РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ
ВИКОРИСТАННЯ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Ретроспектива проведення аграрної реформи та розвитку земельних відносин
У зв`язку з переходом аграрного сектора України до ринкової економіки
особливого значення набуває становлення принципово нових земельних відносин та
економічної системи господарювання на землі. Земельна реформа, яка здійснюється
в Україні, розпочалась відповідно до постанови Верховної Ради Української УРСР
“Про земельну реформу” від 18.12.1990р.
Метою земельної реформи згідно з її визначенням є створення умов для
рівноправного розвитку різних форм власності господарювання на землі,
формування багатоукладної економіки, обмеження монопольного права на землю,
розвитку конкуренції товаровиробників, вдосконалення розміщення продуктивних
сил, раціонального використання і охорони земель, вирішення продовольчої
проблеми і стабілізації економіки країни [91]. Таке визначення мети земельної
реформи доповнюється тим, що це - перехід до нової системи земельних відносин,
здатних забезпечити стійке економічне зростання сільськогосподарського
виробництва при раціональному використанні трудових, матеріальних, фінансових
ресурсів, підтриманні економічної рівноваги і збереженні природних ресурсів,
насамперед - землі [73, с.47].
“Земельна реформа, за визначенням професора М.М. Федорова, це комплекс
правових, економічних, технічних і організаційних заходів, здійснення якого
забезпечує удосконалення земельних відносин, перехід до нового земельного ладу,
що відповідає характеру регульованої соціально орієнтованої економіки” [166,
с.124]. М.В.Шульга доповнює це поняття “як сукупність соціально-економічних,
організаційних і правових заходів, які забезпечують суттєву, корінну зміну і
досконалість земельних відносин з метою найбільш ефективного використання і
належної охорони земель для задоволення продовольчих і сировинних потреб
держави і суспільства, а також забезпечення земельного інтересу людини” [178,
с.28].
Однією з важливих характеристик земельної реформи є чітка послідовність її
проведення, якою передбачено:
– роздержавлення земель з одночасним визначенням тих категорій земель, які
повинні залишитися у власності держави та відмежування земель комунальної
власності;
– передача земель у власність недержавним сільськогосподарським підприємствам,
сільськогосподарським кооперативам, сільськогоспо-дарським акціонерним
товариствам та приватну громадянам;
– проведення грошової оцінки сільськогосподарських угідь;
– паювання сільськогосподарських угідь, які перебувають у власності
сільськогосподарських підприємств і організацій;
– документальне оформлення прав на земельну частку (пай) громадян - членів
недержавних сільськогосподарських підприємств і організацій, шляхом видачі їм
сертифікатів;
– надання можливості вільної реалізації громадянами своїх прав на земельну
частку (пай), відповідно до чинного законодавства;
– створення на базі недержавних сільськогосподарських підприємств господарських
структур ринкового типу;
– формування і розвиток у країні земельного ринку та відповідної ринкової
інфраструктури, а також здійснення державного нагляду за його функціонуванням;
– державний контроль за охороною та раціональним використанням земель, шляхом
запровадження моніторингу земель.
За роки проведення земельної реформи в Миколаївської області структура
сільськогосподарських угідь поступово змінювалася (Додаток А) Так, на 43,4 тис.
га збільшилась площа ріллі при одночасному зменшенні на 14,4 тис. га пасовищ та
на 3,2 тис. га сіножатей. На 3,9 тис. га зросла площа багаторічних насаджень.
Збільшення розораності землі і зменшення площі пасовищ та сіножатей у 2004 р.
свідчать про скорочення галузі тваринництва у порівняні з 1990 роком (рис.2.1)
.
Рис.2.1. Структура сільськогосподарських угідь Миколаївської області, %
У ході здійснення земельної реформи в Миколаївської області відбулися істотні
зрушення у формах власності (Додаток Б). Якщо на початку реформи з (01.11.1990
– 01.01.1993 рр.) всі землі перебували у державній власності, то станом на
01.01.1999 р. у держави залишилось 43% земельного фонду, значна частина земель
53,4% передана у власність недержавних (колективних) сільськогосподарських
підприємств і лише 3,6% землі було передано у приватну власність громадян. На
01.01.2005 р. значна частина земель недержавних сільськогосподарських
підприємств перейшла у приватну власність і становила - 58,9%, тоді як у
колективній залишилось лише 0,1%, у власності держави – 41%.
Аналогічна ситуація спостерігається у 2004 р. при розподілі за формами
власності земель сільськогосподарського призначення та ріллі (рис.2.2).
Рис.2.2.Структура сільськогосподарських угідь Миколаївський області за формами
власності (станом на 01.01.2005 р.),%
Приватні угіддя становлять відповідно 71,42%, із них ріллі – 80,98%, у
колективній власності сільськогосподарських угідь залишилось 0,05 % , з них –
0,02% ріллі, 28,53% сільськогосподарських угідь, з них 19,0% ріллі – перебуває
у власності держави. У результаті здійснення заходів земельної реформи держава
не має монопольного права власності на землю.
Практично завершено первинну приватизацію сільськогосподарських угідь
Миколаївської області, яка відбувалась через безоплатну передачу земель
державної власності недержавним сільськогосподарським підприємствам та
паюванням землі. Протягом 1995-2004 рр. безоплатно передано 1384,6 тис. га
земель. Логічним продовженням земельної реформи стало паювання земель у
недержавних сільськогосподарських підприємствах. Цей процес здійснював
- Київ+380960830922