РОЗДІЛ 2
ЕТИКА ЗМІ ЯК ФАКТОР ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В
ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ
2.1. Етичні медіа-стандарти на рівні міжнародних організацій
Всі міжнародні і регіональні документи, які стосуються журналістської етики, можна поділити на декілька груп. Це декларації і хартії, які тільки декларують і пропагують, а не конкретизують етичні норми та принципи; також це етичні кодекси та принципи, які чітко пояснюють, як діяти журналістові в тій чи іншій ситуації[78,13].
Декларація принципів поведінки журналіста була прийнята на II Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів у Бордо 25-28 квітня 1954 року; зміни внесені на XVIII Всесвітньому конгресі МФЖ у Хельсінкі 2-6 червня 1986 року. Міжнародна декларація проголошена як стандарт професійної поведінки журналістів щодо придбання, передачі, поширення і коментування інформації та опису подій.
"1. Повага до правди і права суспільства знати правду - першочерговий обов'язок журналіста.
2. Здійснюючи професійну діяльність, журналіст зобов'язаний відстоювати принцип свободи при чесному зборі і публікації інформації і права на чесний коментар і критику.
3. Журналіст зобов'язаний оперувати тільки тією інформацією, джерело якої йому відоме. Журналіст не повинен зневажати важливою інформацією або фальсифікувати документи.
4. Одержуючи інформацію, фотографії і документи, журналіст повинен використовувати тільки чесні методи.
5. Журналіст повинен зробити все можливе для виправлення або спростування інформації, що може завдати серйозних збитків.
6. Журналіст зобов'язаний дотримуватися професійної таємниці і не розголошувати джерело інформації.
7. Журналіст повинен усвідомлювати ту небезпеку, що криє в собі заклик до дискримінації, поширений через ЗМІ, і повинен зробити все можливе для того, щоб уникнути навіть мимовільного стимулювання дискримінації на основі раси, статі, сексуальної орієнтації, мови, релігії, політичних або інших поглядів, національного і соціального походження.
8. Журналіст повинен вважати серйозними професійними порушеннями:
- плагіат;
- навмисне перекручування фактів;
- обмову, образу, необгрунтоване обвинувачення;
- одержання хабаря в будь-якій формі за публікацію (непублікацію) того або іншого матеріалу.
9. Журналіст, гідний цього високого звання, вважає своїм обов'язком сумлінно виконувати вищевикладені принципи. Діючи в рамках законодавства своєї країни, журналіст при вирішенні професійних питань визнає тільки юрисдикцію колег, у тому числі й у випадку втручання в такі питання уряду або інших відповідальних осіб." [78,15].
Професійні етичні кодекси створені багатьма міжнародними організаціями. У 1936 році такий кодекс був прийнятий на VII Конгресі Міжнародної федерації журналістів (IFJ) в Бордо. У 1952 році на Генеральній Асамблеї ЮНЕСКО був представлений проект міжнародного кодексу етичних норм для працівників сфери інформації, а в 1996 році Спілка професійних журналістів (SPJ) створила свій власний кодекс етичних норм[79,23].
Кодекс 1936 року починається з маленької преамбули, де сказано: "Будь-який журналіст, чи то репортер, чи коментатор, повинен постійно пам'ятати, що його вплив - добрий чи поганий - збільшується з числом його читачів" [79,13]
Сумлінність
Журналіст не повинен вдаватися до нечесних методів одержання інформації.
Відповідальність
Журналіст повинен відповідати за всі матеріали, які він публікує.
Достовірність
Журналіст може утриматися від публікації достовірної інформації, але за жодних умов не повинен публікувати інформацію, про хибність якої йому відомо заздалегідь.
Повага до фактів
Журналіст не повинен спотворювати суті подій, які описує, або інформації, яку одержує. Він також не повинен змінювати тексти наявних у його розпорядженні документів.
Повага до людей
Передаючи інформацію судового характеру, журналіст не повинен обвинувачувати ту чи іншу людину, не маючи достатніх підстав; він також не повинен її обмовляти.
Чесність
Журналіст не повинен вдаватися до плагіату. Він повинен посилатися на своїх колег, цитуючи їх письмово або усно.
Незалежність
Журналіст повинен цілком присвятити себе роботі лише в одній газеті і не чинити нічого, що могло б завдати їй збитків. Він повинен зберігати почуття моральної відповідальності і не брати на себе завдань, виконання яких йшло б всупереч з його совістю.
Гідність
Журналіст не повинен ставати на службу інтересам уряду або приватної особи, не повідомляючи про це читачів або одержуючи за це винагороду. Він також не повинен писати статті на комерційній основі.
Обережність
Журналіст повинен дотримуватися обережності в питаннях державних або приватних інтересів, довірених йому. В разі потреби він має право апелювати до професійної відповідальності за дотримання таємниці.
Солідарність
Журналіст не повинен завдавати шкоди своїм колегам. Він повинен діяти в повній відповідності з законами колективної солідарності, встановленими в інтересах професії[79,23].
Текст проекту такого кодексу ООН містить положення, які стосуються свободи інформації, як одного з основних прав людини, а також достовірності й точності інформації, недопущення викривлення фактів, відмови від отримання власної винагороди чи задоволення приватних інтересів всупереч суспільним, засудження наклепу та образ, необгрунтованих звинувачень і плагіату, спростування хибних чи шкідливих повідомлень, права на відповідь, чесності і справедливості по відношенню до суспільства, поваги до права приватного життя, професійної таємниці і т.д. Спеціальне положення відноситься до питання про обов'язки осіб, які випускають у світ інформацію і коментарі, що стосуються зарубіжних країн. В ньому відмічається, що журналіст повинен добре знати країну, щоб написати про неї точно і справедливо. В іншій статті