-інфекції після імунокорекції
(% від абсолютного числа клітин у полі зору мікроскопу, х400).
Атипові
клітиниІ група
ВПЛ-
n=15ІІ група
ВПЛ+
n=20ІІІ група
ВПЛ-
n=28ІV група
ВПЛ+
n=45Дискаріоцити5,2±0,2*
p<0,054,9±0,2*
p<0,053,7±0,1*
p<0,0110,9±1,2*
p<0,05двохядерні клітини1,4±0,2
1,7±0,2*
p<0,051,9±0,1*
p<0,0013,8±0,35*
p<0,01Койлоцити2,4±0,2*
p<0,053,8±0,4*
p<0,01Примітка. * - порівняно до результатів до імунокорекції.
При аналізі даних таблиці 4.2 було відмічено достовірне зниження кількості атипових клітин у цитологічному матеріалі після імуномодуляції, окрім числа двояхдерних клітин у І групі. Вміст (%) дискаріоцитів (клітин із поліморфними ядрами) у цервікоцитограмах знизився після імуномодуляції у 1,4 рази, 1,7 рази, 2 рази та 1,6 рази у І, ІІ, ІІІ та ІV групах, відповідно. Рівень двохядерних клітин знизився у 1,4 рази, 2,6 рази та 2,3 рази у ІІ, ІІІ та ІV групах, відповідно. Кількість койлоцитів знизилась у 1,3 та 1,9 рази у ІІ та ІV групах, відповідно. Питома вага нормальних епітеліоцитів у цервікоцитограмах підвищилась у всіх пролікованих пацієнток. Особливо, потрібно відзначити ВПЛ-позитивну ІV групу, в якій під впливом імуномодуляторів питома вага нормальних клітин в мазках досягла 81,5% (при нормі 85,7%).
Таблиця 4. 3
Вплив імуномодуляторів на тип цервікоцитограм за Папаніколау
ГрупиІ типІІ типІІІ типІVтипІІІ+ ІVтипиІ гр.(ВПЛ-), N1=15
До лікування
Після лікування
?N1 із позит