Ви є тут

Проблема Квебеку і канадський федералізм (1960-1982 рр.)

Автор: 
Сіромський Руслан Богданович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U000085
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Глава 2. Взлет Поля Демаре, С. 51.]
Загрозливою тенденцією у ті дні став вихід проблеми Квебеку за межі провінції.
Несподівано знайшлись прихильники радикального вирішення національного питання
серед франкоканадців Британської Колумбії, зокрема в її столиці – Ванкувері.
Місцева поліція вилучила чимало листівок із співчуттям франкоквебекцям.
Щобільше, з’явились погрози викрасти мера Ванкувера Тома Кембела, що змусило
поліцію взяти його під охорону /70/ 543).
[ /70/ 543) FLQ Sympathizers Threaten BC Major //
http://archives.cbc.ca/IDC-1-71-101/conflict_war/october_crisis/ clip7/
18.03.2004. ]
15 жовтня стало поворотним пунктом у жовтневій кризі. Попри тиск з боку
громадськості, влада відмовилась вести переговори з викрадачами. Позицію
прихильників переговорів Ж. Пелетьє, Ж.-Л. Пепена, А. Макекена було відхилено.
Натомість сформувалась група жорстких федералістів на чолі з П. Трюдо і трьома
провідними міністрами – Ж. Маршаном (міністр реґіонального розвитку), М. Шарпом
(міністр закордонних справ),
Дж. Тернером (міністр юстиції). Їх підтримали уряди більшості англомовних
провінцій, а також силові органи /105/ 544).
[ /105/ 544) C. 64. ] Як пригадує один із чільних діячів Ліберальної партії
Канади Жан Кретьєн, у розмові з ним П. Трюдо пояснив свою безкомпромісність
щодо терористів тим, що будь-яка поступка могла спровокувати нові вимоги /25/
545).
[ /25/ 545) Chapter 3. The Business of Politics, Р. 79.] Останнє, на що була
готова піти квебекська влада – в обмін на двох заручників організувати
безпечний виїзд причетних до зухвалих викрадень на Кубу чи в Алжир /76/ 546).
[ /76/ 546) Statement made October 15 by Robert Bourassa //
http://www2.marianopolis.edu/quebechistory/docs/ october/ demands.htm.
29.01.2004.]
Коли компромісу не вдалося досягти, уряд П. Трюдо пішов на крайній крок і 16
жовтня оголосив запровадження в дію Акту про заходи воєнного часу 1914 р. У
Квебек було скеровано федеральні війська, частина з яких була відкликана з
миротворчої операції ООН на Кіпрі. За підрахунками міністра оборони Канади
Дональда Макдональда, в Оттаві й провінції Квебек на той час було зосереджено
майже половину сухопутних військ держави /77/ 547).
[ /77/ 547) Заявление министра национальной обороны Канады, 1970. № 44. С. 17.
] Так розпочалася операція під кодовою назвою “Ессе”, під час якої було взято
під охорону стратегічні об’єкти провінції, а квебекська поліція здійснила
понад 450 арештів /71/ 548).
[ /71/ 548) Ottawa impose la Loi des mesures de guerre //
http://archives.radio-canada.ca/400.asp?id=0-9-81-325&wm=1 17.02.2004. ] Якщо
міністр юстиції Канади Дж. Тернер назвав такий крок влади способом запобігти
“ерозії громадської волі у Квебеку /76/ 549)”,
[ /76/ 549) The Explanation given by John Turner, Minister of Justice, for
Invoking the War Measures Act, House of Commons, October 16, 1970 //
http://www2.marianopolis.edu/quebechistory/docs/october/demands.htm.
29.01.2004. ] то ФВК розцінив дії Оттави як “тероризування” мирного населення
“фашистською владою” і її “колоніальними” військами /76/ 550).
[ /76/ 550) Communiquй from the Liberation cell (this was only released on
December 8, 1970) // http://www2.marianopolis.
edu/quebechistory/docs/october/demands.htm. 29.01.2004.]
Акт про надзвичайний стан визнавав злочинцями усіх, хто належав до незаконних
організацій, сприяв їхнім діям, фінансував нелегальні структури, що виступали
за зміну конституційного порядку силовими методами, або ж був пропагандистом
такої діяльності. Після отримання достатніх доказів їх незаконних дій, вони
підлягали ув’язненню терміном на 5 років. Поліція отримала право затримувати
усіх підозрілих осіб терміном на 21 день без висунення обвинувачень і на 90
днів без суду /76/ 551).
[ /76/ 551) Public Order Regulations (October 16, 1970) Issued by the Canadian
Government Under the authority conferred by the War Measures Act //
http://www2.marianopolis.edu/ quebechistory/docs/october/demands.htm.
29.01.2004.]
Загалом, серед майже півтисячі затриманих, виявилось 150 осіб, що так чи
інакше, у той чи інший час, були пов’язані з ФВК. Серед них були ідеологи ФВК
Поль Вальєр і Шарль Ганьйон, редактор аґентства “Квебек-Прес” Жерар Годен,
відома співачка Паулін Жюльєн, журналіст, котрий брав інтерв’ю в двох
терористів під час відвідин Йорданії Рональд Лабелле й адвокат засуджених
членів організації Робер Лем’є, через якого відбувалися переговори з
терористами /13/ 552).
[ /13/ 552) “It’s War – Total War”, Р. 90.] Із майже півтисячі затриманих
тільки 62 особи були засуджені, а через десять років колишній міністр
федерального уряду Жан Маршан визнав, що ФВК у 1970 р. мав у своїх рядах не
більше 35 членів /175/ 553).
[ /175/ 553) Cardin J.-F. Le Crise d’octobre, P. 2766.]
Заходи уряду подавалися як превентивний крок, що мав запобігти поваленню діючої
влади. Виступаючи 16 жовтня на телебаченні, П. Трюдо запевнив, що запровадження
заходів військового часу конче необхідний крок і у випадку стабілізації
ситуації, надзвичайний стан буде скасовано /40/ 554).
[ /40/ 554) P. 82. ] На виправдання своїх дій влада наводила факт виявлення у
Монреалі двох тонн динаміту, а прем’єр-міністр Квебеку Р. Бурасса розцінював
дії Фронту не інакше як спробу невеликої групи людей злочинним шляхом повалити
існуючий соціальний порядок /76/ 555).
[ /76/ 555) Letter from Robert Bourassa, Premier of Quebec (October 16, 1970)
// http://www2.marianopolis.edu/ quebechistory/docs/october/demands.htm.
29.01.2004.] Натомість канадська газета “Ґлоб енд Мейл” зазначила, що дії уряду
можна