РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Збір гідробіологічного матеріалу проводили у різні вегетаційні сезони протягом 1995-2002 рр. в літоралі верхів'я Каховського водосховища. До верхів'я водосховища належать унікальні заплавні водойми, які зберегли особливості зональних природних біоценозів, свою флористичну, ценотичну і фауністичну розмаїтість. Досліджені водойми представлені затоками, протоками, штучними водоймами різного генезису (оз. Закітня та гребний канал), малою р. Мокрою Московкою та оз. Осокоровим (рис. 2.1). Остання водойма розташована на території Національного заповідника - о. Хортиця і являється еталонною для регіону в цілому. Всього відібрано та оброблено 392 проби макрозообентосу, виготовлено близько 150 постійних мікропрепаратів.
Для оцінки стану та вивчення гідробіологічних процесів у забруднених ділянках верхів'я водосховища нами було досліджено якісний та кількісний склад угруповань макрозообентосу, структурні характеристики ценозів.
Під час відбору матеріалу було використано трубчатий дночерпак [81-82] (із площею захвату 0,004 м2) та гідробіологічні сачки-скребки (діаметр обруча сачка-скребка - 20-25 см) якими більш зручніше відбирати проби на мілководних ділянках водосховища на глибині до 1,0-1,5 м. На кожній станції відбирали по дві проби штанговим черпаком та одну пробу гідробіологічним сачком-скребком.
При промивці проб макрозообентосу використовували систему сит із дрібною сіткою (діаметр ячеї 40 мкм) або планктонні сітки з млинового гасу (№19-23). Піщаний грунт збовтували і вода із зависсю багаторазово промивалась крізь сито (млиновий гас №34-38). Промитий від залишків ґрунту відібраний матеріал фіксували 4% розчином формальдегіду, в деяких випадках (при вивченні ракоподібних, черевоногих і двостулкових молюсків) - 700 розчином етилового спирту з доповненням 4% розчину формальдегіду.
Рис. 2.1 Карта-схема досліджених водойм верхів'я Каховського водосховища:
1 - р. Мокра Московка;
2 - озероподібне плесо;
3 - протоки;
4 - Балабинська затока;
5 - гребний канал;
6 - озеро Закітня;
7 - озеро Осокорове
Також використовували інші фіксатори, але у всіх випадках фіксатору повинно бути більше в 10 разів ніж донних безхребетних, яких фіксують. Зафіксований матеріал зберігали у темряві, бо тимчасове прибування деяких безхребетних макрозообентосу на світлі призводить до зникнення їх пігментації (наприклад у олігохет).
Камеральну обробку матеріалу проводили в лабораторних умовах, де виконували розбір організмів макрозообентосу за типами, класами, порядками, тощо. Розбір донних безхребетних виконували пінцетом. Якщо проба містила значну кількість рослинних залишків, то донних безхребетних вилучали методом флотації, використовуючи насичений розчин хлориду натрію. Пробу з організмами частинами поміщали до насиченого розчину солі соляної кислоти, а потім безхребетних, які підіймались до поверхні відбирали сіточкою. Після чого грунт розбирали звичайним способом, так як молюски та заплутані у рослинних залишках олігохети не підіймалися на поверхню.
Подальша обробка проб здійснювалась в лабораторних умовах із використанням камери Богорова. Попередня ідентифікація організмів проводилась з використанням мікроскопу МБС-9. При цьому здійснювався кількісний облік і визначення до виду крупних форм. Кінцеве визначення всіх зустрінутих в пробах представників макрозообентосу виконано з використанням біологічного мікроскопу "Біолам Р-14" на фіксованому матеріалі.
Безхребетних із кожної таксономічної групи визначали до виду, вимірювали їх розміри та масу. Масу дрібних тварин визначали за формулами, а крупних (наприклад, олігохет, гамарид, личинок комах) - зважуванням на торсійних вагах (наважка не повинна перевищувати 1 г), або - на аналітичних вагах, після їх висушування фільтрувальним папером. У личинок водних комах (наприклад, комарів-дзвінців, одноденок, волохокрильців) для визначення стадії розвитку вимірювали ширину головної капсули. Чисельність та біомасу донних безхребетних перераховували на площу 1 м2 дна водойми.
При ідентифікації безхребетних до виду використано ряд довідникових посібників та визначників. Видова належність молюсків визначалась за В.І.Жадіним [46], В.В. Аністратенко [8], В.В.Аністратенко, О.Ю.Аністратенко [9], В.В. Аністратенко, А.П. Стадниченко [10],
А.П. Стадниченко [123-124], личинок комарів-дзвінців - за О.О.Черновським [144], личинок волохокрильців - за С.Г. Лєпневою [65-66], олігохет - за О.В.Чекановською [141], п'явок - за Е.І. Лукіним [68], мізид - за
Т.І. Комаровою [61], личинок бабок - за А.Н. Поповою [109], деяких твердокрилих - за А.М. Шатровським [145], Ф.А. Зайцевим [50]. Також при ідентифікації донних безхребетних використовували інші вітчизняні та зарубіжні визначники [21, 74, 89-92, 122, 143, 172-173].
Ідентифікацію черевоногих та двостулкових молюсків району дослідження було підтверджено доктором біологічних наук
В.В. Аністратенко (Інститут зоології НАН України, Київ), за що автор висловлює щиру вдячність.
Також для відбору проб макрозообентосу, спираючись на різноманітні пристрої відбору проб донних безхребетних [12, 132,149-150, 152-156, 159-161, 166, 168-169, 171], нами було розроблено два види дночерпаків, які дозволяють працювати на ґрунтах з різною щільністю (на мілководдях з глибинами 2,0-2,5 м, і на глибоководних ділянках водойм завдяки пристроям, що створюють підсилення для занурення циліндру з насадкою в грунт) [95, 98].
Мікропрепарати виготовляли за загальновідомою методикою [118]. Спочатку безхребетних витримували у 10% розчині їдкого калію (для мацерації тканини), потім їх промивали під проточною водою 15-30 хвилин. Далі, препарували безхребетних у воді (так як спирт швидко висихає), після чого відокремлені органи безхребетних проводили крізь послідовний ряд розчинів спирту (500, 600, 700, 800, 900, 960, абсолютний спирт), щоб уникнути зморщування
- Київ+380960830922