РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ОСОБИСТІСНИХ
ЯКОСТЕЙ ГІМНАЗИСТІВ ЯК МАЙБУТНІХ СХОДОЗНАВЦІВ
2.1 Концептуальні та методичні засади емпіричного вивчення професійно важливих
якостей особистості старшокласників як майбутніх сходознавців
В даному підрозділі наводяться вихідні положення, на які ми спиралися при
розробці теоретичної моделі особистісного підходу в допрофесійній підготовці
майбутніх сходознавців, а також формулюється концептуальна схема згаданого
підходу.
Характерною ознакою останнього десятиріччя нашої історії є надбання Україною
статусу відповідального учасника (суб’єкта) діалогу між Сходом і Заходом
водночас у його цивілізаційному та культурному аспектах [11]. Здійснення
Україною такої відповідальної ролі обмежується і стримується тим, що зі смертю
А.Ю.Кримського та ліквідацією його наукової школи фундаментальних досліджень з
орієнталістики не велося. Це відбивалося відповідним чином і на рівні
підготовки кадрів. Так, у 60-80-ті роки минулого століття в середній ланці
освіти України існувала лише одна спеціалізована школа-інтернат, де вивчалася
китайська мова. Саме цей навчальний заклад постав основою для створення
Гімназії східних мов № 1 та Інституту східної лінгвістики і права. Нині це не
єдиний в Україні навчальний заклад, де готуються кадри орієнталістики. Наукові
кадри у цій сфері готують у КНУ ім. Т.Г.Шевченка, Лінгвістичному університеті
та ін. Але саме у згаданому вище навчальному закладі здійснюється зв’язок між
середньою та вищою освітою.
Природно, що розвиток цього нового напряму освіти стикається із неабиякими
труднощами. Однією з них, як зазначає ректор Київського інституту східної
лінгвістики і права Г.П.Балабанова, є брак навчальних програм, підручників та
ефективних методик викладання східних мов [11]. Річ у тому, що викладання
східних мов має свою специфіку порівняно з традиційним викладанням
західноєвропейських мов у школі: вивчаючи східну мову, учень стикається з
культурою, докорінно відмінною від рідної для нього європейської. Це породжує
значні труднощі як педагогічного, так і психологічного плану.
З огляду на значну складність підготовки за сходознавчим профілем і високі
вимоги до особистості учня, який цю підготовку здобуває, необхідна мобілізація
всіх резервів особистості. Одним з факторів цього є емоційне ставлення учнів до
предмета навчальної (а згодом професійної) діяльності. Досить часто молоді
люди, обираючи певний профіль навчання і згодом працюючи за професією даного
профілю, бачать у своїй роботі передусім засіб або інструмент досягнення
практичних цілей, не намагаючись при цьому засвоїти смислову сферу своєї
професійної діяльності. Тим самим вони позбавляють себе можливості
самовиражатися через діяльність, що веде до добре відомої у психології праці
проблемі відчуженості і супутнього їй стану апатії, нудьги, втоми, почуття
глибокого незадоволення власною працею [46]. Це не тільки знижує якість їхньої
праці, але й може привести до глибокого внутрішньоособистісного конфлікту.
Згідно з положенням Д.С’юпера про "конгруентність Я–концепції та професії",
найважливішою детермінантою професійного шляху є уявлення людини про свою
особистість. Людина шукає професію, у якій вона відповідатиме своїм уявленням
про себе, а входячи в професію, шукатиме здійснення цієї відповідності [205].
Щоб ця відповідність була досягнута, потрібно, щоб, по-перше, уявлення про себе
було адекватним, і по-друге, щоб також адекватним і досить повним було уявлення
про обрану професію. Для виконання такої умови необхідно звернути увагу на
процес історичного становлення професії, якою оволодівають учні. Для
вітчизняної орієнталістики цей багатовимірний процес втілений у творчості таких
особистостей, як А.Ю.Кримський, І.Ю.Крачковський та ін. Аналіз їх життєвого
шляху із застосуванням методу історико-психологічної реконструкції дозволив нам
визначити ті спонуки й особистісні якості, які сприяли їх професійним
досягненням. Здійснення історико-психологічного аналізу життя та професійного
шляху видатних сходознавців дає допрофесійній підготовці за сходознавчим
профілем додаткове підґрунтя; викладачі отримують збагачений дидактичний
матеріал; студенти й учні – узагальнену науково обґрунтовану інформацію щодо
професійно значущих якостей, можливість створити для себе більш зрозумілий,
"людяний" образ тих людей, що мають бути взірцем їх професійного становлення.
Якщо виділяти в структурі особистості ціннісно-мотиваційну домінанту й
інструментальні властивості, то і відповідність професії уявленню про власну
особистість може реалізуватися на ціннісно-смисловому та інструментальному
рівнях. Як зазначає Г.О.Балл, групі споріднених професій відповідає провідна
для неї цілісна особистісна якість; ядром такої якості, духовним стрижнем
особистості є певна ціннісно-мотиваційна домінанта [12]. Ми вважаємо, що
подібно до того як для особистості вченого ця домінанта полягає в спрямованості
на пошук істини, інженера – в прагненні створити досконалий технічний об’єкт,
для особистості сходознавця вона полягає у сприянні встановленню взаємодії між
цивілізаціями і культурами – його рідною культурою і тією, мову якої він вивчає
(сама мова, вірніше володіння нею, при цьому потрапляє до "інструментальної
сфери" особистості). Власне, йдеться про міжособистісну та міжкультурну
діалогічну взаємодію. Як показує історія сходознавства (та історія взаємодій
між Західними і Східними цивілізаціями), ця взаємодія може реалізувати різні
підходи до розбудови суспільних відносин. Найбільш поширеними підходами є
авторитарний і ліберальний; їм протистоїть гуманіст
- Київ+380960830922