РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА МОДЕЛІ ЗОВНІШНЬОГО СТАНДАРТИЗОВАНОГО ТЕСТУВАННЯ (ЗСТ) В УКРАЇНІ
2.1.Аналіз світової практики застосування ЗСТ у контексті оцінки якості освіти
Як свідчить аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури, якісна освіта
стає визначальним чинником світового розвитку, однією з обов’язкових умов
успішного існування будь-якої країни. Тому в Україні останнім часом проблемі
якості освіти надається значної уваги. Так, у Національній доктрині розвитку
освіти наголошується: „Якість освіти є національним пріоритетом, передумовою
національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства
України щодо реалізації права громадян на освіту” [204; с.7].
Одночасно вітчизняні дослідники, зокрема К.Корсак, відмічають, що „застосування
терміну „якість” до освіти – порівняно нова справа, викликана самим життям,
пошуками як загальноприйнятого його визначення, так і формуванням засобів
вимірювання і порівняння освіти різних країн чи різних типів закладів у одній з
них” [139; с.121].
Що ж розуміється під якістю освіти?
Проблема якості освіти, як і багато інших тем, що обговорюється вітчизняною
освітянською громадськістю, прийшла до нас із Заходу, де все це вже багато
років є предметом інтенсивних дискусій.
Існує думка, що витоки виникнення самої проблеми якості освіти знаходяться не в
сфері самої освіти, а в галузі підприємницької діяльності. До
кожної сфери людської діяльності, в тому числі й до освіти, можна пред’явити
свої вимоги щодо якості. Що стосується освіти, то головним питанням є питання,
в чому полягає специфіка якості в цій сфері. Якщо нам не подобався той чи інший
товар, ми наступного разу його не купуємо, а придбаємо інший. Товар має до нас
зовнішнє відношення. У разі ж освіти нема того зовнішнього відношення, як у
випадку інших товарів і послуг. Галузь освіти безпосередньо торкається душі
людини, й помилки тут можуть зіпсувати все її життя [97]. Тому не можна не
погодиться з тими педагогами, хто вважає, що до якості освіти необхідно
підходити особливо ретельно та делікатно.
З огляду на це спроби вчених і практиків віднайти відповідь на запитання, що
таке якість освіти є споконвічними. Але на сьогодні можна зробити лише один
безсумнівний висновок - про неоднозначність підходів до трактування цього
поняття.
Широкому обговоренню поняття „якість освіти” Міжнародний інститут планування
освіти присвітив дві конференції в 1969 і 1978 роках. Результатом багаторічних
дискусій став підсумок про те, що дати однозначне визначення поняттю „якість
освіти” просто неможливо. Проте для практичних цілей під якістю освіти вирішили
розуміти „якісні зміни в навчальному процесі та в навколишньому середовищі, що
оточує учня, які можна ідентифікувати як поліпшення знань, умінь і цінностей,
набутих учнем по закінченні певного етапу” [312; с.6].
Як зазначає О.І.Ляшенко, якість освіти є комплексним поняттям, що інтегрує
сутнісні характеристики і показники, методи її оцінювання та способи управління
нею. Як багатогранна категорія якість освіти за своєю сутністю відображає різні
аспекти освітнього процесу – філософські, соціальні, педагогічні, політичні,
демографічні, економічні та інші. „Якість освіти можна представляти як
багатовимірну модель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього
середовища, в якому відбувається її розвиток, та системи освіти, яка реалізує
їх на певних етапах навчання людини. Крім того, різні його суб’єкти - споживачі
по-своєму... оцінюють якість освіти як суспільний ідеал освіченості людини, як
результат її навчальної діяльності, як процес організації навчання і виховання,
як критерій функціонування освітньої системи” [183; с.245].
Російські вчені, зокрема С.Є.Шишов і В.А.Кальней, трактують якість освіти як
„ступінь задоволення очікувань різних учасників процесу навчання від наданих
освітнім закладом освітніх послуг або ступінь досягнення поставлених в освіті
мети й завдань” [289; с.175].
У світовій практиці якість освіти визначається відповідністю певному стандарту.
Рівень досягнення стандартів вимірюється за допомогою моніторингу – „системи
організації збору, збереження, оброблення та поширення інформації про
діяльність освітньої системи, яка забезпечує неперервне відстеження її стану і
дає змогу прогнозувати її розвиток” [102; с.52].
Інструментами моніторингу виступають освітні індикатори, „які визначаються як
статистичні дані для забезпечення інформацією про стан та напрями розвитку
освітньої системи або її окремої складової” [176; с.112].
У світовій освітній практиці існує декілька моделей індикаторів. За деякою
варіативністю групування індикаторів базовими складовими, поряд з
демографічними, соціальними та економічними показниками, вкладеними в освіту
ресурсами, зазвичай є: певна тривалість середньої освіти, наявність профільного
навчання впродовж трьох-чотирьох років у заключних класах школи, досягнення
учнів з головних дисциплін, високоякісні випускні екзамени на атестат, що
гарантують вимірювання знань, умінь і навичок кожного окремого учня, а також
дають змогу порівнювати результати роботи однотипних середніх навчальних
закладів; відсоток учнів, що склали випускні екзамени, і вступили до вищої
школи [139,176,183].
Отже, як результат звуження поняття якості освіти виникає поняття якість
підготовки учнів, що можна обговорювати на різних рівнях. Перший рівень –
планування навчання, коли певні уявлення про заплановану якість підготовки
закладаються в освітні навчальні плани (перелік навчальних дисциплін і
кількість навчальних годин) та програми з кожного предмету. Другий рівень
зазвичай асоціюється з етапами реалізації освітніх програм у навчальному
процесі. У залежно
- Київ+380960830922