РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Визначною умовою одержання високої продуктивності сільськогосподарських культур
є оптимізація взаємодії складного комплексу гідрометеорологічних і
агротехнічних факторів, серед численності яких провідна роль надається
ґрунтовим і кліматичним умовам [129].
Облік і вірна оцінка останніх є необхідною передумовою визначення сукупності
агротехнічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур, спрямованих
на найбільш повне задоволення життєвих потреб рослин у факторах навколишнього
середовища. У зв’язку з цим, продуктив-ність сільськогосподарських культур
необхідно розглядати лише в без-посередньому зв’язку з конкретними
агрокліматичними і технологічними умовами її формування. Об’єктивна оцінка
різноманітної кількості природних факторів та поставлених на вивчення об’єктів
дослідження можлива тільки при створенні експериментальної методики закладки та
проведення дослідів.
2.1. Кліматичні умови і ґрунтовий покрив місця проведення досліджень
Експериментальна частина роботи виконана на Ерастівській дослідній станції
Інституту зернового господарства УААН, яка розташована у П’ятихатському районі
Дніпропетровської області. Її географічне положення визначається як 48039/
північної широти та 33051/східної довготи. Територія станції знаходиться на
правобережному Придніпровському плато в межиріччі Інгульця і Саксагані і згідно
з агрокліматичним районуванням відноситься до північного Степу України [3].
Ґрунтові води на вододілах і схилах залягають на глибині 12-20 м і зволоження
ґрунту здійснюється винятково за рахунок атмосферних опадів.
Ґрунтовий покрив місця проведення дослідів представлений звичайним малогумусним
важкосуглинковим чорноземом на лесовидному суглинку. Глибина гумусового шару
60-65 см. Вміст гумусу в орному шарі коливається від 4,0 до 4,5% (за Тюріним).
Із збільшенням глибини його кількість помітно зменшується і на глибині 30-40 см
складає 3,0-3,5 %, а на глибині 40-60 см – лише 1,9-2,4%. Поглинені основи в
орному шарі представлені кальцієм (27,9 - 31,2%) та магнієм (4,9-5,6 мг/екв. на
100 г абсолютно сухого ґрунту), тобто кальцій насичує поглинаючий комплекс на
80%. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН водяної витяжки –
6,5-7,0). Валові запаси поживних речовин в орному шарі складають: загального
азоту – 0,23-0,26% (за К’єльдалем), рухомого фосфору – 0,11-0,16% (за
Чириковим), обмінного калію – майже 2% (за Чириковим). Структура орного шару
пилувато-грудкувата, підорного – грудкувато-зерниста.
Питома та об’ємна маса ґрунту збільшується по профілю з глибиною та коливається
в межах: питома маса від 2,62 г/см3 (у шарі 0-20 см) до 2,69 г/см3 (у шарі
80-100 см), об’ємна – відповідно від 1,16 до 1,39 г/см3 [42, 157].
Ступінь вологості, при якій рослини переходять у стан стійкого зів’янення
дорівнює 11,2-12,1% до ваги абсолютно сухого ґрунту. Запас недосяжної вологи
складає у метровому шарі біля 150 мм, а запас вологи, що відповідає найменшій
вологоємкості у цьому шарі, сягає 330 мм.
Клімат у зоні, де проводились досліди, помірно континентальний. Характерною
його особливістю є перевага випаровування над випаданням дощів, що спричиняє
дефіцит вологи [117]. Згідно даних Комісарівської метеостанції, розташованої на
території Ерастівської дослідної станції, середня річна кількість опадів
складає 455 мм. Розподіл їх по місяцях вкрай нерівномірний. У зимовий період
випадає 18% річної кількості, навесні – 23, влітку – 37, восени – 22%. Опади
часто бувають у вигляді злив, тому їх ефективність знаходиться у межах 24-28%,
а решта витрачається на стікання та випаровування з поверхні ґрунту.
Середньорічна температура повітря складає +7,8єС; мінімальна спосте-
рігається у січні та лютому (-14,4-15,0єС); максимальна – у липні – серпні
(+24,6 +25,5єС). В окремі роки у травні температура повітря на 13 годин
дорівнює +21єС, у серпні – +27єС, а інколи досягає +40єС. Відносна вологість
повітря з травня по вересень знаходиться у межах від 40 до 50%. У посушливі
роки в окремі періоди вона знижується до 20-30%, а у вологі – збільшується до
60-70%.
Враховуючи нерівномірний характер розподілу опадів впродовж вегетації
сільськогосподарських культур досить високі показники температури у літні
місяці та часті вітри, здебільшого східного напрямку, потрібно враховувати й
негативну дію суховіїв. У поєднанні з низькою відносною вологістю повітря
суховійні вітри збезводнюють тканини рослин, викликають їх запал. Подібні
посухи із суховіями у цій зоні трапляються кожні шість років, а у цілому
повторюваність середніх та сильних посух складає 20-30%, тобто кожний третій,
четвертий рік – посушливий [24].
Тривалість вегетаційного періоду становить від 200 до 230 днів, а сума активних
температур (вище +50С) складає 3100-33000С. Середня багаторічна сума ефективних
температур (вище +100С) за травень – вересень становить 12200С при значному
коливанні її по роках.
У весняний період перехід середньодобової температури повітря через +50С
відмічається у третій декаді березня; через +100С – у другій декаді квітня;
через +150С – у першій декаді травня. Тривалість теплого періоду (вище +100С)
становить 165-175 днів.
За початок осіннього періоду прийнято вважати дату переходу середньодобової
температури повітря через +100С, яка відмічається у першій декаді жовтня.
Зниження показників температури повітря восени відбувається дещо повільніше,
ніж підвищення її навесні. Кількість похмурих днів у цей період збільшується до
54-72%, відносна вологість повітря при цьому підвищується і в жовтні сягає
75-80%. Закінчення періоду вегетації рослин відбувається при переході
середньодобової темпер
- Київ+380960830922