РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика дослідження та клінічні методи обстеження
Робота виконана на кафедрі загальної практики - сімейної медицини Української медичної стоматологічної академії, клінічною базою якої є ревматологічне відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського та 2-а міська клінічна лікарня м. Полтави.
Обстежено 120 хворих на ревматоїдний артрит та 20 "практично здорових осіб", які не пред'являли скарг та на момент обстеження у них були відсутні хронічні та гострі захворювання, результати лабораторних та інструментальних досліджень не відрізнялись від загальноприйнятих норм. Обстеження пацієнтів проводилось на базі Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського та центральної науково-дослідної лабораторії УМСА і включав комплекс клінічних, інструментальних та лабораторних методів дослідження.
Відповідно до поставлених завдань обстежені були розподілені на наступні групи:
І група - контрольна, яка включала 20 "практично здорових осіб".
ІІ група - 26 хворих на ревматоїдний артрит без ураження серця.
ІІІ група - включала 23 хворих, які отримували традиційну терапію, до складу якої входили месулід по 100 мг через 12 годин на добу, метотрексат 7,5 мг на тиждень (1-й день-5 мг, 2-й день-2,5 мг), фолієва кислота по 0,001 г через 8 годин в дні прийому метотрексату, преднізолон 10 мг на добу коротким курсом з наступною поступовою відміною або місцево у вигляді периартикулярних ін'єкцій дипроспану.
ІV група - 23 хворих на РА, які додатково до традиційної терапії, приймали ентеросгель по 10 мл через 8 годин - 10 днів, повторний курс - через 2 тижні.
V група - 24 хворих на РА, яким додатково до традиційної терапії вводився циклоферон в дозі 250 мг (12,5% розчину 2,0 мл) внутрішньом'язево 1 раз на добу за схемою ( в 1, 2, 4, 6, 8, 10 день), загальна доза на курс лікування 1,5 г. Повторні курси проводились через 2 тижні, загалом хворі отримували по 4 курси терапії циклофероном протягом 3 місяців.
VІ група - 24 хворих на РА, які отримували традиційну терапію із включенням циклоферону та ентеросгелю за вищевказаними схемами лікування.
Діагноз РА встановлювали на підставі уніфікованих діагностичних критеріїв Американської ревматологічної асоціації (АРА, 1987), що включає наявність вранішньої скутості не менше 1 години, артриту трьох чи більшої кількості суглобів, артриту суглобів кисті, наявність ревматоїдних вузликів, ревматоїдного фактору та рентгенологічних змін. Діагноз встановлювали за наявності 4-х із 7 вказаних критеріїв [181]. В процесі динамічного спостереження за хворими діагноз підтверджували. У всіх хворих проведений ретельний збір анамнезу, об'єктивного (опитування, пальпація, перкусія, аускультація) та ЕКГ обстеження. Особлива увага зверталась на наявність або відсутність головних клінічних ознак (анамнез, скарги) ураження серцево-судинної системи.
Клінічними ознаками ушкодження серця у хворих на РА вважали скарги хворих на: тривалий больовий синдром у грудній клітці, що має давлячий, ниючий характер, провокується фізичним навантаженням; серцебиття, аритмію, нестачу повітря, задишку, загальну слабкость. Перкуторно - розширення меж відносної та абсолютної серцевої тупості в залежності від розвитку вад серця. Аускультативно: послаблення тонів, систолічний шум, шум тертя перикарду.
Для оцінки функціональної здатності суглобів визначали суглобовий індекс (за Richi, 1968). Болісність суглобів шийного відділу хребта, кульшових, таранно-п'яточних і передплюсневих суглобів визначали під час пасивних рухів в них, а решти суглобів - під час помірного натискування на них. Болючість оцінювали за трьохбальною шкалою: 0 балів - відсутність болю; 1 бал - хворий вказує на наявність болю; 2 бали - вказує на біль і морщиться від болю; 3 бали - відсмикує суглоб. Складається сума в балах після обстеження 26 суглобів (п'ясно-фалангові, проксимальні міжфалангові і плюсневі розглядаються, як один суглоб, а для парних суглобів (скронево-щелепні, грудинно-ключичні) брали сумарну оцінку для кожної пари. Кількість запалених суглобів визначали за їх болючістю та припухлістю [126].
Функціональний тест Лі визначали за допомогою спеціального опитувальника, в якому міститься 17 запитань, що стосуються переважно можливості самообслуговування хворого. Оцінку відповідей виражали в балах: 0 балів - хворий легко, без труднощів виконує завдання; 1 бал - виконує з утрудненням через слабкість або скутість; 2 бали - не може виконувати завдання. Оцінювали відповідь на кожне запитання і визначалась загальна сума [138].
Функціональний індекс визначали за Стенфордською анкетою оцінки здоров'я, яка дає можливість проводити як оцінку функції суглобів, так і вивчати їх резервні можливості. Хворий, оцінюючи дії повсякденного життя, аналізує ряд категорій (одягання, ходьба, особиста гігієна, сила кисті, користування транспортом, спритність). При цьому 1 бал відповідає можливостям виконанням завдань без утруднень; 2 бали - з невеликими утрудненнями; 3 бали - з великим утрудненням; 4 бали - не може виконати. Визначали загальну кількість балів [214].
2.2. Інструментальні методи дослідження
Для вивчення структурно-функціонального стану різних відділів серця усім обстежуваним проводили ехокардіографічне дослідження в В- та М-режимах на апараті "SIM-5000 plus" секторальним датчиком 3,5 МГц. При цьому оцінювали такі морфо-функціональні параметри серця: кінцево-діастолічний розмір лівого шлуночка (КДР) - на рівні зубців Q чи R синхронно записаної ЕКГ; кінцево-систолічний розмір лівого шлуночка (КСР) - у місці найбільшого зближення задньої стінки та міжшлуночкової перегородки, діаметр лівого передсердя. Розраховувалися показники внутрішньосерцевої гемодинаміки: кінцево-діастолічний (КДО) і кінцево-систолічний (КСО) об'єми лівого шлуночка, ударний об'єм (УО), фракція вигнання (ФВ), ступінь укорочення передньозаднього розміру лівого шлуночку під час систоли (?S).