РОЗДІЛ 2.
ОВОЧЕВИЙ РИНОК ОДЕЩИНИ: ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ, СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
2.1. Передумови становлення овочевого ринку регіону
Залежність розвитку овочевого ринку від оточуючого середовища, де вагоме місце займають природно-кліматичні, економічні, техніко-технологічні, соціальні, демографічні та інші фактори, зумовлює здійснення відповідної характеристики регіону. При цьому варто особливу увагу приділяти попереднім умовам як таким, що сприяють чи стримують виробництво і збут овочевої продукції.
Поняття "регіон" (від лат. "regio" - область, район) традиційно використовують для позначення частини території країни за певними ознаками, зокрема економічними; адміністративно-територіальних одиниць; географічних найменувань [150, с. 286].
Згідно досліджень одеських вчених [64, 159-174] істотною особливістю регіону є множинність структурної організації - поліструктурність. Кожна складова має властивості самоорганізації, певну автономію й розвивається відповідно до властивих їй закономірностей. Водночас, перебуваючи в органічному взаємозв?язку одна з одною, взаємопроникаючи одна в одну, вони утворюють якісно нове явище - регіон. Даний висновок безпосередньо стосується Одещини, досить повна загальна характеристика якої наводиться нижче.
Одеська область розташована на крайньому південному заході України й межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями, а також з двома країнами: Молдовою та Румунією. Область займає територію Північно-Західного Причорномор?я від гирла ріки Дунай до Тилигульського лиману (морське узбережжя в межах області простягається в довжину на 300 км), а від моря на північ у глибину суші - на 200-250 км. Загальна площа території області становить 33,3 тис. кв. км (5,5 % території України) і співмірна з територією Молдови (33,4 тис. кв. км).
Головна особливість економіко-географічного розташуваня області - її приморське і прикордонне розміщення. Широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну і до значних річкових магістралей - Дунаю, Дону, Дніпра, Дністра - визначає її переваги і транспортні можливості. Ефективні морські шляхи (морські та річкові) дозволяють розширити економічні зв?язки області до Східної й Центральної Європи. Порт Одеса й інші порти області розташовані на перехресті інтенсивних морських та річкових транспортних міжнародних зв?язків, що й визначає їх величезний транспортно-розподільчий потенціал. Для становлення регіонального овочевого ринку транспортна мережа виступає загалом важливою передумовою.
На лівобережжі нижнього річища Дунаю і в долині між Килійським гирлом і Дністровським лиманом роташовані прісноводні озера Кагул, Ялпуг, Катлабух, Китай і солоні - Сасик, Алібей, Бурнас, Шагани, у східній частині - солоні лимани Хаджибейський, Куяльницький, відомі своїми цілющими грязями. Область належить до зони інтенсивного степового землеробства з розвиненим зрошенням, що сприяє розвитку овочівництва.
Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - у степовій зоні. У грунтовому покриві переважають звичайні й південні чорноземи. Середньорічна температура коливається від + 8,2? С на півночі, до +10,8? С на півдні. Тривалість вегетаційного періоду від 180 до 210 діб. Середньорічна кількість опадів - від 340 мм на півдні області до 460 мм на півночі. Загалом природні умови сприятливі для вирощування овочів та інших сільськогосподарських культур. Ці умови істотно впливають на регіональну спеціалізацію, а разом з особливостями сільського розселення - й на територіальну організацію сільськогосподарського виробництва, зокрема овочівництва.
Визначальною особливістю природно-ресурсного потенціалу області є наявність величезного й різноманітного рекреаційного потенціалу: сприятливого клімату, моря, лікувальних грязей і ропи лиманів, піщаних пляжів, мінеральних вод, історико-культурних цінностей. Вони приваблюють відпочиваючих та туристів, що в значній мірі збільшує попит на овочеву продукцію, сприяючи розвитку регіонального овочевого ринку.
В області 26 сільських районів, 18 міст (3,5 % міст України), у тому числі - 6 обласного, 12 - районного підпорядкування, 33 селища міського типу (3,6 % селищ міського типу України), 1143 сільських населених пунктів. Серед міст Одеської області переважають малі міста з населенням до 50 тис. жителів, у тому числі в 11 містах кількість жителів не перевищує 25 тис. осіб. Більшість міст області має слабку містотвірну базу, і їхній розвиток протягом останніх 15 - 20 років характеризується невеликою динамікою. Такий стан, з одного боку, дозволяє нарощувати виробництво овочевої продукції за рахунок сільського населення, а з другого - звужує попит на овочевому ринку через обмеженість чисельності міського населення.
Важливою передумовою розвитку овочевого ринку виступає наявна традиція населення щодо виробництва овочів. Вивчення статистичних матеріалів показує, що у виробництві овочевої продукції приймають участь державні та недержавні сільськогосподарські підприємства, а також господарські товариства, приватні підприємства, виробничі кооперативи, фермерські господарства, особисті господарства населення. При цьому асортимент виробленої продукції є досить широкий: капуста, огірки, помідори, буряки, морква, цибуля, часник, гарбузи столові, кабачки, перець солодкий і гіркий, петрушка, кріп, пастернак та інші.
Згідно статистичних даних [179, с. 47] (табл. 2.1), усі категорії господарств у 2003 р. збирали урожай з 32,9 тис. гектарів овочевої площі. Має місце при цьому абсолютне домінування за розмірами овочівництво відкритого грунту. З них максимальні площі відводяться під помідори - 11,8 тис. га, або на 9,1 тис. гектарів більше ніж посіви під огірками, що за розмірами займають другу позицію. Питома вага помідорів в овочевих посівах відкритого грунту складає 35,9 %, тобто на 27,7 пунктів перевищує частку огірків, під які відводиться 8,2 % від всієї овочевої площі. Слід вказати на те, що по відношенню до попередніх років по