Ви є тут

Еколого-лісівничі закономірності біотопічного розподілу тетерука (Lyrurus tetrix L.) та глушця (Tetrao urogallus L.) в умовах Центрального Полісся

Автор: 
Кратюк Олександр Леонідович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U004762
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Матеріал для виконання роботи збирали в умовах Центрального Полісся, у
2000-2006 роках. Дослідження проводили на території Поліського ПЗ, ДП
„Словечанське ЛГ“, ДП „Лугинське ЛГ“, ДП „Словечанське ЛГ АПК“, ДП „Лугинське
ЛГ АПК“ впродовж усіх сезонів. Поряд зі збором матеріалу у цих господарствах,
експедиційними маршрутами у різні пори року обстежені й інші райони регіону,
зокрема угіддя ДП „Олевське ЛГ“, ДП „Ємільчинське ЛГ“, ДП „Білокоровицьке ЛГ“,
ДП „Овруцьке ЛГ“, ДП „Радомишльське ЛМГ“, ДП „Житомирське ЛГ“ (рис. 2.1).
Нами описано 672 тимчасові пробні площі (ТПП), які ми закладали у місцях
зустрічей з глушцем або слідами його життєдіяльності (82 токовища, 195 – у
літній період, 183 – у осінній, 212 – у зимовий) та 510 ТПП у місцях зустрічей
з тетеруком (81 токовище, 273 – у літньо-осінній період, 156 – у зимовий).
Методологія збору матеріалу полягала у наступному. Відповідно до завдань
досліджень збір матеріалу виконували у два етапи: перший полягав у виявлені
птахів та слідів їх життєдіяльності, другий – у вивченні стаціальних переваг
видів протягом різних сезонів та впливу на них еколого-лісівничих
характеристик, які виступають як чинники формування просторово-часової
організації птахів.
За Н. Ф. Реймерсом [192] біотоп (синонім місця проживання виду) – відносно
однорідний за абіотичними факторами простір, де конкретний вид організмів
знаходить необхідні умови для свого існування. Стація – місце або частина місця
проживання, яке використовується у певний період (сезон, проміжок доби) для
відповідної мети (живлення, перебування, розмноження та інше).
У роботі використовували українські назви птахів, запропоновані Г. В. Фесенком
та А. А. Бокотеєм [231, 232].

Умовні позначення
Територія стаціонарних досліджень
? Інші пункти збору матеріалу
Рис. 2.1. Карта-схема регіону досліджень.
На цей час накопичена значна кількість методик виявлення та обліку глушця і
тетерука [1, 7, 50, 88, 107, 136, 146, 162, 163, 169, 189, 194, 212, 239-241 та
ін.].
Кожна з методик може бути використана лише за певних умов, має свої позитивні
та негативні сторони [63, 91, 130, 131, 190, 199]. Результати обліків глушця і
тетерука за цими методиками характеризуються певними величинами похибок. Під
час проведення обліків птахів за будь-якою методикою необхідно ураховувати
вплив особливостей їх екології та біології, зокрема: вікову та статеву
структуру популяцій, стан линьки, середню відстань розлякування, яка залежить
від сезону та змінюється за роками, ступінь ремізності стацій, схильність до
вкрай нерівномірного розподілу по тій чи іншій території (особливо це
стосується тетерука), при якому біотопи з високою концентрацією птахів
змінюються біотопами з повною їх відсутністю, токування самців на різних
токовищах тощо.
Оптимальним для наших умов є використання декількох методик, отримані
результати за якими доповнювали б один одного. З метою вивчення структури
населення птахів та їх стаціального розташування важливо за один вихід охопити
обліками якомога більшу територію і підрахувати якомога більшу кількість особин
та слідів їх життєдіяльності. Такий підхід до вирішення питання сприяє
зменшенню похибки типовості.
Проведенню обліків передували підготовчі роботи. Спершу виявляли
місцеперебування птахів, по картах визначали облікові території. Потім
проводили попередній її опис та намічали облікові маршрути. Ми намагалися
закладати маршрути таким чином, щоб найбільш повно та рівномірно охопити все
різноманіття біотопів території досліджень. Довжина одного облікового маршруту
становила не менше 10 км. Обліки проводили по декілька разів на кожному
маршруті у всі пори року. Влітку та восени обліки проводили зразу після сходу
сонця, у період найбільшої активності птахів, взимку – протягом усієї світлової
частини доби. Під час дощу, снігопаду, сильного вітру обліки не проводили [50,
131, 188].
Ураховуючи завдання досліджень, на маршрутах виявляли не лише птахів, а й сліди
їх життєдіяльності (порхалиська, гальковиська, гнізда, екскременти, поїди,
креслення на снігу, сліди тощо).
Для уточнення даних, отриманих під час проведення зимового маршрутного обліку
птахів здійснювали весняний облік глушця за екскрементами за методикою
А. П. Никульцева [163]. Екологічні передумови такого обліку полягають у
наступному. Купки екскрементів глушця консервуються під шаром снігу, поступово
накопичуючись у тих стаціях, у яких птахи проводять більшість часу. Так як до
складу екскрементів в основному входить неперетравлена клітковина, вони
тривалий час не розкладаються, зберігаючись весною після танення снігу. Навіть
ті купки, які опинилися у місцях тимчасового підтоплення, після спаду води
залишаються на місці, правда дещо розбухаючи, втрачаючи форму. Таким чином,
описуючи ділянки скупчення купок екскрементів можна відтворити картину
розташування глушців взимку. Проте А. П. Никульцев зазначає, що чисельність
птахів визначена за такою методикою зазвичай перевищує результати маршрутних
обліків на 10-30 % і, на думка автора, є цілком закономірною.
Виявлення токовищ глушця та тетерука проводили шляхом перевірки у передвесняний
період уже відомих та потенційних місць можливого токування. Вірогідність
токування визначали за наявністю креслень на снігу, за свіжими весняними
екскрементами. Поряд з цим, використовували анкетний метод, проводили
опитування працівників лісової охорони та мисливців [131].
Для