РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріал досліджень
Стадо овець племзаводу “Червоний чабан” Каланчацького району Херсонської
області має найкраще поголів’я тварин таврійського типу асканійської
тонкорунної породи. Це унікальний генофонд мериносового вівчарства України. .
Територіально племзавод “Червоний чабан” належить до регіону Таврії, який став
основою широкого розвитку мериносового вівчарства України ще в минулому
столітті (1828-1830рр.) до створення асканійської тонкорунної породи овець
(1925-1934 роки). Враховуючи давні вівчарські традиції місцевого населення,
було розпочато роботи по створенню і удосконаленню асканійської тонкорунної
породи овець. В 1932 році за ініціативою М.Ф.Іванова радгосп “Червоний чабан”
перетворено в державне племінне вівчарське господарство. Починаючи з 1932 року,
у господарстві проводилася робота щодо покращення племінних і продуктивних
якостей поголів’я овець і в 1939 році в господарстві було створено
високопродуктивне стадо асканійських овець, які не поступалися племінними і
продуктивними якостями кращому на той час стаду овець інституту
“Асканія-Нова”.
У роки Великої Вітчизняної війни стадо овець було евакуйовано на Схід –спочатку
в Ростовську, а потім в Саратовську і Омську області (1941 – 1943 роки). З
евакуації повернулося лише 8 - баранів-плідників і 128 маток, які були передані
в інститут “Асканія-Нова” для відновлення асканійської тонкорунної породи
овець. Спеціалісти господартва приступили до формування вихідного поголів’я для
відновлення стада овець (1944-1945 рр.). У господарство “Червоний чабан”
надійшло 76 баранів-плідників асканійської тонкорунної породи із племзаводу
“Асканія-Нова” і 3553 ярки ставропольської і кавказької порід, в тому числі із
радгоспу “Советское руно” –2253 голови, “Иппатовский” – 700 і “Большевик” – 600
голів. Через 11 років у господарстві налічувалося 13.000 тис.
високопродуктивних овець, що відповідали породним вимогам. У 1956 році
спеціальна державна комісія апробувала стадо овець і віднесла його до окремого
заводського типу асканійської тонкорунної породи. Племрадгосп “Червоний чабан”
став племінним заводом. У племзаводі визначився новий напрямок селекції
асканійських тонкорунних овець, який полягав у наданні переваг тваринам з
більшим відсотком виходу чистого волокна та кращими якостями вовни на основі
внутрішньопопуляційних можливостей шляхом створення і використання та
удосконалення нових ліній (1955-1980рр.) заводського стада овець. Три заводські
лінії баранів 40, 49 і 311 були апробовані в 1966 році, лінія барана 100 – в
1979 році чисельність стада зросла до 23,5 тис. голів.
У 1981-1990 роки розпочалася нова ера у вівчарському господарстві - формування
імпортного поголів’я баранів-плідників породи австралійський меринос для
поліпшення якісних і кількісних показників вовнової продуктивності овець
асканійської тонкорунної породи. У господарство надійшло 29 баранів породи
австралійський меринос, в т.ч. 13 голів з племінного стада “Анама”, 5 голів з
стада “Кунонг”, 4-“Хеддонг Ріг”, 2-“Поркс”, 2-“Віллігольче” 1–“Вонга”,
1-“Воллінар”, 1-“Кепніді”. Комплексний рівень баранів був невисоким.
Барани-плідники мали в основному білий і світлий колір жиропоту і добре
виражену звивистість вовни. Проведене схрещування всіх маток асканійської
тонкорунної породи племзаводу “Червоний чабан” з баранами австралійський
меринос та здійснення кропіткої селекції серед одержаного поголів’я сприяло
тому, що значно поліпшилися якісні властивості вовни, особливо стала помітною
чітка звивистість вовни, зросла питома вага тварин з білим кольором жиропоту,
вихід чистого волокна в середньому по стаду досяг рівня 50 %. Настриг чистої
вовни варіював в межах 3,2-3,3 кг, а максимальний 3,54 кг (на вівцю, що була на
початок року). Чітка орієнтація відносно цілей використання овець
австралійських мериносів та ефективне поєднання селекції і схрещування в
процесі робіт щодо досягнення передбачених цілей сприяли успішному створенню
таврійського типу асканійських тонкорунних овець, який був апробований
державною комісією і затверджений Мінагропромом України у 1993 році і
підтверджено що найкраще стадо таврійського типу має племзавод “Червоний
чабан”. Це господарство визнано племінним репродуктором і селекційним центром
таврійського типу асканійських тонкорунних овець. Разом з новим селекційним
досягненням затверджено дві лінії баранів №7.67 і 8.31.
Якісні властивості вовни, що визначають цінність мериносів і реалізаційну ціну
сировини на внутрішньому і зовнішньому ринках продукції овець, включають цілий
комплекс селекційно значущих характеристик. До числа першочергових якісних
ознак мериносової вовни належить жиропіт, який є основним елементом руна, що
захищає вовну від негативного впливу середовища. Серед провідних якісних
показників, що характеризують вовну визначальне місце займає і колір жиропоту.
Особливо цінують білий жиропіт, тому що він найкраще захищає натуральні
властивості вовни в процесі її виробництва, оцінки і первинної переробки. Колір
жиропоту від бажаного білого і світлого до менш сприятливого кремового і
небажаного жовтого та інших несвітлих відтінків залежить від чисельних
факторів. В цьому аспекті останнім часом значну увагу почали звертати на
показники вмісту жиру у вовні, характеристики поту, вміст мінеральних
компонентів поту в руні, лужність, відношення піт:жир, забрудненність вовнового
покриву рослинними та мінеральними домішками. Особливості вовнового покриву
таврійських мериносів в такому плані практи
- Київ+380960830922