"Регулювання руху робочих кадрів на внутрішньому ринку праці"

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РУХУ РОБочих
КАДРІВ НА ВНУТРІШНЬОМУ РИНКУ ПРАЦІ
2.1. Аналіз руху робочих кадрів на вугільних підприємствах Донецької області
Із середини 1993 р. органами статистики України здійснений перехід на
рекомендовану міжнародними конференціями статистиків праці і Міжнародною
організацією праці систему класифікації населення, відповідно з якою воно
поділяється на економічно активне і економічно неактивне.
Економічно активне населення (робоча сила) - це частина населення, що
забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг.
Чисельність цієї групи населення включає зайнятих і безробітних.
До зайнятих у складі економічно активного населення відносять особи чоловічої і
жіночої статі у віці 16 років і більше, а також особи молодше 16 років, що у
розглянутий період: виконували роботу за наймом за винагороду на умовах повного
чи неповного робочого часу, а також іншу роботу, що приносить дохід; тимчасово
були відсутні на роботі через хворобу, відпустку, вихідні, страйк чи інші
подібні причини; виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.
До безробітних відносять осіб у віці 16 років і більше, які у розглянутий
період: не мали роботи і заробітку; зареєстровані в органах служби зайнятості з
метою пошуку придатної роботи; займалися пошуком роботи, тобто зверталися в
державну або комерційні служби зайнятості, до адміністрації підприємств,
друкували оголошення в газету або вживали заходів щодо організації власної
справи; були готові приступити до роботи; проходили навчання або перепідготовку
за направленням служби зайнятості.
Для того, щоб віднести особу до категорії «безробітний» необхідна одночасна
наявність у неї чотирьох перших умов.
Учні, студенти, пенсіонери й інваліди вважаються як безробітними, якщо вони
займалися пошуком роботи і були готові приступити до неї.
Економічно неактивне населення - це та частина населення, що не входить до
складу робочої сили. До неї відносяться: учні, студенти, слухачі, курсанти, які
навчаються в навчальних закладах на денній формі; особи, які одержують пенсії
по старості і на пільгових умовах; особи, які одержують пенсії по інвалідності;
особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими
родичами; зневірені знайти роботу, тобто які перестали займатися її пошуком,
вичерпавши всі можливості, але які можуть і готові працювати; інші особи, яким
немає необхідності працювати, незалежно від джерела доходу. Порівняння
категорій «трудові ресурси» і «економічно активне населення» показує, що вони
не збігаються.
Поворот нашої країни від тоталітарного ладу і командно-адміністративної
економіки до економіки ринкової, до вільної праці і заборони праці примусової,
проголошеної Конституцією України, робить безглуздим використання поняття
«трудові ресурси» в його колишньому змісті. Не можуть відноситися до трудових
ресурсів, тобто до потенційно можливих джерел задоволення потреб суспільства в
робочій силі, категорії осіб, яких інакше як примусово до праці не залучиш.
Тому в умовах ринкових відносин і вільної праці реальне значення для економіки
підприємств має чисельність економічно активного населення - робочої сили як
фактора, що утворить ринок праці.
Дослідження динаміки чисельності трудових ресурсів Донецької області за
1999-2003 рр. по провідних галузях промисловості підтвердило, що на
внутрішньому ринку праці спостерігається систематичне зниження їх кількості
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка чисельності трудових ресурсів
на внутрішньому ринку праці Донецької області
Галузі
1999
2000
2001
2002
2003
Знижено
у 2003 р. до 1999 р., разів
Мінус 2003 р. до 1999 р.
Всього
1674957
1542147
1503477
1421687
1367240
1,2
307717
Промисловість
793995
730387
678655
648125
608805
1,3
185190
Вугільна
304928
287540
249128
227552
203592
1,5
101133
Чорна металургія
176139
156444
162721
166832
165195
1,1
10194
Машинобудування
123369
113248
103452
96204
93550
1,3
29819
При цьому чисельність трудових ресурсів у вугільній промисловості за ці роки
зменшилася в півтора раза (більш ніж на 101,1 тис.осіб).
Однак у Програмі «Українське вугілля» проблемі регулювання руху робочих кадрів
на внутрішньому ринку праці не приділено належної уваги (затверджена Постановою
Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2001 р., №1205).
Підвищення рентабельності вугільних підприємств у першу чергу визначається
зміною чисельності і рухом кадрів. Процес руху робочих кадрів обумовлений дією
взаємозалежних і взаємообумовлених факторів: технічного прогресу, зростання
продуктивності суспільної праці, зміною структури суспільного виробництва,
раціональним розміщенням продуктивних сил.
Міграція робочої сили здійснюється за декількома напрямками: усередині галузі,
між різними галузями і сферами народного господарства, суспільними формами
господарства та економічних районів.
Економічною основою регулювання руху робочих кадрів є підвищення продуктивності
суспільної праці на базі удосконалення засобів виробництва, раціонального
розміщення продуктивних сил, поліпшення міжрайонних пропорцій розвитку
народного господарства. Разом з тим у Програмі «Вугілля України» цій проблемі
уваги не приділяється.
Змінюваність кадрів унаслідок звільнення працівників певною мірою є
закономірним процесом. Певна частина робітників іде на пенсію по старості, за
станом здоров'я; молоді робітники призовного віку ідуть в армію. Велика
кількість висувається на керівну господарську роботу. Такий рух кадрів у
народному господарстві за основними напрямками носить планомірний хара