РОЗДІЛ 2
МАТЕРіАЛ І методика досліджень
2.1. Дослідження живлення кабана та козулі
Аналізи вмісту шлунків кабана та козулі виконували на останньому матеріалі за
методикою, наведеною у працях [29; 43; 183]. Вміст шлунка перемішували, потім
відбирали середню пробу об’ємом 1 л. Промивали проточною водою на ситах із
діаметром отворів 1 мм. Співвідношення неперетравлених залишків кормів
оцінювали за об'ємом, який припадає на його частку в зразку. Питому об’ємну
частку конкретного компоненту раціону визначали візуально у відсотках до
загального об’єму вмісту шлунку. Систематичний аналіз видів проводили з
використанням визначника вищих рослин України [184]. Види, масова частка яких у
середньомісячному раціоні кабана або козулі займала більше за 2,5% ми віднесли
до суттєвих кормів цього місяця [185]. Частоту потрапляння кормових компонентів
у середньомісячних раціонах тварин (частота поїдання) визначали у відсотках від
загальної кількості шлунків, проаналізованих протягом окремого періоду, а
середньорічну частоту поїдання кормового виду визначали як середнє арифметичне
від суми частот потрапляння цього виду у середньомісячних раціонах.
Для вивчення видового складу раціону живлення козулі для регіону Східного
Полісся України в дослідних господарствах (Вище-Дубечанському держлісгоспі та
державному лісомисливському господарстві «Дніпровсько-Тетерівське» Київської
області; мисливському господарстві «Великий Бір», військовому мисливському
господарстві «Краснянське» та державному мисливському господарстві «Данівське»
Чернігівської області) протягом 1999–2003 рр. проведено обстеження 65 шлунків
козуль, зокрема за місяцями: січень – 7, лютий – 5, березень – 4, квітень – 4,
травень – 5, червень – 5, липень – 4, серпень – 4, вересень – 6, жовтень – 6,
листопад – 8, грудень – 7 особин. Для вивчення видового складу раціону кабана
для регіону Східного Полісся України в дослідних господарствах протягом
1999–2003 рр. проведено обстеження 80 шлунків кабанів, зокрема за місяцями:
січень – 8, лютий – 5, березень – 5, квітень – 5, травень – 7, червень – 5,
липень – 4, серпень – 6, вересень – 7, жовтень – 9, листопад – 9, грудень – 10
особин.
2.2. Визначення запасів природних кормів козулі та кабана
Кормову місткість угідь для козулі та кабана у регіоні досліджень визначали
поетапно. Спочатку були визначені господарства-стаціонари із відносно бідними,
середніми та багатими на запаси природних кормів угіддями. У межах кожного
стаціонару підбирали різні за оцінювальними ознаками ділянки лісу та інших
угідь для закладення постійних пробних площ. На кожній пробній площі відповідно
визначали запаси фітомаси деревно-кущових та трав’янистих кормів у три періоди
вегетації (ранньою весна, літом та пізньою осінню).
Для оцінки кормової місткості угідь у регіоні дослідження були відібрані угіддя
трьох мисливських господарств: мисливського господарства «Великий Бір»
Борзнянського району Чернігівської області (відносно багаті на природні корми
угіддя), Вище-Дубечанського держлісгоспу об’єднання «Київліс» Вишгородського
району Київської області (середні за продуктивністю угіддя) та
Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства Димерського
району Київської області (відносно бідні на природні корми угіддя). Стаціонари
вибирали зважаючи на те, що більшість лісових угідь мисливських господарств
досліджуваного регіону розташовані у долинах, заплавах та на терасах річок
(Дніпра, Десни, Сейму та інших).
Збір експериментальних матеріалів у процесі польових досліджень проводили
переважно методом закладки пробних площ. Вибору насаджень, придатних для
закладки пробних площ, передувало вивчення літературних і звітно-відомчих
матеріалів, їх обробка, а потім – експедиційне обстеження попередньо підібраних
деревостанів з використанням різних методик їх опису.
Місця для закладення пробних площ у лісових типах угідь на стаціонарах
визначали за методиками А. А. Козловського [95] та А. А. Юнатова [186] з
невеликими змінами. Пробні площі закладали в лісових угіддях і на них визначали
таксаційні показники деревостанів відповідно до діючих нормативів і
загальноприйнятих у лісовій таксації методик [187]. У насадженнях штучного
походження враховували особливості їх створення, а для мішаних деревостанів –
увесь цикл змішування, тому пробні площі закладали прямокутної форми [188–190].
Згрупування лісових угідь проводили з урахуванням лісової типології, прийнятої
лісовпорядкуванням в Україні. Тип умов місцезростання визначали за
лісотипологічною класифікацією Алєксєєва–Погребняка [191; 192]. На пробних
площах визначали: вік, склад та повноту пануючого ярусу лісу. Детально
характеризували підріст, підлісок, живий надґрунтовий покрив, їх рясноту та
лісову підстилку [188; 193–199].
Для дослідження ґрунтів на окремих пробних площах закладали ґрунтові розрізи на
глибину 1,5–2,0 м до материнської породи, описували ґрунтові горизонти та
визначали їх межі [200]. На інших ділянках тип грунту визначали візуально.
Пробні площі закладали розмірами 10•10 м. Кормову зону козулі враховували до
1,2 м над поверхнею ґрунту, кабана – 30 см вглиб від поверхні ґрунту і 1,0 м
над поверхнею ґрунту.
На основі відомих методик та практичного аналізу насаджень у різних кормових
стаціях козулі визначено залежність між діаметром, довжиною та масою скушуваної
козулею частини річних пагонів різних порід дерев та кущів [99–104; 201–205]. У
результаті порівняння основних параметрів (висоти, діаметру крони та маси
скушуваної частини річних пагонів у межах кормового поля тварини по висоті) для
кожного з досліджуваних видів дерев та кущів визначали середню модель, яку
брали
- Київ+380960830922