РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика спостережень.
У відділенні лазерної та ендоскопічної спінальної нейрохірургії Інституту нейрохірургії АМН України в період 2001-2005 роки обстежено 100 хворих з ГХ віком 49,95±1,59 років з середньою тривалістю хвороби 34,83±3,15 місяців. Вік хворих коливався від 18 до 63 років. Відповідно до класифікації вікових періодів ВООЗ (1983), обстежені хворі були розподілені наступним чином (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком
Вікові періодиКількість пацієнтівВсього%Молодий (15-29)77%Зрілий (30-44)1717%Середній (45-59)51*51%Похилий (60-74)2525%Всього:100100% Примітка: р<0,01 в порівняні із іншими віковими періодами
Серед обстежених нами хворих ГХ вірогідно частіше зустрічалися в середньому (51%) та похилому (25%) віці (рис.2.1).
Частота зустрічаємості ГХ у групі хворих похилого віку вірогідно (х2=12,05, р<0,01) перевищувала таку у групі хворих молодого віку, але була вірогідно (х2=14,35, р<0,01) нижче, ніж у хворих середнього віку. В порівнянні з групою хворих зрілого віку статистично достовірної різниці не виявлено.
Рис.2.1.Розподіл спостережень за віковими періодами.
Результати нашого дослідження не співпадають з даними наведеними D. Hoefnagel та W. Wegner, які спостерігали зростання частоти виявлення гемангіом з віком [90].
У наших спостереженнях тривалість захворювання коливалася від одного місяця до семи років (в середньому 39,7±0,14 місяців). Це не суперечить даним J. P. Laredo, який стверджує, що з моменту виявлення ГХ до її клінічної маніфестації проходить в середньому чотири роки (табл. 2.2) [104].
Таблиця 2.2
Розподіл спостережень за тривалістю захворювання
Давність захворюванняКількість спостереженьАбсолютна%Випадково виявлені66%6 - 12 місяців77%12 - 24 місяця2424%24 - 60 місяців42*42%60 місяців і більше2121%Всього100100% Примітка: р<0,05 в порівнянні з іншими групами, розподіленими за тривалістю захворювання.
Вірогідно частіше в обстеженій нами групі зустрічались хворі з тривалістю хвороби 24-60 місяців. Найменшу кількість складали хворі з тривалістю захворювання до одного року.
П'ятдесят з обстежених хворих віком 48,44±1,72 років, в наслідок наявності ознак агресивності ГХ, були оперовані методом пункційної вертебропластики, в середньому через 39,72±3,24 років після появи перших симптомів захворювання.
Розподіл хворих за статтю представлений у табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Розподіл спостережень в залежності від статі хворих
СтатьКількість пацієнтівВсього%Жінки73*73%Чоловіки2727%Всього:100100% Примітка: р<0,001, в порівнянні з кількістю чоловіків.
Представлені дані свідчать, що серед хворих з ГХ переважали жінки - 73%. Співвідношення зустрічаємості ГХ у чоловіків та жінок склало 1:2,7, що співпадає з даними, наведеними F. Gray та співавт. [78], H. D. Dorfmann та співав., за ствердженнями яких жінки страждають цією недугою в 2 рази частіше за чоловіків [56].
Відповідно до Міжнародної шкали болю (Pain Score Scale), об'єктивне відчуття болю оцінювалось за наступними критеріями:
0 балів - відсутність болю;
1 бал - незначні, непостійні больові відчуття;
2 бали - помірні болі, що вимагали періодичного прийому аналгетиків;
3 бали - виразний біль із необхідністю постійного застосування
знеболюючих препаратів.
Суб'єктивна оцінка інтенсивності больового синдрому нашими хворими при первинному обстеженні наведено в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Суб'єктивне відчуття болю (в балах)
Виразність болю
(в балах)Кількість пацієнтівАбсолютна%02929%12727%23333%31111%Всього100100%
Як видно з табл. 2.4, розподіл хворих за інтенсивністю больового синдрому був майже рівномірним: відсутність болю зафіксовано у 29%, незначний біль - у 27%, а у 33% хворих біль вимагала періодичного прийому ненаркотичних аналгетиків. За даними додаткових методів дослідження (спондилографія, СКТ, МРТ) у 100 хворих було виявлено 137 хребців уражених гемангіомою. Аналіз кількості хребців, одночасно уражених у одного хворого наведений в табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Кількість хребців уражених гемангіомою
Кількість хребців, уражених гемангіомоюКількість спостережень (n=100)Абсолютна%Один79*79%Два 1010%Три 77%Чотири та більше44% Примітка: р<0,05 в порівнянні з другими групами.
У більшості випадків (79%) діагностовано поодинокі ураження тіл хребців. Значно рідше (21%) зустрічались множинні ураження: в 10% випадках одночасно були уражені два хребця, у 7% - три та в 4% - чотири і більше.
За локалізацією ГХ в окремих відділах хребта спостереження розподілились наступним чином (табл.2.6).
Таблиця 2.6
Розподіл гемангіом в залежності від ураженого відділу хребта
Відділ хребта уражений гемангіомоюКількість хворих (n=100)Абсолютна%Шийний32,2%Грудний9468,6%Поперековий3827,7%Крижовий21,5%Всього137100%
Як бачимо, найчастіше ГХ зустрічались в грудному відділі (68,6%); дещо рідше - в поперековому (27,7%), найрідше - в шийному (2,2%) та крижовому (1,5%).
Аналіз частоти ураження окремих тіл хребців свідчить, що в грудному відділі ГХ вірогідно частіше вражали Th9 хребець (18,2%), а в поперековому - L3 хребець (13,1%) (рис. 2.2).
Рис.2.2.Кількість хребців різних відділів хребта, уражених гемангіомою.
Відповідно до топографічної класифікації ГХ J. P. Nguyen та співавт., наші спостереження розподілилися наступним чином (табл. 2.7) [35, 36, 40].
Таблиця 2.7
Топографічні типи ГХ
Топографічні типиКількість хворих (n - 100)Абсолютна%Тип 12216%Тип 266*48%Тип 32015%Тип 42921%Тип 500% Примітка: р<0,05 в порівнянні з іншими топографічними типами
За наведеними даними, вірогідно частіше (48%) зустрічався другий топографічний тип ГХ, при якому пухлина обмежується уражен