РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПРОЦЕСУ ЗАЛУЧЕННЯ ДЕПОЗИТІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Аналіз діяльності банків України на депозитному ринку
Для формування в Україні ефективної ринкової економіки, спроможної на рівних конкурувати з європейськими країнами, потрібна сильна банківська система, яка здатна вирішувати власні питання і стимулювати розвиток реального сектора економіки. А для цього необхідно перейняти європейські стандарти і підходи до роботи. Призначення банківської системи в ринковій економіці полягає в забезпеченні безперервного, збалансованого і стабільного обігу грошей на макро- і мікрорівні відповідно до потреб та інтересів усіх суб'єктів процесу розширеного відтворення. Через регулювання грошового обороту банківська система має змогу ефективно впливати на всі стадії суспільного життя.
Банківська система України пройшла складний шлях розвитку. Протягом 1991-2003 років було зареєстровано 286 банків, вилучено з державного реєстру 107 банків [20, 21, 22]. Станом на 1.10.2004 року банківська система України налічує 183 зареєстрованих банків, з них діючих 159 або 86,6 % від загальної кількості. У складі зареєстрованих комерційних банків 19 створені за участю іноземного капіталу (10,6 %) (у 2001 році працювало 22 таких банки), серед яких 7 банків зі 100% іноземним капіталом. Загалом протягом 2003-2004 рр. відбулась ціла низка якісних змін у банківській системі, намітились позитивні тенденції щодо зростання вкладів в уставні фонди банків [22].
Досить швидко нарощувались активи банків (57%), статутний фонд (понад 80%), депозитна база (понад 62%), кредитування (понад 61%), доходи банків (понад 41%). В цілому по системі в 2,7 рази зріс показник кредитування фізичних осіб, що має визначальний вплив на вирішення соціальних питань та розвиток внутрішнього ринку і створює всі передумови для соціально-економічного зростання. Намітилась тенденція до покращення якості кредитних портфелів банків. У 2003 році питома вага проблемних кредитів зменшилась з 6% до 2,6%. До позитиву для банківської системи можна віднести довгострокове кредитування. Якщо в 2002 році загальна сума активних операцій склала 9,4 млрд.грн., та у 2003 -му - 25,2 млрд.грн. Приріст відповідно склав 4,2 млрд.грн. та 15,8 млрд.грн. Темпи приросту довгострокового кредитування за 2002 рік склали 181,7%, а за 2003-й - 268,8%. Приріст короткострокових кредитів за цей же період склав 32% (8,4 млрд.грн.). Це свідчить про покращення якості кредитного портфеля банків в цілому.
За 2003 рік відбувся майже двократний приріст вкладів населення, а також депозитів юридичних осіб - підприємств, що пов'язано з покращенням фінансово-економічного стану підприємств, котрі розміщують на депозитних рахунках у банках все більше і більше вільних коштів. Зростали і кошти до запитання юридичних (130%) та фізичних осіб (140%), хоча темпи зростання строкових вкладів випереджають показники даного депозитарного сегменту.
Заходи, прийняті Урядом України, Національним банком, самими кредитними установами, дозволили активізувати діяльність банківського сектору економіки та вивести його на якісно новий рівень розвитку. Впродовж останніх років у роботі банківської системи досягнуто певної стабільності, посилився її позитивний вплив на соціально-економічний розвиток країни. У результаті активізації процедур ліквідації та реорганізації зменшилася кількість неплатоспроможних і фінансово нестійких банків, що сприяло оздоровленню банківського сектору економіки. Проте, для діяльності банківської системи залишаються характерними такі найважливіші проблеми:
1. Низький рівень капіталізації банків.
2. Недостатня якість активів.
3. Низька прибутковість діяльності банків.
4. Висока вартість залучених кредитних ресурсів.
Дані проблеми, що гальмують розвиток кредитних установ в Україні, сформовані під впливом як макро - так і мікроекономічних причин, більшість з яких формується поза банківською системою і не можуть бути вирішені власними зусиллями банків. Найважливішими серед них є:
- повільні темпи ринкової трансформації і реструктуризації реального сектора економіки відповідно до потреб ринку;
- втручання органів державної влади та політичних структур в діяльність окремих банків;
- повільний розвиток малого і середнього бізнесу, недосконала податкова політика, надмірне втручання держави в економіку, що перешкоджає створенню платоспроможної клієнтської бази для банків;
- слабкий розвиток ринку землі та нерухомості, що стримує розвиток кредитування підприємств;
- значний рівень інфляції (ріст цін на 8,2% у 2003 році), що зумовлює високий рівень позичкового процента, який робить недоступним банківські кредити для більшості рентабельних підприємств, особливо виробничого сектора;
- слабкий розвиток ринку цінних паперів.
Період економічного зростання, який переживає Україна в даний період має супроводжуватися зростанням обсягів інвестицій у реальний сектор економіки. На думку відомого вченого економіста Дж. М. Кейнса, однією із складових зростання інвестиційних вкладень в економіку є збільшення обсягів депозитного ринку [42]. Депозитний ринок забезпечує такий відсоток залучених коштів комерційними банками, який є необхідний для інвестування в економіку України, та має стати однією з пріоритетних цілей грошово-кредитної політики НБУ. В свою чергу, зростання інвестиційних вкладень в економіку України стане основою для зростання грошових доходів населення та суб'єктів господарювання, а головне, підвищить рівень життя у країні.
На сьогодні нові тенденції розвитку банківського сектору визначаються посиленням конкуренції між банківськими інститутами і перш за все в традиційних сферах діяльності, тобто на депозитному та кредитному ринках. Різкий стрибок у розвитку банківського сектору в перші роки формування ринкового механізму в Україні визначався кількісним заповненням того ринкового вакууму, що створився в результаті формування системи ринкових відносин і відповідної інфраструктури.
Інфляційні процеси, я
- Київ+380960830922