Вы здесь

Правовідносини в сфері обігу векселів в Україні.

Автор: 
Єфімов Олександр Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U000301
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ВЕКСЕЛІВ В УКРАЇНІ
2.1. Регуляторні вексельні відносини позабіржового та біржового вексельного
обігу
Для аналізу питання про обіг векселів (можливість їх придбання та відчуження)
слід звернутися до таких законодавчих установлень:
а) згідно з ст. 177 ЦК та ч.7 ст.139 ГК вексель є об’єктом цивільних прав, як
цінний папір є річчю (майном);
б) відповідно до ст.178 ЦК об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися
або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи
спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не
обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи;
в) згідно з ст.ст.318 та 2 ЦК фізичні та юридичні особи приватного права,
держава та територіальні громади є власниками свого майна, а відповідно до
ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом,
зокрема із правочинів;
г) об’єкти цивільних прав можуть належати і невласникам, якими є згідно з гл.8
ГК державні та комунальні підприємства, що беруть участь у цивільних
правовідносинах як їх учасники і внаслідок цього відповідно до ст.2 ЦК
підпорядковуються дії ЦК;
ґ) згідно з ст.ст.66 та 140 ГК одними із джерел формування майна суб’єкта
господарювання є грошові та матеріальні внески засновників, доходи від цінних
паперів;
д) відповідно до ч.6 ст.66 та ст.143 ГК підприємство (суб’єкт господарювання)
має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх, а також придбавати
цінні папери інших суб’єктів;
е) згідно з ч.1 ст.165 ГК суб’єкти господарювання можуть придбавати цінні
папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків
та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом;
є) відповідно до ч. 3 ст.165 ГК операції купівлі-продажу цінних паперів
здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами —
посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів;
ж) договір (як вид правочину) опосередковує відносини між учасниками цивільних
відносин щодо набуття права власності взагалі та векселя зокрема. Учасники ціх
відносин є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов
договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв
ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК).
Підсумовуючи наведені законодавчі дозволи та приписи, можна зробити такі
висновки про вексельний обіг:
вексель є оборотоздатним майном (цінним папером);
вчиняти правочини з векселем (укладати договори) щодо його придбання та
відчуження мають право суб’єкти цивільних правовідносин (аналіз винятків та
обмежень з цього правила див. у підрозділі 1.3 дисертації);
оборот векселів (їх придбання та відчуження) здійснюється на підставі
договорів;
сфера обігу векселів може бути як позабіржовою, так і біржовою;
межі обігу векселів та обмеження в цій сфері, що стосуються окремих елементів
правовідносин, встановлюються законодавством України.
Напрямки застосування векселів в майновому обороті:
* здійснення розрахунків;
* оформлення результатів звірення взаємної заборгованості;
* оформлення комерційного кредиту з нарахуванням відсотків;
* продаж як своїх векселів, так і векселів, придбаних від інших осіб;
* придбання векселів з метою формування фінансових ресурсів (для наступного
розрахунку такими векселями зі своїми постачальниками або з метою вкладення
грошових коштів);
* кредитні операції з участю фінансових устанпккаов;
* здійснення сплати податків та в інших публічних відносинах.
Вексель використовується в цивільному обороті передусім як засіб платежу, тобто
з його допомогою можна провести розрахунки при придбанні товарів, послуг,
виконанні робіт. Заборон щодо цього законодавство не містить, однак питання
оплати, в тому числі способу її здійснення, сторони врегульовують між собою на
власний розсуд. Тому розрахунки векселем можливі лише за умови погодження між
ними цього питання. У разі згоди вексель застосовується як такий, у разі
відсутності згоди — примус не допускається. Зараз вексельні розрахунки фактично
не провадяться у сфері відносин зі споживачами — в магазинах, при оплаті
побутових послуг тощо. Сфера вексельного обігу передусім позначена
підприємницькою діяльністю.
Крім використання векселя як засобу платежу, його обіг може мати місце як
безпосереднього об’єкту цивільних прав — цінного паперу. Тобто вексель як такий
може продаватися та купуватися.
В літературі навіть використовується спеціальний термін «вексельний обіг», під
яким пропонується розуміти зобов’язальні правовідносини, що складаються між
учасниками цивільного обороту в зв’язку з використанням векселя як сукупність
правочинів, до складу якої входять, з одного боку, правочини, предметом яких
виступає вексель як об’єкт цивільних прав, а з другого — специфічні вексельні
правочини, що створюють правовідносини за цінним папером [62, с.13]. Вважаємо,
що такий підхід є не зовсім виваженим, оскільки, виходячи з загального підходу
до розмежування «прав на папір» та «прав з паперу», слід зазначити, що для
відносин обігу векселя первісне значення має саме «право на папір», що
характеризує вексель як об’єкт цивільних прав. Вексельні ж правочини, що
створюють правовідносини за цінним папером, у свою чергу, не є однорідними, як
доводилося у підрозділі 1.2 дисертації. Правочини, що запроваджують виникнення
вексельних відносин, не можна відносити до обігових вексельних відносин, а
правочини, що опосередковують перехід прав на вексель як цінний папір
(індосамент), у будь-якому разі обслуговують відносини обігу векселів. Тому
вірніше та точніше було б позначити на відносини з обігу вексел