РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Й ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання учнів старших
класів
Дослідження наукової літератури дозволило зробити висновок про потребу
виявлення психолого-педагогічного забезпечення оптимального розвитку творчої
діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури.
Оскільки розробляється питання ефективного формування й удосконалення вмінь і
навичок творчо вчитися в учнів 9-11 класів на основі реалізації творчих
здібностей у процесі літературної освіти, розглянемо трактування поняття
„здібності” з позиції можливості та особливостей вказаного процесу. Важливе
значення в цьому аспекті мають праці психологів Г.С.Костюка, Б.М.Теплова,
Є.І.Рогова та ін. [56; 88; 130; 149 та ін.]
Б.М.Теплов запропонував таке наукове обґрунтування дефініції "здібності
особистості": "По-перше, здібності слід розуміти як індивідуально-психологічні
особливості, які відрізняють одну людину від іншої; ніхто не почне говорити про
здібності там, де мова йде про властивості, у відношенні до яких всі люди
рівні.
По-друге, здібностями називають не будь-які взагалі індивідуальні особливості,
а лише ті, які мають відношення до успішного виконання тієї чи іншої діяльності
чи багатьох діяльностей.
По-третє, поняття "здібність" не зводиться до тих знань, навичок чи вмінь, які
вже вироблені в даної людини,.. здібностями, зазвичай, вважають такі
індивідуальні особливості, які не ототожнюються з наявними навичкам, уміннями
чи знаннями, але які можуть пояснити легкість і швидкість набуття цих знань і
навичок" [130, с.10-11].
Як бачимо, принциповим моментом у тлумаченні поняття "здібності" є думка про
визнання його за своєю сутністю динамічним новоутворенням.
Подібними у трактуванні зазначених властивостей особистості є думки
українського психолога Г.С.Костюка: "Здібності – це зреалізовані в тому чи
іншому напрямі і в тій чи іншій мірі задатки людини" [56, с.340].
Важливим є й наступне положення психології: розвиток здібностей, а отже, й
умінь і навичок творчо вчитися може здійснитися лише у практичній відповідній
діяльності. Поза межами діяльності певного виду вони не можуть виникнути,
створитися чи виявитися. Тобто, здібності можуть існувати лише в русі, в
розвитку, вони є "результатом розвитку" [130, с.11]. Подібні твердження про те,
що здатність до творчої діяльності, відповідні вміння й навички творення
повинні бути розгорнені, здійснені, ми вже наводили [81; 94; 130; 149 та ін.].
Є.І.Рогов у посібнику "Загальна психологія" наголошує: "Здібних людей від
нездібних відрізняє більш швидке засвоєння діяльності, досягнення в ній більшої
ефективності. Здібності виступають як складне синтетичне утворення, яке
залежить і включає в себе не лише різноманітні психофізичні функції і психічні
процеси, але й увесь розвиток особистості" [88, с.420]. Учений зазначає:
"...якщо людина не справляється з вимогами, які пред’являє до неї діяльність,
то це означає повну відсутність у неї здібностей. Цілком імовірно, що даному
індивіду потрібно буде більше часу на засвоєння знань, вміння і навичок, а його
педагогам потрібно буде докласти значно більше зусиль для його навчання" [Там
само, с.421].
Ще одним принципово важливим моментом у розумінні особливостей розвитку
творчої навчальної діяльності учнів є твердження Б.М.Теплова про те, що успішне
виконання діяльності певного виду залежить не від певних здібностей, а від їх
поєднання, яке є характерним для певної особистості. Кожна здібність,
притаманна індивіду, може змінюватися, набувати якісно нового характеру залежно
від рівня розвитку інших. Тому можливість чи неспроможність успішної реалізації
особистості в діяльності певного виду залежить від сукупності здібностей.
Значущими є думки Б.М.Теплова та Г.С.Костюка про те, що здібності кожної
людини не мають меж розвитку, у практичній чи теоретичній діяльності їх можна
розвинути до обдарованості, таланту чи геніальності. Це залежить від низки
факторів, серед яких найважливішими є такі: тривалість людського життя, методи
виховання та методика навчання. Достатньо вдосконалити такі чинники, як
методику виховання й навчання, й, відповідно, межі розвитку здібностей і
обдарованості відразу збільшаться.
Із наведених вище положень про психічний розвиток особистості можемо зробити
висновок: намагаючись зреалізувати проблему розвитку творчої діяльності
старшокласників у процесі літературної освіти, вчителю-словеснику не варто
залишати поза увагою жодного учня. Вміння й навички вивчати літературу творчо,
з високим рівнем самостійності та активності маємо змогу розвинути більшою чи
меншою мірою в кожного школяра. Зрозуміло, що значно більше зусиль з цією метою
доведеться докласти і педагогу, й учневі в тому разі, якщо зазначені вище
властивості не були зреалізовані в дитини в молодших і середніх класах. Але це
зовсім не означає, що вчитель-словесник не зможе сформувати або розвинути й
удосконалити вже набуті вміння й навички активного творчого пізнання у процесі
вивчення літератури в кожного старшокласника. Цього можна досягти за допомогою
практичної творчої навчальної діяльності: розв’язання школярами проблем,
виконання завдань критично-творчого рівня, створення оригінальних художніх
творів тощо. Таке активне навчання у процесі літературної освіти не лише
сприятиме розвитку учня як всебічно розвиненої, творчої особистості, а й
допоможе глибокому, усвідомленому засвоєнню ним літературного процесу.
Принципово важливим є наступний аспект розв’язання питання: в сучасні
- Київ+380960830922