РОЗДІЛ 2
Передумови і чинники формування системи безпеки і співробітництва в регіоні
Балтійського моря
2.1. Геополітичне розташування регіону Балтійського моря
Починаючи з ХІІІ століття Балтійське море було зоною конфлікту між Сходом і
Заходом. Конфлікти мали своїм корінням різні економічні і військові інтереси не
тільки прибережних країн, але й зовнішніх сил. З геополітичної точки зору, на
думку А. Пухелойнена, балтійська історія останніх п’яти століть була позначена
протиборством двох геополітичних течій. По-перше, балтійські держави намагались
закрити Датські протоки і зробити Балтійське море mare clausum, закритим морем,
для того щоб збільшити свій вплив у регіоні. По-друге, західноєвропейські
морські держави прагнули тримати Датські протоки відкритими для того, щоб
перетворити Балтійське море у mare liberum, відкрите море, і розширити свою
присутність на його просторах. Вони мали на меті забезпечити власну свободу
руху з та до Балтійського моря та заборонити прохід для своїх опонентів [112,
c. 43].
З ХІІ по ХVІ століття Швеція, Данія і Ганзейська Ліга контролювали морський рух
на всьому просторі Балтійського моря, а також доступ до нього. Ганзейські міста
намагалися зробити Балтику mare clausum. У другій половині ХV століття Росія
боролася з Ганзейською Лігою, при чому інтереси Росії співпадали з інтересами
Голландії, обидві намагались перетворити Балтійське море у mare liberum -
вільну торгівельну зону. Протягом XVII cтоліття ситуацію на морі контролювала
Голландія. Росія володіла гегемонією на Балтиці у XVIII – першій половині XIX
століття. В другій половині ХІХ ст. на арену виходить Німеччина і контролює
море до початку Першої світової війни, намагаючись зробити його mare clausum. У
міжвоєнний період Німеччина та Радянський Союз - прибічники ідеї mare clausum -
конкурували в регіоні в умовах послаблення інтересів і позицій Великобританії.
З кінця Другої світової війни і до 1990-років Радянський Союз був лідером на
Балтійському морі. Хоча на балтійській арені з’явився новий актор - США, який
через НАТО мав свої стратегічні інтереси в регіоні. США чинили противагу
радянській політиці mare clausum і взяли на себе роль Німеччині у стримуванні
радянського/російського впливу. Балтійський регіон став частиною
північноєвропейського балансу сил у якості північної частини кордону між
сферами впливу НАТО та ОВД. З розвитком військово-повітряних сил і ракетних
технологій Балтійське море приєднали до стратегічного району, що складався з
Кольського півострову і Північної Норвегії [112, c. 43-44].
Таким чином, аналіз геополітичної ролі регіону Балтійського моря в історичній
ретроспективі дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, основні
геополітичні зміни в Балтійському регіоні були тісно пов’язані з розпадом або
занепадом великих держав. По-друге, до ХХ ст. геополітичні інтереси прибережних
та інших держав в регіоні мали переважно економічний характер. В ХХ ст. до
закінчення холодної війни воєнні міркування мали домінуючий вплив на
геополітику Балтики. В 1990-рр. та на початку ХХІ ст. все більшого значення
набуває економічна діяльність. По-третє, морські держави протягом всієї історії
грали важливу роль, але контроль над Балтійським морем базувався головним чином
на контролі його берегів. Центральна роль Датських проток як воріт до
Балтійського моря та фактору, що визначав його закритість або відкритість,
зменшилась, але у воєнному контексті протоки зберігають своє геостратегічне
значення. Тим не менш, жодна з держав не наважується змінити їх статус як воріт
до mare liberum.
Історія свідчить, що найважливішим географічним центром, що здійснював вплив на
політику держав регіону та позарегіональних великих держав, є Балтійське море
як важливий транспортний шлях, що в залежності від історичного періоду набував
переважно економічного або воєнного значення.
Регіон Балтійського моря являє собою геополітичний регіон і є частиною
геостратегічного Північноатлантичного регіону (ПАР). ПАР, незважаючи на своє
периферійне розташування, традиційно грає провідну роль у „великій політиці”.
Це пояснюється перш за все його важливим стратегічним місцезнаходженням. ПАР є
транзитним районом між Європою, з одного боку, і Північною Америкою, з іншого.
Практично всі великі держави: США і Канада (на заході), Великобританія і
Німеччина (на південному заході і півдні), Росія (на північному сході) ніби
оточують цей регіон, а в центрі ПАР знаходяться країни Північної Європи (Данія,
Ісландія, Норвегія, Швеція, Фінляндія), котрі розташовані на Скандинавському і
Ютландському півостровах і на суміжних островах [135, с . 29].
В цілому спостерігається відносне зниження значущості ПАР. Це відбулось через
припинення воєнно-політичного протистояння США/НАТО – СРСР/ОВД (змагання в
гонці озброєнь ВМС між СРСР і США було центральним елементом холодної війни з
початку 1960-х і до кінця 1980-х років), а також завдяки зростанню впливу інших
геостратегічних суб’єктів, перш за все Азіатсько-Тихоокеанського регіону і
регіону Південно-Східної Азії [135, с. 30].
Розпад біполярної системи міжнародних відносин призвів до змін геополітичної
конфігурації на Півночі Європи. Важливими передумовами таких змін стало
виникнення трьох нових незалежних держав у Східній Прибалтиці – Естонії, Латвії
і Литви, та - як наслідок цього - нові просторові межі Росії в регіоні
Балтійського моря. „Стиснення” геополітичного простору бувшої наддержави і
підрив її геополітичного статусу призвели до виникнення певної зони
напруженості в східній частині регіону Балтійського моря
Росія втратила морські бази в містах Палдіськ, Таллінн, Рига, Лієпая і
Клайпеда. Прибалтійський субрег
- Київ+380960830922