РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА З ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ЕМІГРАЦІЙНОЇ ПРОЗИ
2.1. Теоретичне обґрунтування методики вивчення української еміграційної прози
в старших класах
Методика вивчення української еміграційної прози являє собою систему
взаємопов’язаних методів, прийомів і форм навчання, що сприяє усвідомленню
старшокласниками специфічних особливостей, властивих творам української
діаспори, формуванню поняття про український літературний процес в еміграції,
осмисленню та усвідомленню школярами національних та загальнолюдських
цінностей, які несуть у собі прозові твори українських письменників-емігрантів,
морально-етичному зростанню учнів, вихованню національно свідомого
громадянина.
Виходячи з того, що «кожний урок має бути ланкою в системі уроків, доповнювати,
розвивати, продовжувати їх і водночас не дублювати попередніх» [170; 39],
ефективність функціонування запропонованої методичної системи забезпечується
взаємозв’язками і взаємообумовленістю всіх її складових частин.
Створена методика ґрунтується на екзистенційно-діалогічній концепції вивчення
літератури в школі і спрямована на саморозвиток кожного учня в умовах
колективної, парної та індивідуальної роботи.
Розробка методики потребувала:
окреслення обсягу теоретичного матеріалу, необхідного для опанування учнями
еміграційної прози, художніх творів письменників-емігрантів;
визначення ефективних методів, прийомів і форм роботи (з огляду на специфіку
еміграційної прози), спрямованих на глибоке осягнення старшокласниками її
художньої своєрідності та значення;
з’ясування психолого-педагогічних чинників, урахування яких допомагає створити
належну навчальну мотивацію;
створення дидактичних матеріалів, застосування яких допомагатиме опрацюванню
художніх творів;
перевірки ефективності та визначення перспектив створеної методики.
Запропонована методика ґрунтується на філософії екзистенціалізму, у центрі
уваги якої стоїть людина, її внутрішній світ, її моральна позиція (М. Бердяєв
[17], М. Гайдеггер [192], А. Камю [73], Ж.-П. Сартр [156]), ураховує результати
досліджень учених про особливості української еміграційної прози (наявність рис
модернізму, проблемно-тематичної свободи, мотиву невід’ємності від рідної
землі, реінтерпретації національного образу світу).
Методична система враховує також здобутки літературознавців в обґрунтуванні
психоаналітичного підходу, доцільності аналізу неоміфопоетичних образів,
урахування читацької рецепції (розд. 1.1), висновки, зроблені психологами
стосовно особливостей формування духовних потреб і мотивів навчальної
діяльності в юнацький період, особливостей сприйняття старшокласниками творів
мистецтва (розд. 1.2).
Запропонована методика акцентує увагу на принципах моделювання навчальної
діяльності учнів, що обґрунтовані в працях дидактів (В. Онищук [124],
Ю. Бабанський [6], А. Хуторськой [198], психологів (Д. Узнадзе [174],
С. Подмазін [135]).
Підґрунтям методики вивчення української еміграційної прози є дослідження
вчених, де класифіковано методи, прийоми та види навчальної діяльності
(М. Кудряшов [91]); доведено доцільність упровадження екзистенційно-діалогічної
концепції викладання української літератури в старшій школі (Г. Токмань [171]);
визначено шляхи створення проблемних ситуацій (В. Водовозов [33], М. Рибникова
[149], Т. Бугайко [27], Є. Пасічник [129], Н. Волошина [116]); умотивовано
застосування прийомів проблемної лекції (З. Шевченко [205]), шкільної лекції із
залученням до співпраці учнів-асистентів (С. Кульневич [92]), рольової гри
(У. Гербер [215]), активізацію пізнавальної діяльності учнів шляхом
застосування різних за характером дидактичної мети завдань (А. Фасоля [182],
О. Слижук [159], В. Уліщенко [178]).
В основі методичної системи вивчення української еміграційної прози в старших
класах загальноосвітньої школи лежать такі принципи:
1. Загальнодидактичні (науковості, доступності, систематичності та
послідовності, перспективності, активності, зв’язку навчання з життям,
урахування індивідуальних можливостей учнів та інші).
2. Методичні, серед яких основоположними для системи є принципи етнокультурного
підходу до вивчення твору, пріоритету загальнолюдських цінностей, осмислення
національної специфіки мистецького явища.
3. Специфічні для вивчення української еміграційної прози принципи, до яких
можна віднести:
принцип контекстного розгляду творів української еміграційної прози (дає
можливість усвідомити місце творів еміграційної прози, що вивчаються в старших
класах, у контексті творчості митців, а також у контексті українського
еміграційного літературного процесу);
принцип урахування етнопсихологічних факторів (відіграє велику роль у
з’ясуванні специфіки творчості в умовах еміграції, позаяк ці фактори мали вплив
на творчість українських письменників-емігрантів);
принцип урахування філософських понять під час викладання української
еміграційної прози (уявлення про популярні на Заході напрями філософської
думки, що мали певний вплив на творчість українських прозаїків-емігрантів,
допоможе глибше сприйняти художні твори);
принцип інтегрованості (має виявлятися у використанні міжпредметних зв’язків
під час актуалізації знань, набутих на уроках зарубіжної літератури, історії).
Методична система передбачає певний обсяг інформаційного забезпечення навчання,
складовими елементами якого є прозові художні твори, написані в еміграції;
літературознавчі та філософські поняття, які слід знати для розуміння
мистецької спадщини письменників українського зарубіжжя; літературознавчі
джерела, необхідні для аналізу еміграційно
- Київ+380960830922