РОЗДІЛ 2
ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ГРУПОВОЇ
ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ
2.1. Соціально-психологічні аспекти вивчення злочинної групи
Як відомо, злочинність являє собою складне, багатогранне соціально-правове
явище, відповідно протиправна поведінка ? це один із видів соціальної поведінки
людини. Це обумовлює використання у сфері кримінології всіх дисциплін, які
займаються питаннями емоційного і психічного здоров’я людини і нормального
функціонування суспільства [195, с.303].
Природа злочинності, і групової у тому числі, детермінує зв’язок кримінології з
різними суспільними науками неюридичного циклу. Цей зв’язок має двосторонній
характер, оскільки не лише суспільні явища впливають на злочинність, але й
злочинність в свою чергу змінює суспільні явища. Це обумовлено тим, що жодна
наукова дисципліна окремо не може дати всебічне пояснення злочинної, як
індивідуальної, так і (особливо) групової поведінки, однак кожна з дисциплін
вносить певний (в окремих випадках ? суттєвий) вклад у пояснення цього явища.
Комплексний характер злочинності обумовлює необхідність вивчення різних її
аспектів за допомогою досягнень багатьох наук. Саме тому вчені, зокрема
угорський кримінолог М. Вермеш, наголошують на значенні зв’язку кримінології з
галузями наук, які знаходяться за межами кримінально-правового циклу [28,
с.196]. У зв’язку з цим досить часто у юридичній науці можна зустріти позиції
щодо міждисциплінарного [211, с.9] або комплексного [142, с.35] характеру
кримінології, оскільки вона не просто пов’язана з багатьма науками, а й
органічно включає в себе елементи цих наук. Однак український вчений
Ф.Г. Бурчак заперечує комплексність як властивість кримінології: „Не може бути
науки, яка об’єднує в собі ознаки різних наук” [20, с.54]. Автор відстоює
доцільність комплексного підходу до вивчення злочинності, при якому це явище
вивчатиметься не лише з позицій кримінології та кримінального права, але й з
позицій соціології, загальної і соціальної психології, педагогіки та інших наук
про суспільство... Проте переважна більшість вчених зазначає, що
мультидисциплінарний характер кримінології випливає з її предмету, адже
злочинність являє собою багатостороннє явище, що формується на основі взаємодії
різноманітних факторів [28, с. 203]. На нашу думку, слід погодитись із
останньою точкою зору. Дійсно, кримінологія досліджує злочинність, яка
визначається не лише як правове явище, а як специфічний соціально-правовий
феномен. Таке поєднання соціального і правового у змісті поняття злочинності
детермінує специфічність (комплексність) науки, яка його досліджує.
Все життя людини відбувається в процесі взаємодії між людьми, людського
спілкування. Людина, якщо і вчинила злочин, залишається членом суспільства і
певних соціальних груп. Звідси випливає висновок про значення соціальної
психології для вивчення всіх форм поведінки людини, як соціально корисної, так
протиправної, зокрема злочинної. Одним з перших звернув увагу на важливість
соціально-психологічних досліджень кримінологічних проблем відомий вчений О.М.
Яковлєв, зокрема це яскраво відображено у його працях „Злочинність і соціальна
психологія”, „Теорія кримінології та соціальна практика”. На думку науковця,
кримінолог вивчає мотиви, рушійні сили протиправної поведінки, а соціальна
психологія підказує йому, що на цю поведінку впливають крім інших факторів
специфічні соціально-психологічні категорії... [219, с. 128]. В одній із своїх
праць О.М. Яковлєв підкреслює, що ні у сфері біологічній, ні в сфері побутової
психології з оцінками звичайного характеру неможливо знайти адекватне пояснення
такого соціального явища як злочинність, тому саме соціологічне і
соціально-психологічне тлумачення проблеми злочинної поведінки є найбільш
успішним шляхом дослідження цього явища [220, с.173].
Не слід забувати, що злочинність сама по собі ? соціальна проблема. А
соціально-психологічний підхід розглядається часто як перший рівень вивчення
будь-якої соціальної проблеми [55, с.41]. Тому на думку М.Г. Іванова, всі
юридичні явища повинні розглядатися як соціальні [62, с.23]. Відповідно слід
визнати, що закон про кримінальну відповідальність буде більш ефективним, якщо
при його прийнятті враховуватимуться соціально-психологічні категорії правової
суспільної свідомості. Ефективність боротьби з груповою злочинністю багато в
чому залежить від вироблення чіткого уявлення про виникнення і структуру
злочинних груп, виявлення місця кожного співучасника в групі і його ролі у
вчиненні кожного конкретного злочину. Слід погодитись з вченими, які
переконують, що без знання соціально-психологічних явищ і процесів групову
злочинність (будь-яку) зрозуміти не можливо [37, с.7], а при розгляді групових
злочинів необхідно спиратись на положення і висновки соціально-психологічної
науки [20,с. 35]. Тому врахування даних, накопичених у соціальний психології та
психології, є необхідною умовою для кримінологічного вивчення особливостей
функціонування злочинних груп.
Разом з тим питання про коло соціально-психологічних проблем у кримінології, як
і в соціальній психології, вирішується неоднозначно. Одні кримінологи
приділяють увагу переважно проблемам особистості, особливостям соціального
спілкування злочинців, їх поведінці в групах; інші досліджують переважно
групову і суспільну психологію [46, с.10].
Як відомо, одна і та сама людина може бути включена одночасно в різні соціальні
групи, які відбивають різні види соціальних зв’язків і відносин [129, с.46-47].
Соціальна психологія як наука про малі соціальні групи здатна надати
кримінологічному дослідженню необхідні дані щодо того
- Київ+380960830922