РОЗДІЛ 2
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ РЕФОРМАТОРСЬКИХ ІДЕЙ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ В ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТ.
2.1. Ідея трудової школи та громадянського виховання у педагогічній думці Галичини
Важливою складовою розвитку реформаторської педагогіки у Східній Галичині в першій третині ХХ ст. виступала ідея трудової школи та громадянського виховання, яка серед місцевих дослідників отримувала назву "школа праці". Більшість педагогів, що були прихильниками цієї ідеї, вважали назву "школа праці" неконкретною, оскільки вона не уточнювала, про яку саме працю в школі йде мова. "Відомо, що і в давній школі діти працювали, - зазначав відомий польський педагог Б. Наврочинський, - і працювали часто навіть понад силу, при чому більшу роль тут відігравала не сама праця, а її якість" [301, 152].
Загалом ця назва наголошувала передусім на фізичній праці - звідси випливало помилкове переконання, що впровадження у зміст шкільної освіти ручних робіт вже робило її "школою праці".
У зв'язку з цим викликають інтерес погляди А. Гожицької-Вележинської, на думку якої слід виділяти три засадничі напрями ідеї трудової школи або "школи праці". Перший з них визнавав навчання через діяльність виховною вартістю і пропагував разом з тим одночасну підготовку учнів до майбутньої професії спеціалістами-фахівцями. Наступний вважав діяльність, у тому числі і працю, дидактичним засобом, який підтримує розвиток особистості учня і сприяє виробленню в нього такої риси, як самостійність. Третій напрям рекомендував виконання ручної праці у класах, спеціальних приміщеннях, на свіжому повітрі відповідно до потреб та обставин навчання [228, 126].
Аналіз історико-педагогічної літератури, архівних джерел дає підстави стверджувати про неабияку популярність ідеї трудової школи у Східній Галичині. Найбільш поширеною тут була течія сльойду (slojd) - система мануального навчання ручній праці, обробки деревини різноманітними інструментами, метою якої був фізичний та моральний розвиток учнів у процесі організації їх практичної діяльності. Популяризація цієї течії була у значній мірі заслугою Польського Товариства Педагогічного і "Просвіти".
Цікаво, що якщо спочатку потребу впровадження сльойду було обґрунтовано за прикладом Швеції економічними чинниками, то пізніше педагоги звернули увагу на те, що включення ручної праці у шкільний процес сприяє потягу дитини до трудової діяльності.
Особливості такого потягу яскраво проілюстрував Іван Казанівський: "В часі самої науки я залишаю учням повну свободу. Я не визначаю їм часу, в якому вони мають даний предмет викінчити, а лише після пояснення моделі, після рисунку і вступних робіт наказую учням, щоб даний предмет старалися виготовити можливо якнайкраще, гарно, чисто і старанно"[65, 268-269]. Безумовно, що у процесі такої діяльності між вихованцями часто виникає конкуренція, яка, проте, має важливий виховний момент, оскільки кожен учень намагається перевершити іншого у прагненні краще виготовити предмет.
Педагог висвітлив важливу роль у становленні, самовизначенні дитини шкільного самоврядування, а також провів ретроспективу розвитку у Галичині течії сльойду, порівнюючи практичні взірці сокальської і краківської шкіл. Згідно його переконань, в одно - і двокласових школах сльойду мало виділятися по 3 години на тиждень, а, починаючи від третього року, необхідно так розкласти матеріал, щоб ця наука вивчалась систематично і поступово, від легших до важчих вправ [66, 340-341].
Розглядаючи ідею трудової школи як дослідницький акт, де педагог керував пізнавальною діяльністю учня", зауважимо, що це питання на початку ХХ ст. отримало свій розвиток у поглядах Т. Біленького, К. Хоффмана, Й. Дуба, О. Іванчука, та інших дослідників. Науково-педагогічну літературу поповнює серія їхніх розвідок, де зустрічаються гасла "фахова школа", "школа праці", "творча школа", "мистецтво в школі", "виховання у любові до праці" тощо [14; 236; 56; 61]. Даний факт свідчив про самостійне опрацювання галицькими педагогами цієї ідеї, виокремлення питань трудового, патріотичного та етичного виховання.
Автори вважали, що "при кожній сучасній школі мусять бути верстати, шкільний сад, город тощо, де буде застосовано лабораторний метод вивчення шкільних предметів не лише на найнижчому, але й на вищому рівнях; при чому використання даного методу цілком можливе також при вивченні рідної мови, історії, географії, природознавства і навіть математики" [14, 165].
Необхідно зазначити, що ідея трудової школи у Галичині на початку ХХ ст. реалізувалася створенням широкої мережі фахових шкіл. На цьому неодноразово наголошував Г. Васькович в історичній частині ґабілітаційної праці "Вплив Кершенштайнера на українську педагогічну думку та його значення для української педагогічної проблематики" [21, 226], а також Х. Ровід у роботі, присвяченій організації "творчої школи" [331].
Важливе значення для розвитку ідеї трудової школи у Східній Галичині мали наукові погляди Євгеніуша П'ясецького. У своїх працях він наголошував на зв'язку трудового та фізичного виховання з гігієною і профілактикою здоров'я. Критикуючи стан фізичного виховання в краї, вчений розробив спеціальну виховну програму для шкіл, де велику увагу приділив розвитку рухливих ігор та забав, практична користь яких полягала у збагаченні засобів для забав, які може організувати школа; набутті виховниками практичного досвіду з даного питання; зміцненні у дитини поваги до рідних традицій.
Рухливі ігри сприяли формуванню таких якостей молодої людини, як володіння собою та відвага. Перша якість відігравала більшу роль для розвитку, оскільки, чим інтенсивнішим був хід гри, тим частіше в ній виникала зміна ситуацій. Друга якість виявлялася там, де у процес гри включалися елементи боротьби. Роль вчителя зводилася до надання учням у грі максимальної самостійності та стимулюванні до перебування на свіжому повітрі.
За переконанням Є. П'ясецького, кожна школа відповідно до вимог часу повинна мати два спортив