РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи досліджень
Дослідження проводили на Ерастівській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН в 2000-2002 рр. Основними методоми досліджень були польові, лабораторно-польові та модельні досліди. Для наукового обґрунтування мети і реалізації визначених задач, узагальнення отриманих результатів експериментальної роботи нами використовувалися різні методи:
індукції - при розгляді різних наукових позицій на основі практичного досвіду та інтуїції;
методи синтезу - при групуванні, класифікації та узагальненні багаторічного експериментального матеріалу і формуванні висновків;
метод гіпотез - при виборі напрямку досліджень, визначенні актуальності наукової роботи і розробці схем польових та модельних дослідів;
діалектичний метод - базувався на фенологічних даних і спостереженнях за динамікою росту та розвитку рослин досліджуваних культур, процесом формування рівня урожайності;
аналізу - для з'ясування рівня пристосованості рослин зернобобових культур до умов навколишнього середовища;
математичної статистики - при визначенні вірогідності та суттєвості впливу досліджуваних факторів на обрані об'єкти, встановленні точності проведення дослідів, визначенні прямих та зворотних корелятивних взаємозалежностей та взаємозв'язків між досліджуваними факторами.
Для більш детального вивчення процесів росту, розвитку рослин і формування рівня продуктивності зернобобовими культурами, зокрема, їх сортової реакції на досліджуванні фактори, виявлення існуючих тенденцій або закономірностей щодо зміни морфологічних ознак і елементів структури урожаю в залежності від заходів, що вивчалися, об'єктивного обґрунтування висновків і практичних рекомендацій виробництву в польових і модельних дослідах систематично проводилися наступні спостереження і дослідження:
Польові і лабораторні дослідження проводили згідно з загально- прийнятими методиками Б.А. Доспєхова [70], а також використовували методичні розробки Інституту зернового господарства УААН, основні положення яких загальноприйняті для зони.
Попередником досліджуваних культур була кукурудза на зерно, після збирання якої проводили дискування в два сліди на глибину 10-12 см, потім здійснювали оранку на глибину 20-25 см відповідно до схем дослідів вносили мінеральні добрива. Форми добрив - аміачна селітра (N - 30 %), грану-льований суперфосфат (Р2О5 - 19 %) і калійна сіль (К20 - 40 %), амофос. Сіяли зернобобові культури сівалкою СН-16 з міжряддями 15 см.
В польових дослідах площа посівних ділянок становила 100 м2, облікових - 25 м2, повторність 4-разова, в лабораторно-польових (модельних) - 1-2 м2, повторність 5-разова. Варіанти в польових дослідах розміщували в один-два яруси, послідовно. Сівбу проводили в оптимальні строки при настанні фізичної стиглості ґрунту. Норми висіву насіння культур визначали відповідно до схем дослідів. Сіяли насінням сортів, що включені до Держреєстру України: горох - Норд, Дамир 2 та Харківський янтарний, нут - Смачний і Колорит, чина Красноградська 7.
В дослідах вивчали:
вплив строків сівби на формування урожаю зерна гороху: через кожні 5 днів (з 5 березня по 10 травня);
вплив глибини загортання насіння нуту та чини на структуру урожаю: 2-3; 4-5; 6-7; 8-9; 10-11; 12-13 см;
ефективність застосування певних доз мінеральних добрив в поєднанні з інокуляцією насіння нуту ризобофітом різних штамів бульбочкових бактерій та без неї;
вплив рістрегулюючих речовин (гумісолу, фумару, емістиму С) на формування процеси росту та симбіотичного апарату у нуту та чини;
вплив густоти стояння рослин на продуктивність культур в залежності від норм висіву (встановлювалися відповідно до господарської придатності та маси 1000 насінин) та фону живлення:
> для гороху, млн схожих насінин /га - 1,0; 1,2; 1,4, на фоні - без добрив; P30; N30P30;
> для нуту, млн схожих насінин /га - 0,5; 0,7; 0,9 на фоні - без добрив; N8P32; N16P64;
> для чини, млн схожих насінин /га - 0,8; 1,0; 1,2 на фоні - без добрив; N8P32; N16P64;
використання рослинами нуту і чини продуктивної вологи грунту на формування урожаю зерна в залежності від норм висіву.
Насіння нуту і чини перед сівбою обробляли рістрегулюючими речовинами: емістимом С - комплекс ростових речовин, які продукує мікроміцет Cylindrocarpon magnusianum, виділений із ризосфери женьшеню; фумаром, це - 10% розчин диметилового ефіру амінофумарової кислоти в диметилсульфооксиді (ДМСО); гумісолом - рідина темно-коричневого кольору з високим вмістом гумінових кислот (витяжка з біогумусу) у відповідних дозах; в контролі насіння обробляли водою.
Інокуляцію насіння нуту в день сівби проводили виробничими штамами бульбочкових бактерій (Rhizobium ciceri) 522 і 2110 з колекції Всеросійського НДІ сільськогосподарської мікробіології (еталонні, виробничі штами) та новими перспективними штамами (Н-12, Н-14, Н-17,
Н-18, Н-22, Н-27) бактерій, що виділені з бульбочок нуту в Південному філіалі Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН за відповідними рекомендаціями.
Методи морфологічних та аналітичних досліджень загальноприйняті:
* фенологічні спостереження - відмічали початок (10 % рослин) і повне (>75 % рослин) настання фаз розвитку: сходи, гілкування, бутонізація, цвітіння, плодоутворення, воскова стиглість, повна стиглість зерна;
* наростання вегетативної маси рослин визначали на основних етапах органогенезу шляхом відбору проб в двох несуміжних повтореннях з 0,33 погонного метра, і визначали масу сирих рослин та їх морфологічну будову ;
* густоту посіву визначали відповідно до схеми дослідів;
* морфофізіологічні дослідження здійснювали за методикою Ф.М. Ку-перман [27];
* площу листової поверхні у відібраних зразків визначали методом "висічок" за А.А. Ничипоровичем та ін. [154];
* вміст хлорофілу в листях визначали на спектрофотометрі з довжиною хвилі 665-649 нм, за методичними рекомендаціями Шлика А. А.;
* кількість та мас