РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ Й ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В
УКРАЇНІ
2.1. Передумови та фактори створення і розміщення транспортно-логістичної
інфраструктури
Розбудова транспортно-логістичної інфраструктури – значна комплексна проблема.
На розвиток і розміщення ТЛІ діє значна кількість факторів, які можна
класифікувати як соціально-економічні, техніко-технологічні,
природнокліматичні, правові, геополітичні (рис. 2.1).
Розвиток транспорту, як відомо, залежить від розвитку і розміщення продуктивних
сил країни, а раціональне розміщення продуктивних сил в свою чергу залежить від
розвитку всієї транспортної системи. Україна має надзвичайно сприятливі
передумови для формування, розміщення і подальшого розвитку транспортної
системи. Зокрема, галузева структура народного господарства та його
територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення визначили
розвиток і розміщення залізничного, автомобільного, трубопровідного, водного
транспорту. При цьому економіко-географічне положення істотно вплинуло на
проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних
вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів
сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних
бухт на їх узбережжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток
морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер,
Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту.
Формування сучасної транспортної системи України почалось з процесом
розгортання залізничного будівництва на українських землях у 60-х рр. ХІХ ст.,
що було пов’язано з процесами формування капіталістичного
Рис. 2.1. Фактори, що впливають на розвиток і розміщення
транспортно-логістичної інфраструктури України
* Складено за даними [65, 108, 109, 110]
устрою в економіці Російської імперії, Австро-Угорщини та Польщі, до складу
яких входили ці землі. Перша лінія Львів-Перемишль на українських землях була
введена в експлуатацію у 1861 р.
Отже, транспортна система України розвивалась протягом періоду активного
міжнародного поділу та кооперації праці з урахуванням трьох факторів:
забезпечення неперервності виробничого процесу на основі внутрідержавних
товарно-обмінних операцій Російської імперії, Австро-Угорщини та Польщі;
підтримки стійкості зовнішньоекономічної діяльності на основі стикування
національних транспортних комунікацій з зарубіжними;
формування регіональних транспортно-економічних зв’язків.
Після жовтневого перевороту в Росії на поч. ХХ ст. та громадянської війни з
утворенням СРСР, до складу якого з 1922 р. входила Україна, всі види транспорту
набувають розвитку за критеріями адекватності планомірному розміщенню
продуктивних сил.
Враховуючи європейські інтеграційні процеси й той природний фактор, що на
території України знаходиться географічний центр Європи, зближення України з ЄС
є пріоритетним напрямком її геостратегії. Цьому процесу повинно сприяти й
геоекономічне положення України, через територію якої традиційно проходили
торгові маршрути, які завжди мали транскордонний і трансконтинентальний
характер. Саме в ті історичні часи, коли міжнародні торгові шляхи, що проходили
по території України, інтенсивно працювали, держава розвивалась й набувала
високого економічного розвитку та нерідко випереджаючи інші європейські країни
[1 У Х – ХІІІ століттях торгівля Київської Русі у південному напрямку
здійснювалась по торговому шляху “із Грек”, що був прокладений слов’янами.
Торговельні зв’язки Києва з Кавказом здійснювались за допомогою цього ж
Грецького шляху, нижній відрізок якого від гирла Дніпра проходив через Крим і
Тамань на Північний Кавказ. Найбільш налагодженим і жвавим торговим шляхом, по
якому відбувалась торгівля Русі з країнами Центральної і Західної Європи був
путь Київ-Галич-Прага-Регенсбург. З Південно-Східною Прибалтикою Київська Русь
була зв’язана древнім Дніпро-Прип’ятсько-Німанським торговельним шляхом.
За часів феодальної епохи (ХІІІ ст. – пер. пол. ХVІ ст.) з одеських лиманів до
Києва проходив Соляний шлях: сіль везли і по воді, і по суші, а з Києва вона
розходилась по річках Дніпровського басейну - Десні та Прип’яті. Також у Київ
сіль доставляли із Галичини: Коломиї і Дрогобича через Бар.
У ХVІІ столітті з Києва проходив північний торговельний шлях по Дніпру, Десні,
через Брянськ на Москву. Також з Києва проходив один шлях на південь по
Правобережжю до гирла Дунаю і далі на Балкани, інші - на захід, і в тому числі
на Варшаву. Окремий шлях зв’язував Київ з Доном, Закавказзям. Також
функціонував Великий Шовковий Шлях, якій вів у Середню Азію, Персію, Індію,
Китай тощо [ 42 ].]
.
Але необхідно визнати, що сьогодні ступінь використання транспортної
інфраструктури України дуже низький. Це добре помітно на прикладі вертикальної
складової “великого хреста”, якою є історична транспортна артерія Дніпро, яка
зараз майже завмерла. Горизонтальна складова “великого хреста” йде з Європи
через Україну та Росію, в східному напрямку до Японії, Китаю та в інші країни
Південно-Східної Азії, які мають великі темпи економічного зростання [27, 37].
Топологічний аналіз, проведений автором, прилеглих регіонів до Західної Європи
– а саме Центрально-Східної Європи, Чорноморсько-Каспійського регіону,
Центральної Азії - що задіяні у формуванні транспортно-логістичного каркасу
території Євразії, причому були враховані зв’язки, які здійснюються морем ,
свідчить [155]:
Найбільшою центральністю на графі характеризуються ті верш