РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Методичне забезпечення роботи переслідувало декілька цілей.
По-перше, визначити динаміку патологічних змін у ПЗ та нирках при моделюванні набрякової форми ГП за допомогою морфологічних та біохімічних методів, а також встановити послідовність патогенетичних ланцюгів змін структури на тлі зростаючої ендогенної інтоксикації.
По-друге, проаналізувати вплив ендогенної інтоксикації на рівень ГЦ сироватки, вивчити особливості порушень гомеостазу в умовах ГГЦ при гострому панкреатиті на фоні ниркової недостатності; оцінити ступінь фармакологічного ефекту застосування Силларду П на рівень ГЦ і інші показники гомеостазу.
2.1. Загальна методика та об'єкти дослідження
Найбільш часто для створення моделі експериментального гострого панкреатиту застосовується введення чистої жовчі, або в суміші з речовинами (ферментами) в протоку ПЗ, під тиском [22, 23, 69, 118, 126, 143, 150, 236, 260, 277]. Дані автори та ряд інших підкреслюють, що ГП в експерименті розвивався лише після введення в протоку аутожовчі 0,4-0,5 мл/кг маси тварин під тиском 4,9-5,9 кПа, що дає можливість в найближчий час спостерігати за розвитком ГП від його легких форм до панкреонекрозу. Хоча більшість із них вважає, що сила і швидкість, з якою вводиться жовч в протоку має більше значення, ніж її кількість.
Експериментальне дослідження було проведене на 62 статевозрілих безпородних собаках масою від 12 до 22 кг, які за своїми анатомічними та фізіологічними даними найбільш підходять для оцінки процесів в шлунково-кишковому тракті [265]. Структура ПЗ людини та собаки найбільш схожі [23, 48, 209]. Розподіл тварин за серіями дослідження представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Розподіл тварин за серіями експерименту та контролю
Серія
експериментуХарактер моделіКількість
тваринКонтроль ІІнтактні тварини3Контроль ІІМодель легкої (набрякової) форми гострого панкреатиту3Контроль ІІІМодель єдиної нирки5ІМодель рецидивного панкреатиту15*ІІМодель легкої форми гострого панкреатиту та єдиної нирки
12*ІІІКонсервативне лікування легкої форми гострого панкреатиту та єдиної нирки
12ІVКонсервативне лікування з застосуванням Силарду П легкої форми гострого панкреатиту та єдиної нирки
12Всього62Примітка. * - з урахуванням тварин, що загинули.
Для підтвердження розвитку набрякової форми ГП та проведення порівняльної характеристики отриманих даних було використано три групи тварин контролю.
Тварини отримували звичайний харчовий раціон, утримувались в однакових умовах не менше 2 тижнів до дослідів. Перед дослідом впродовж 12 годин тварин не годували. За 15-20 хвилин до операції тваринам вводили внутрішньом'язово 1% розчин димедролу і 2,5% розчин аміназину 1 мл. Потім внутрішньоплеврально вводили 2% розчин гексеналу або тіопенталу натрію з розрахунку 40 міліграм на кг маси тіла. Тривалість наркозу складала 1-1,5 години. Дихання і серцева діяльність залишалися в межах норми. Після введення в наркоз тварини фіксувалися на столі в положенні на спині. Оперативні втручання проводились в умовах асептики та антисептики.
Комісією з біоетики Вінницького національного медичного університету ім.. М.І. Пирогова (протокол №1 від 23 вересня 2003 р.) встановлено, що проведені дослідження відповідають етичним та морально-правовим вимогам згідно наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000 р.
Методика створення моделі набрякової форми ГП. Черевну порожнину розтинали верхнім серединним доступом. На жовчний міхур накладали кисетний шов в центрі якого проводили пункцію жовчного міхура та набирали в шприц 5-8 мл жовчі. Голку видаляли, зав'язували кисетний шов. На рівні найбільшого прилягання ПЗ до дванадцятипалої кишки на стінку останньої накладали 2 трималки. Між ними в повздовжньому напрямку протягом 1,0-1,5 см розсікали стінку кишки. Знаходили отвір вивідної протоки ПЗ і вводили на глибину до 3 см поліхлорвініловий катетер. До останнього приєднували шприц із жовчю та під тиском 60 мм.рт.см (6 кпа) вводили аутожовч із розрахунку 0,2 мл на кілограм маси тіла тварини. Манометр був приєднаний до подовженої канюлі шприца, що давало можливість точно визначати та контролювати тиск. Щоб жовч не витікала в зворотному напрямку, дванадцятипалу кишку в області вивідного отвору ПЗ злегка стискали. Після видалення катетеру із протоки ПЗ рана ДПК ушивалась дворядним швом в поперечному напрямку, рана черевної порожнини за звичною методикою трирядним швом. Для видалення із черевної порожнини залишків крові, на одну - дві доби в ній залишали дренаж власної конструкції [1].
У всіх собак виникала набрякова, або набряково-геморагічна форма ГП. Застосовуючи модель ГП легкої форми враховували ту особливість, що введення меншої кількості аутожовчі спричиняє меншу травму ПЗ.
Для підтвердження розвитку панкреатиту легкої форми через дві доби після моделювання запалення ПЗ три тварини були виведені із досліду. На розтині ліва доля була збільшена в розмірах, між часточками знаходилась рідина жовтого, місцями світлого кольору. Поділ на частки добре видно (рис 2.1).
Рис 2.1. Поява жовтої рідини між частками ПЗ собаки через 15 хвилин після моделювання ГП. Макропрепарат підшлункової залози.
При гістологічному досліджені підшлункової залози, між частками була встановлена наявність прозорої рідини, а під капсулою ПЗ - невеликі вогнища крововиливів (рис2.2). Місцями в міжчастковій сполучній тканині спостерігали невеликі вогнища скупчення нейтрофільних лейкоцитів (рис. 2.3).
При огляді нирок відхилень в їх будові не відмічено. Гістологічне дослідження показало наявність повнокров'я всіх відділів нирки. Місцями спостерігали розширення просвітів та зернистість цитоплазми в епіте-
Рис.2.2. Наявність набряку між частками ПЗ у собаки через 2 доби після моделювання ГП. Макропрепарат.
Рис. 2.3. Наявність набряку між частками ПЗ у собаки, виведеної із досліду через 2 доб